18. Роль уваги суб’єктів педагогічної взаємодії. Прийоми завоювання уваги особистості.

Педагогічна взаємодія є необхідною умовою ефективності педагогічного процесу. Поняття «взаємодія» включає в себе в єдності педагогічний вплив і власну активність вихованця, що виявляється у відповідних уявленнях або опосередкованих впливом на педагога й на себе самого (самовиховання). Взаємна активність вихователів і вихованців у педагогіці позначається термінами педагогічна взаємодія, педагогічне співробітництво, педагогічне партнерство. Взаємодія — це своєрідне втілення зв'язків, взаємин між людьми, котрі, вирішуючи спільні завдання, взаємовпливають, доповнюють один одного і досягають успіху в розв'язанні поставлених завдань. Природно, що змін зазнають і суб'єкти, і ті об'єкти, на які спрямована взаємодія. Разом — означає не сумарно, а взаємодоповнюючи. Педагогічний процес — це динамічна взаємодія вихователів і вихованців, спрямована на досягнення поставленої виховної мети. Педагогічна взаємодія своєрідна: її зміст та способи визначаються завданнями виховання і навчання людей. Завдання заздалегідь передбачають зміну стану, перетворення властивостей і якостей вихованців. Тому можна констатувати, що педагогічний процес є процесом, у якому соціальні ідеї перетворюються в якості особистості.Особистісно-орієнтована стратегія педагогічної взаємодії характеризується такими особливостями:- ставленням до учня як суб'єкту власного розвитку;- орієнтацією на розвиток і саморозвиток його особистості;- створенням умов для самореалізації і самовизначення особистості;- установленням суб'єкт-суб'єктних відношень.Уміння працювати в співробітництві набуваються поступово. Пропонують сім послідовних кроків в навчанні цьому умінню:1) допоможіть учням усвідомити, навіщо треба те чи інше уміння, навичка;2) намагайтесь, щоб учні зрозуміли, із чого це вміння, навичка складається, як їх сформувати;3) організуйте необхідну і достатню інформацію для формування необхідної навички;4) переконайтесь, що кожен учень отримує інформацію про те, наскільки правильно він виконує завдання щодо оволодіння навичкою, вмінням;5) стимулюйте учнів, щоб вони допомагали один одному під час практики;6) створюйте ситуації, в яких учні обов'язково сягнуть позитивних результатів;7) стимулюйте подібну практику до тих пір, поки учні не відчують потребу в постійному її застосуванні.

19. Вікові особливості учнівської молоді.

11-15р. – середній шкільний вік (підлітковий); 15-18р. – старший шкільний вік (рання юність); 18-25р. – пізня юність (рання зрілість); 26-35р. – другий період зрілості. Підлітковий вік наз. періодом другого народження. Фізіологічні зміни: зміна попереднього режиму роботи системи внутрішньої секреції; розвиток м’язової системи; особливості дії центральної нервової системи; психологічні зміни (збудження, ефектність, народження власного «я», самосвідомість. Вікові особливості: розвиток самокритичного мислення; потреба у спілкуванні, прагнення до дорослості. У підлітковому віці мають місце такі негативні явища: клептоманія (потяг до крадіжок), піроманія (потяг до вогню);дрогоманія-схильність до бродяжництва.Старший шкільний вік або рання юність: усвідомлення власної несхожості, прагнення до оригінальності, юнацький максималізм; негативізм; рання юність живе мріями; суперечливе ставлення до себе; проблема вибору професії. Провідною діяльністю є навчальна діяльність, суспільно-корисна громадська робота, потреба у самовихованні.