Завдання до аудиторної самостійної роботи

Завдання 1. Прослухайте першу змістову частину лекції та заповніть структурно-логічну схему, звертаючи увагу на визначення основних понять.

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА

Завдання 2. Розділіться на 3 підгрупи, оберіть один з видів навчання: модульне, програмоване або проблемне. Проаналізуйте його особливості, організаційні умови та методики. Визначте переваги та недоліки даного виду навчання. Зробіть міні-презентацію та продемонструйте визначені особливості на прикладах.

Фрагмент лекції

В залежності від характеру організації на­вчального процесу, від специфіки побудови змісту навчального матер­іалу, основних методів та засобів навчання, вчені виділяють декілька основ­них видів процесу навчання в освітніх закладах: пояснювально-­ілюстративне, проблемне, модульне, програмоване навчання.

У відповідності зі змістом організації викладачем навчально-пізна­вальної діяльності студентів (репродуктивної або пошукової) у дидактиці виокремлюють пояснювально-ілюстративне та про­блемне навчання. У залежності від способу розкриття змісту навчаль­ного матеріалу та характeру контролю за його засвоєнням, розрізняють звичайне та програмоване навчання.

Пояснювально-ілюстративне навчання забезпечуе цілеспрямоване, безперервне, послідовне викладання змісту навчального матеріалу, швидке його засвоєння, унеможливлює прогалини в знаннях, дає змогу виявити типові помилки, оріентує студентів на їх усунення. У той же час воно не забезпечуе самостійного пошуку оволодіння знаннями, не сприяе творчості, науково-еврестичному мисленню. Тому у дидактиці вищої школи використовуються й iнші види навчання.

Однією з найперспективніших організаційних технологій, яку активно використовують досвідчені викладачі (Мойсеюк Н.Е., Найдьонов І.М., Пальчевський С.С.), є проблемне навчання. В його основі знаходиться самостійне знаходження знань у процесі рішення навчальних проблем, розвиток творчого мислення та пізнавальної активності студентів.

Проблемне навчання – дидактична система, яка ґрунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, на прийомах і методах викладання та учіння з елементами наукового пошуку.

У психологічному аспекті проблема означає наявність суперечливої ситуації, коли існує дві або більше позицій (іноді протилежних) і виникає необхідність здобути нові знання для їх правильного пояснення. Приховану в проблемі суперечність студент може подолати, лише якщо він володіє достатнім рівнем знань, щоб розпочати пошук невідомого йому способу розв’язання завдання. В іншому разі виникає проблемна ситуація, для розв’язання якої студентам необхідно знайти і застосувати нові знання і способи дій.

Органiзаційна технологія створення проблемних ситуацій передбачає декілька етапів:

• створення проблемної ситуації;

• аналіз і формування проблеми;

• висунення гіпотези;

• перевірка рішення проблеми.

У викладацькій діяльності можуть використовуватися наступні методики використання проблемних ситуацій:

1). Викладач, створивши проблемну ситуацію, повідом­ляє готові висновки науки, не розкриваючи технологію розв'язання про­блеми. Творчий пошук складає шлях, зміст розв'язання проблеми.

2). У ході створення проблемної ситуації, викла­дач дає студентам фактичний матеріал для аналізу, порівняння, зістав­лення й розкриває логіку вирішення проблеми в історії науки. Викладач дає напрям пошуку рішення проблеми. Студенти творчо підставляють факти, ефективно засвоюють зміст теми заняття.

3). Викладач створює студентам умови для самостійного формулювання проблеми, пошуку шляхів її розв'язання. Студенти досліджують проблему і знаходять шляхи її вирішення.

Модульне навчання передбачає організацію процесу навчання на основі навчальних модулів – одиниць змісту навчання, відібраних і дидактично опрацьованих для досягнення певного рівня знань, умінь та навичок з продуманою системою контролю. Сукупність таких модулів складає єдине ціле при розкритті навчальної теми або всієї навчальної дисципліни. Модульне навчання сприяє динамічності організації навчання, формуванню у студентів нової позиції діяльнісного, а не вербального навчання, акцентує увагу на індивідуально-орієнтованому підході до навчальної діяльності.

Організація модульного навчального процесу передбачає: формулювання цілей діяльності; змісту навчання (модулів) з гнучкою структурою та адаптованістю для індивідуального вивчення; визначення знань, умінь та навичок, якими має оволодіти студент; використання різноманітних технологій і форм навчання; надання методичних рекомендацій, в тому числі для самостійного засвоєння навчального матеріалу. Числова міра повного навчального навантаження студента з конкретної дисципліни визначається в кредитах (1 кредит – 24 години), що надають можливість вільного вибору навчальних дисциплін та спонукають до їх якісного засвоєння.

Кредитно-модульна система – модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових кредитів (освітніх одиниць).

В умовах вищої школи все більшу роль відіграє програмоване навчання, в основі якого лежить підготовлена програма та репродуктивна відповідь. До основних принципів програмованого навчання відносяться: подання інформації невеликими дозами; наявність перевірочних завдань для контролю та оцінки засвоєння кожної порції інформації; наявність відповідей для самоконтролю, вказівок залежно від правильності відповіді.

До переваг програмованого навчання слід віднести здійснення принципу індивідуального підходу, легкість засвоєння невеликих доз інформації, виокремлення головного у навчальному матері­алі, своєчасний зворотній зв’язок (студент – викладач), забезпечення операційного контролю за процесом засвоєння знань, логічну послідовність у засвоєнні знань, взаємозв'язок з машинним навчанням, значну економію у часі на здійснення контролю знань.

Завдання 3. Проаналізуйте різні класифікації методів, визначте їх практичні функції, можливості та організацію взаємодії викладача і студента. Встановіть істотні ознаки, на яких ґрунтується кожна з класифікацій. Виберіть класифікацію, яка вам більше подобається, поясніть чому, схарактеризуйте виокремлені в ній методи, продемонструйте використання цих методів на практиці (на прикладах). Визначте специфіку використання цих методів у практиці вищої школи.

Фрагмент лекції

Процес навчання є триєдиним та надзвичайно рухливим, і для того, щоб урахувати зміни, які постійно відбуваються у практиці застосування методів, не можна класифікувати їх єдино і незмінно. Тому навчальний процес у вищому навчальному закладі здійснюється за допомогою цілого ряду класифікацій:

• за джерелом передачі і характером сприйняття інформації – словесні, наочні, практичні (Є.Я. Галант, Н.М. Верзилін),

• у відповідності до основних дидактичних завдань – здобуття знань, формування умінь та навичок, застосування отриманих знань, творчої діяльності, закріплення, перевірка знань, умінь та навичок (М.А. Данилов, Б.П. Єсипов),

• за характером пізнавальної діяльності – пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М.М. Скаткін, І.Я. Лернер),

• за ступенем керівництва навчальною діяльністю – навчальна робота під керівництвом викладача і самостійна робота студентів (П.І. Підкасистий, В.Ф. Паламарчук),

• за бінарною класифікацією – методи викладання: інформаційно-повідомлювальний, пояснювальний, інструктивно-практичний, пояснювально-спонукальний; методи учіння: виконавський, репродуктивний, продуктивно-практичний, частково-пошуковий, пошуковий (М.Махмутов).

Метод навчання - це сукупність прийомів та способів організації навчально-пізнавальної діяльності студента, навчальної взаємодії викладача і студентів та студентів між собою, з природнім і соціальним середовищем. Частина методу, його структурний елемент визначається як прийом.

Ефективність навчально-пізнавальної діяльності студентів значною мірою залежить від вдалого вибору та застосування викладачем методів, прийомів та засобів навчання.

Завдання 4. Ознайомтесь з матеріалом табл. 9.1. Розкрийте зв’яок між словесними, наочними і практичними методами навчання. Знайдіть можливі зв’язки між методами навчання і технічними засобами навчання.

Табл. 9.1.

Класифікація методів навчання (За Ю.К. Бабанським)

Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності	Словесні методи: - бесіда (репродуктивна, еврістична, катехізисна) - розповідь - пояснення - інструктаж - метод лекції	Наочні методи: - ілюстрування - демонстрування - самостійного спостереження	Практичні методи: - вправ (вступні, пробні, тренувальні, творчі, контрольні) - лабораторний - індуктивно-дедуктивний - репродуктивно-проблемний - самостійна робота з навчальною літературою
Стимулювання та мотивації учіння	- пізнавальної гри - навчальної дискусії - стимулюючого впливу змісту навчання - створення ситуації інтересу, новизни - роз’яснення значимості учіння - пред’явлення навчальних вимог - заохочення й осудження в учінні
Контролю і самоконтролю у навчанні	- з боку викладача - самоконтроль і самооцінка - взаємоконтроль - усного контролю - письмового - машинного - тестового

У вищій школі функціонують різноманітні організаційні форми навчання: лекції, практичні заняття (семінари, практичні і лабораторні роботи), самостійна робота студентів під контролем викладача, науково-дослідна робота студентів, виробнича практика та ін.. Методи навчання (лекція, семінар, практична і лабораторна роботи) виступають як організаційні форми навчання, оскільки є способами взаємодії студентів і викладачів, у межах яких реалізуються інші методи і засоби навчання.

Організаційні форми процесу навчання – способи взаємодії викладача і студента у процесі вирішення навчальних завдань, які здійснюються шляхом управління діяльністю, спілкуванням, відношеннями.

Організаційні форми навчання класифікуються за різними критеріями:

Засіб навчання – сукупність предметів, ідей, явищ і способів дій, які забезпечують реалізацію навчально-виховного процесу. Важливими засобами навчання є слово викладача, підручник, технічні засоби навчання (дидактична техніка, екранні посібники статичної чи динамічної проекції, фонопосібники), тощо.

Завдання 5. Розділіться на 3 групи та оберіть одну з форм організації навчання у вищій школі: лекція, семінарське заняття, практичнее заняття. Зробіть презентацію, звертаючи увагу на розкриття питань: визначення поняття, функції, види та дидактичні завдання, завдання викладача, методика проведення, зарубіжний досвід.

Фрагмент лекції

Серед різноманітних форм навчальної роботи у вищому навчальному закладі важливе місце належить лекції.

Навчальна лекція (лат. lectio - читання) - логічно завершений, науково обгрунтований,послідовнийісистематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідності наочністю та демонструванням дослідів.

Лекція тісно пов'язана з усіма іншими формами організа­ції навчально-виховної роботи - семінарськими, практич­ними і лабораторними заняттями. У цьому розумінні ка­жуть про лекційно-семінарську систему навчання.

Будучи формою навчання у вищій шко­лі, лекція виконує певні функції (А. Алексюк, 3. Курлянд):

- інформаційна (передбачає передавання адаптованої для студентів інформації);

- оріентовна (розкриває генезис теорій, ідей: коли, ким вони вивчалися, якими причинами спонукались; спи­сок рекомендованої до лекції літератури);

- пояснювальна, роз'яснювальна (передбачае роз­криття сутності наукових понять, їх визначень, тлумачен­ня кожного слова, що належать до структури визначення);

- переконувальна (полягає у використанні аргумента­ції, логічної доказовості, на основі чого усвідомлюється наукова інформація, що стає базою для формування у сту­дентів наукових поглядів і переконань);

- систематизуюча (передбачає структурування всього масиву знань з певної дисципліни);

- стимулююча (спрямована на пробудження інтересу до навчальної інформації з певної науки);

- виховна і розвивальна (передбачае оцінювання явищ, фактів, процесів, які розглядаються на лекції, роз­виток мислення, уваги, уяви, пам'яті та інших пізнавальних здібностей).

Лекції повинні відповідати таким вимогам: моральність змісту лекції і викладача; науковість, інформаційність, доказовість і аргументованість, емоційність викладу інформації; активізація мислення слухачів через запитан­ня для роздумів; чітка структура і логіка розкриття інфор­мації; методичне оброблення, тобто виведення головних думок і положень, висновків, повторення їх в різних фор­мулюваннях; виклад доступною і зрозумілою мовою; використання аудіовізуальних дидактичних матеріалів тощо (Фіцула, 117).

Види лекцій

За дидактичними завданнями	За способом викладу навчального матеріалу
Вступна лекція Настановча Тематична Оглядова Завершальна	Проблемна Лекція-візуалізація Бінарна Лекція із заздалегідь запланованими помилками Лекція прес-конференція

Лекції-бесіди (“діалог з аудиторією”) є найбільш поширеною і простою формою активного залучення студентів до навчального процесу за допомогою постановки запитань, що носять не контролюючий, а інформаційний характер, тобто спрямовуються на визначення рівня поінформованості студентів з матеріалом лекції, готовності до сприйняття нового матеріалу, актуалізації знань, необхідних для його розуміння.

З метою активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів на початку лекції-бесіди доцільно використовувати такі інтерактивні методи, як інтелектуальна розминка у формі обміну думками, експрес-опитування, сократична бесіда, що дає змогу виявити певні прогалини у знаннях студентів. Зокрема, сократична бесіда здійснюється шляхом постановки викладачем певній логічній послідовності таких запитань, які потребують від студента не готових відповідей, а аналізу певних явищ і фактів і висловлювання власних поглядів.

Іншим засобом інтерактивного навчання на лекціях-бесідах є використання методу “Логічний ланцюжок”, коли студенти у ході діалогу виявляють своє розуміння певних понять, розширюють його у процесі отримання нової наукової інформації на лекції, встановлюють логічні взаємозв’язки між новими і усталеними поняттями та рефлексують свій рівень засвоєння нового матеріалу.

Проблемна лекція. Актуальність використання проблемних лекцій ґрунтується на тому, що основними умовами успішного навчання (за Д.Дьюї) є: проблемність навчального матеріалу (знання – здивування і допитливості), активність студента (знання повинні засвоюватися з апетитом), зв’язок навчання з життям, працею.

У проблемній лекції, зважаючи на високий рівень підготовленості студентів, використовуються проблемні запитання, тому такі лекції часто наближаються до дослідницької діяльності. Проблемність лекції досягається послідовним створенням проблемної ситуації певної трудності, яку студенти не в змозі подолати за допомогою наявних знань, а тому мотивується посилена навчально-пізнавальна активність і діяльність у напрямку отримання нових знань, що вивчаються на лекції і становлять інтерес для майбутньої професійної діяльності.

Методичними особливостями проблемної лекції є проблемний виклад матеріалу, евристична бесіда, проблемні демонстрації, мисленнєвий проблемний експеримент, проблемні завдання та їх вирішення тощо. Студенти виконують такі дії, як вибір, порівняння, співставлення, усунення неузгодженості, прийняття рішення, встановлення зв’язку, здійснення пошуку, дослідження та ін.

У ході проблемної лекції викладач використовує такі методичні прийоми створення проблемних ситуацій (Селевко Г.К.):

• підводить студентів до виявлення певного протиріччя і пропонує їм самостійно знайти шляхи його вирішення;

• наголошує майбутнім фахівцям на можливих протиріччях у практичній професійній діяльності;

• акцентує увагу студентів на різних поглядах учених і фахівців-практиків соціальної роботи на одне і те ж питання;

• спонукає студентів до порівняння, узагальнення, формулювання висновків за допомогою постановки конкретних питань (на узагальнення, обґрунтування, конкретизацію, логіку міркувань);

• формулює проблемні завдання, наприклад, з недостатніми або надлишковими вихідними даними, з невизначеністю і протиріччями у постановці запитань, заздалегідь допущеними помилками, обмеженим часом, на подолання “психологічної інерції”.

Лекція-дискусія передбачає активний обмін думками в інтервалах між логічними розділами лекції. Оскільки лекції-дискусії, дебати є вищим рівнем проблемних лекцій, то вони, зазвичай, доповнюються системою проблемних семінарів, ділових ігор, самостійної роботи, що також є методичними засобами інтерактивних технологій навчання.

Метою проведення лекції-дискусії може бути навчання, тренінг, діагностика, зміна установок, стимулювання творчості, що обов’язково передбачає наявність зв’язку з темою заняття. Якщо на лекції охоплюється значний об’єм матеріалу, то в результаті дискусії можна досягти таких цілей, як упорядкування інформації, пошук альтернатив, їх теоретична інтерпретація та методологічне обґрунтування.

Оптимізувати проведення лекції-дискусії можна за допомогою інтерактивного методу паралельного мислення Едварда де Боно “Шість капелюхів мислення”, який можна ефективно використовувати і на лекційних, і на семінарських заняттях.

Лекція-аналіз конкретної ситуації - передбачає використання дискусійної діалогічної взаємодії, але предметом обговорення є не окреме питання, а певні ситуації (професійна, соціальна, ділова тощо). Створення проблемної ситуації на основі фактів із реального життя – особливість навчання за допомогою аналізу конкретних ситуацій – кейс-стаді (case-study) – методу, розробленого в Гарвардському університеті. Основними засобами використання інтерактивного методу “аналіз конкретних ситуацій” на лекціях є банк кейсів, що ілюструють проблему, шляхи її вирішення або концепцію в цілому, відеокліпи, методичні рекомендації з їх використання, питання для обговорення, завдання студентам для подальшої самостійної роботи, дидактичні матеріали в допомогу викладачу тощо. Кейс-метод дає змогу встановити оптимальне співвідношення теоретичного і практичного аспектів навчання, тому його доцільно використовувати як під час лекції, так і на семінарських заняттях.

Лекція з використанням техніки зворотного зв’язку проводиться із застосуванням елементів програмованого навчання, що підкреслює інтегративний характер інтерактивних технологій. Поетапний програмований контроль після певного розділу лекції дає змогу викладачу визначити рівень засвоєння нового матеріалу студентами і доцільність переходу до наступного розділу. Іншими засобами інтерактивних технологій на таких лекціях є методи “Заверши фразу”, “Хвилина говоріння”.

Лекція-консультація використовується під час вивчення теми суто практичного характеру, або на підсумкових заняттях, коли викладач майже половину тривалості лекції може приділити для відповідей на запитання студентів.

Лекція-прес-конференція здебільшого проводиться разом з фахівцями певних галузей за попередньо визначеними проблемами для обговорення. Студенти заздалегідь готують запитання, що стосуються теми лекційного матеріалу і профілю роботи запрошених фахівців.

Лекція із заздалегідь запланованими помилками передбачає закладання в її зміст певної кількості помилок змістового, методичного і поведінкового характеру. Завдання студентів полягає в тому, щоб під час лекції виявити ці помилки, занотувати їх і оголосити в кінці заняття. Такі лекції носять емоційний характер, сприяють створенню атмосфери довірливості та співробітництва викладача і студентів, значно підвищують інтерес останніх до дисципліни, яка вивчається.

Завдання 7. Продивіться презентацію «Інтерактивні технології навчання». Зважте можливості та специфіку використання інтерактивних методів навчання у практиці вищої школи, у вивченні даної дисципліни.

Фрагмент лекції

Слово “інтерактив” (пер. з англійської “inter” – “взаємний”, “act” – діяти) означає взаємодіяти. Інтерактивний метод – це спосіб взаємодії через бесіду, діалог.

Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

ІАМН (інтерактивні методи навчання) передбачають фронтальну роботу учнів та роботу малими групами. Найбільш ефективні результати можна отримати при організації роботи учнів малими групами.

Правила організації інтерактивного навчання:у роботі повинні бути залучені (в тій чи інший мірі) всі студенти; активна участь студентів у роботі має заохочуватися; студенти мають самостійно розробити та виконувати правила роботи у малих групах; студентів під час використання ІАМН не повинно бути більш 30 осіб для продуктивної роботи в малих групах; навчальна аудиторія повинна бути підготовлена до роботи у великих та малих групах. Вчені довели, що при використанні ІАМН студенти запам'ятовують 80% того, що висловлювали самі, та 90% того, що робили самі.

При використанні ІАМН поліпшується не тільки запам’ятовування матеріалу, але і його ідентифікація, використання у повсякденному житті. Використання інтерактивних методів навчання в малих групах сприяє розвитку таких особистісних якостей як комунікабельність, співробітництво, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміси і т.д.

Сучасна комунікативна методика пропонує широке впровадження в учбовий процес активних нестандартних методів і форм роботи для кращого свідомого засвоєння матеріалу. У практиці виявили досить високу ефективність такі форми роботи: як індивідуальна, парна, групова і робота в команді.

Найбільш відомі форми парної і групової роботи:

· внутрішні (зовнішні) кола (inside/outside circles);

· мозковий штурм (brain storm);

· читання зигзагом (jigsaw reading);

· обмін думками (think-pair-share);

· парні інтерв’ю (pair-interviews) та інші.

Наприклад, читання зигзагом означає такий вид діяльності, що включає поділ тексту на частини або використання різних текстів за тією ж тематикою. Уривки тексту роздають студентам для читання з подальшим обговоренням з метою виявлення змісту всього тексту або висловлювання різних точок зору щодо прочитаного.

Слід зазначити, що всі вище згадані форми інтерактивного навчання ефективні в тому випадку, якщо поставлена проблема попередньо обговорювалась на заняттях і студенти мають певний досвід і думки, набуті раніше в процесі навчання.

Викладач також має враховувати той факт, що теми для обговорення не повинні мати обмежений характер. Однією з особливостей інтерактивних форм навчання є те, що вони мотивують студента не лише висловлювати власну точку зору, але й змінювати її під аргументованим впливом партнерів у процесі спілкування.

Серед визначених переваг інтерактивного навчання слід виділити наступні: встановлення дружньої атмосфери і взаємозв’язків між учасниками спілкування, студенти мають можливість бути більш незалежними і впевненими в собі, викладач заохочує студентів до співпраці, підбадьорює їх, вони не бояться робити помилки, викладач не домінує, кожен студент залучений до роботи, слабкі студенти можуть отримати допомогу від більш сильних, студенти можуть використовувати свої знання і досвід, набутий раніше.

Великий інтерес у студентів викликають заняття, проведені за методом «піраміди». Він може використовуватися під час роботи з різноманітними темами. Цей метод вимагає активної участі всіх членів групи в роботі й обговоренні. Викладач пропонує студентам  4 стадії опрацювання певної теми:

Стадія 1: Індивідуальна робота. Викладач дає студентам певний час на самостійне ознайомлення з питаннями і проблемами щодо запропонованої теми. Кожному студенту пропонується скласти перелік питань, які вони хотіли б обговорити.

Стадія 2: Робота в парах. Студенти обмінюються власними думками після завершення першої стадії.

Стадія 3: Робота в четвірках. Студенти обговорюють висновки, яких вони дійшли під час опрацювання питань другої стадії, та складають єдиний груповий список.

Стадія 4: Робота у великій групі. Кожна четвірка знайомить присутніх з результатами своєї роботи.

Перевагою методу «піраміда» є гнучкість, оскільки він не завжди може складатися з чотирьох стадій. Наприклад, викладач може запропонувати опрацювання тільки другої та четвертої стадій. У разі обговорення питань протягом усіх чотирьох стадій, викладачу варто дати окреме завдання кожній четвірці (наприклад, конкретний аспект запропонованої теми).

Наступним інтерактивним методом навчання є технологія «гудіння». Викладач має поділити велику групу на декілька малих для опрацювання певних тем і питань. Під час жвавого групового обговорення запропонованої теми в аудиторії виникає гомін, який нагадує гудіння, звідси походить назва цього методу. Момент, коли гудіння припиняється, є для викладача сигналом того, що студенти готові обговорювати результати своєї роботи.

Для ефективного застосування цього методу викладач повинен виконати наступні дії: вирішити, на скільки мікрогруп він розділить велику групу студентів; встановити, які питання буде розглядати кожна група та скільки часу вона буде цим займатися; розділити студентів на групи та розподілити між ними питання, які вони будуть розглядати й обговорювати; чітко пояснити, скільки часу відводиться на роботу в кожній групі, та які результати і в якій формі кожна група повинна подати.

Метод «акваріум». У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі аудиторії, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Метод «мозковий штурм» розроблений для розвитку комунікативних навичок у всіх студентів та більш ефективного використання їх творчого потенціалу. Метод «мозкового штурму» заохочує студентів пропонувати нові й оригінальні ідеї завдяки забороні на критичні зауваження з боку викладача чи інших членів групи на стадії генерації ідей. На цій стадії увага концентрується тільки на кількості ідей, а не на якості. Після стадії первинної генерації, запропоновані студентами ідеї можна згрупувати, оцінити, відкласти для подальшого вивчення та відібрати ті ідеї, які здаються найбільш ефективними для розв'язання конкретної задачі.

«Мозковий штурм» зазвичай застосовується для досягнення наступних цілей:

1) виявити всі можливі альтернативи перш, ніж приймати рішення;

2) розглянути різноманітні аспекти задачі перш, ніж спробувати її розв'язати;

3) активізувати групове обговорення.

Якщо викладач збирається на занятті застосувати даний метод, він повинен чітко усвідомлювати, чому саме цей метод було обрано, і яким чином втілити всі ідеї, які були запропоновані на стадії генерації.

Проте, метод «мозкового штурму» має деякі недоліки. Він може виявитися не дуже ефективним у випадку, коли викладач не передбачив підсумкового завдання, в якому студенти зможуть застосувати свої ідеї, які виникли в процесі роботи. Треба брати до уваги ще й те, що під час виконання підсумкового завдання групою будуть відібрані лише найбільш вдалі й оригінальні ідеї, а решта не знайдуть свого застосування. Це іноді ображає студентів тому, що вони вважають, що їх ідеї не були корисними.

Для ефективного проведення «мозкового штурму» викладачам варто дотримуватися наступних порад:

- Напишіть тему/проблему на дошці чи на ватмані, щоб усі змогли її бачити.

- Переконайтеся, що всі студенти зрозуміли тему/проблему обговорення.

- Оголосіть правила проведення «мозкового штурму».

- Запропонуйте студентам висловлювати будь-які ідеї, які у них виникли.

- Організуйте роботу таким чином, щоб усі студенти були залучені до процесу, але нікого не примушуйте висловлювати власні думки.

- Не дозволяйте студентам критикувати чи оцінювати ідеї інших, оскільки основна мета цього етапу - зібрати якомога більше ідей, а обговорення й оцінка ідей тільки зашкодять цьому етапу роботи.

- Заохочуйте студентів до того, щоб вони висловлювали максимально можливу кількість ідей.

- Фіксуйте навіть не досить вдалі ідеї, оскільки в майбутньому вони можуть підказати шлях до виявлення нових практичних рішень.

- Якщо було запропоновано мало ідей, дайте студентам додатковий час на повторне проходження даного етапу. Повторний перегляд завжди сприяє виникненню нових ідей.

- Якщо у студентів виникли труднощі на якомусь етапі, допоможіть їм знайти правильне рішення.

Особливою перевагою цього методу є те, що ідеї, які виявилися не досить ефективними на завершальному етапі роботи заносяться до «банку ідей», до якого завжди можна звернутися в майбутньому.

Метод «постав на голову» належить до креативної техніки вирішення проблем і застосовується, як правило, там, де спрацьовують "класичні методи". Полягає він у тому, що викладач чітко формулює проблему ("на ногах"), наприклад: "Які, на вашу думку, риси, ознаки притаманні кваліфікованому педагогу (перекладачу тощо)?" Після обговорення цього питання зі студентами, викладач допомагає їм поставити проблему "на голову", наприклад: "Які, на Вашу думку, риси, ознаки притаманні некваліфікованому педагогу (перекладачу тощо)?". Результати, отримані на 2-му етапі роботи, перевертаються "з голови на ноги та звіряються з попередніми, що були висунуті на 1-му етапі. Студенти можуть порівняти шляхи вирішення проблеми й прийти до найбільш оптимального результату. Метод "Постав на голову" сприяє розвитку у студентів здібностей до пошуку нестандартних підходів у вирішенні проблем, формує самостійність мислення.

Метод «замальовування та записування ідей» дозволяє швидко та в повній мірі використовувати розумовий потенціал. Він сприяє ефективному запам'ятовуванню, концентрації думок, підвищує продуктивність праці, розширює світогляд та діапазон ідей.

Полягає в тому, що проблемна тема записується в центрі аркуша паперу. Від головної теми відходять головні гілки та підписуються друкованими літерами. Від кожної головної гілки відходять другорядні гілки, які так само підписуються друкованими літерами і т. д. Тобто, порядок думок фіксується від загального до окремого: чим далі від центру схеми-малюнка, тим конкретнішою стає інформація. Для позначення головних і другорядних гілок використовуються різні кольори.

Метод «рольова гра» полягає в тому, що учні вживаються у запропоновану ситуацію з життя чи виробничої практики та виконують (грають) одну або кілька ролей з елементами імпровізації в установлених межах. Студенти працюють у парах або невеликих групах.

Табл. 9.3.