Модуль іі. Психологічні, педагогічні та методичні засади навчальної діяльності

Тема 2.1. Психолого-дидактичні основи процесу навчання Леукція Основні поняття теорії навчання

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

• Дидактика вищої школи як наука, її предмет, завдання.

• Основні категорії, поняття теорії навчання, їх сутність та взаємозв'язок: викладання, учіння, педагогічний процес, активність, самостійність, знання, навички, уміння, погляди, переконання.

• Основні етапи (ланки) і функції навчального процесу у вищій школі.

• Дидактична система. Зміст освіти і навчання.

• Закономірності і принципи педагогічного процесу.

Ключові поняття та терміни – дидактика, дидактика вищої школи, навчання, викладання, учіння, педагогічний процес, дидактичні принципи, дидактична система, знання, навички, уміння, зміст освіти.

Бути річкою, в якій зливається гаряче серце й холодний розум,

не допускати поспішних, непродуманих рішень – одна з

вічних гілок педагогічної майстерності. Якщо вона відмирає,

всихає – усі книжні знання педагогіки перетворюються на порох.

В.О.Сухомлинський

Завдання до аудиторної самостійної роботи

Завдання 1. Прослухайте першу змістову частину лекції та заповніть структурно-логічну схему, звертаючи увагу на визначення основних понять дидактики. Схарактеризуйте найважливіші завдання дидактики вищої школи.

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА

Короткий зміст лекції

Дидактичні принципи вищої школи: науковості навчання, його зв'язку з практикою; доступності навчання і поєднання абстрактності мислення з наочністю викладання; демократизму і гуманізму навчального процесу, його орієнтації на загальнолюдські й національні духовні цінності; активності і самостійності студентів у навчанні. Загально-дидактичні принципи навчання: науковості, системності і послідовності навчання, доступності навчання, зв’язку навчання з життям, свідомості і активності у навчанні, наочності у навчанні, міцності засвоєння знань, умінь і навичок, індивідуального підходу, емоційності навчання.

Педагогічний процес, його особливості - цілісність, динамічність, суперечність як джерело розвитку. Відносини між вихователями і вихованцями (інформаційні, організаційно-діяльнісні, комунікативні зв’язки, зв’язки з управління та самоуправління).

Дидактична система, або концепція навчання (В.А. Караковського, С.Н. Лисенкової, А.С. Макаренка, Н.Ф. Тализіної, В.Ф. Шаталова, Г.І. Щукіної та інших), основні характеристики та компоненти. Основні положення традиційної, педоцентристської та сучасної дидактичної системи.

Фрагмент лекції

Традиційно дидактика (від грецьк. Didakcticas –той, хто повчає і didakso – той, хто вивчає) – це розділ педагогіки, що розробляє теорію навчання і освіти (М.Б. Євтух, Т.О. Ільїна).   Першим почав використовувати цей термін німецький педагог Вольфганг Ратке (1571 —1635), який тлумачив дидактику як наукову дисципліну, що досліджує теоретичні та методичні засади навчання. Статус науки дидактика отримала завдяки працям чеського педагога Яна Амоса Коменського, який у книзі “Велика дидактика” (1632) виклав основні принципи навчання і форми його організації. Визначення дидактики Я.А. Коменським залишається основою дефініції – «Дидактика - це наука про те, «чому навчати?» і «як навчати?», що співвідноситься з поняттями «зміст освіти» та «процес навчання».

Дидактика - галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання (М.М. Фіцула).

Сучасна дидактика вищої школи спрямована на забезпечення ефективної підготовки майбутніх фахівців. Предметом дидактики є визначення мети і завдань навчання у вищій школі; окреслення змісту навчання у вищому навчальному закладі; виявлення закономірностей процесу навчання у вищому навчальному закладі; обґрунтування принципів і правил навчання у такому закладі на основі виявлених закономірностей; вироблення і встановлення можливостей організаційних форм, методів і прийомів навчання у вищому навчальному закладі; конструювання нових освітніх технологій і модернізація чинних; забезпечення навчально-матеріальної бази і засобів навчання.

Навчання – цілеспрямована, заздалегідь спроектована дидактична взаємодія, в процесі якої здійснюється освіта, виховання й розвиток студента, засвоюються окремі сторони соціального досвіду, в тому числі досвіду професійної діяльності й наукового пізнання (Мор, 18).

Дидактика вищої школи як галузь педагогіки окрім загальних понять «виховання», «освіта», «навчання», «педагогічна діяльність», «педагогічний процес», «дидактична система» тощо, оперує також специфічними поняттями, як то «вища освіта», «зміст вищої освіти», «навчання у вищому навчальному закладі».

Навчальний процес - система організації навчально-виховної діяльності, в основі якої – органічна єдність і взаємозв’язок викладання й учіння, спрямована на досягнення цілей навчання і виховання (Гончаренко С.У., 223).

Навчальний процес визначається навчальними планами, навчальними програмами, а також планами виховної роботи навчального закладу, включає всі види обов’язкових навчальних занять і позааудиторної роботи тих, хто навчається.

Рушійними силами навчання є внутрішні протиріччя – джерела розвитку і вдосконалення (Ю.Г. Шадських):

- між постійно зростаючими вимогами суспільства до освіти (соціально-економічним прогресом) і можливостями процесу навчання;

- між пізнавальними завданнями, які висуваються процесом навчання, і рівнем знань, умінь і навичок тих, хто навчається;

- між викладанням і навчанням (вимагає самостійності і активності тих, хто навчається) (Шад, 206).

Отже, процес навчання керується рухом від незнання до знання, від знання неповного до знання повного. А ґава

Як і кожний процес, навчання має свою структуру. Науковцями обґрунтовані наступні компоненти nроцесу навчання, кожен із яких має відповідно свої специфічні структурні елементи:

- цільовий (основні структурні елементи: мета, завдання);

- стимулювально-мотиваційний (стимули, мотиви);

- змістовий (державний, шкільний елементи);

- операційно - діяльний (форми, методи, засоби навчання);

- контрольно - регулюючий (поточний контроль і регулювання процесу);

- оціночно - результативний (оцінка і результат навчання).

Навчальна діяльність у вищому навчальному закладі має свої закономірності, що відображають стійкі залежності між усіма елементами навчання – діяльністю викладача, діяльністю студента та змістом навчання.

Закономірності навчання – об’єктивні, стійкі та істотні зв’язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.

Завдання 2. На основі матеріалу лекції заповніть таблицю 2.1. Проаналізуйте та визначте специфіку загальних закономірностей навчання у дидактиці вищої школи.

Табл. 2.1.

Закономірності навчання у внз

Об’єктивні закономірності навчання, їх сутність	Суб’єктивні закономірності навчання, їх сутність
- Виховний і розвивальний характер навчання. Специфіка цієї закономірності полягає…… - - - - -	Поняття можуть бути засвоєні лише тоді, коли пізнавальна діяльність студентів спрямована на визначення чітких і зрозумілих співвідношень між ними; - - - -

Завдання 3. На основі матеріалу лекції та заповненої структурно-логічної схеми у міні-групах (з 4-х осіб) схарактеризуйте основні дидактичні принципи (наведіть приклади), розподіливши їх між членами своєї групи. Визначте, які загальні дидактичні принципи відображають подані нижче вислови відомих педагогів та народні приказки. Проаналізуйте особливості реалізації дидактичних принципів у навчальному процесі у вищій школі (у своєму університеті) у межах групи, підготуйтесь до міні-презентації. У зошитах зробіть письмові узагальнення стосовно дидактичних принципів вищої школи, зазначивши змістові характеристики кожного з принципів.

Фрагмент лекції

Процес навчання здійснюється на основі дидактичних принципів, перевірених практикою і зумовлених закономірностями і завданнями освіти. Вперше в історії дидактики Я.А. Коменський розкрив суть та вказав на необхідність керуватися наступними принципами у навчанні: принцип свідомості і активності, принцип наочності, принцип поступовості і систематичності знань, принцип вправ і міцного оволодіння знаннями і навиками.

Принципи (лат. principium – початок, основа) навчання – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи (Фіц, 88).

Педагогіка вищої школи оперує наступними дидактичними принципами (Васян, 37, Фіц 91):

1. Науковість навчання, його зв'язок з практикою (зв'язок між змістом науки й навчальним процесом). Полягає у поєднанні навчальної і наукової діяльності викладача. Перед викладачем стоїть завдання захопити своєю творчістю студентів, сформувати у них допитливість і прагнення до знань, бачення перспектив розвитку науки, яка вивчається. Студенти залучаються до обговорення наукових проблем, беруть активну участь у наукових конференціях. Орієнтація навчального процесу на практику сприяє формуванню активного у своїй професійній діяльності і життєвій позиції фахівця.

2. Доступності навчання і поєднання абстрактності мислення з наочністю викладання. Передбачає врахування закономірностей вікового розвитку людини та організації і здійснення дидактичного процесу відповідно до рівня розвитку студентів. Урахування особистих можливостей і здібностей кожного студента допоможе розкрити творчі сили молодих людей. Цьому мають сприяти передбачені навчальним планом курси за вибором, спецкурси, спецсемінари тощо.

3. Принцип демократизму і гуманізму навчального процесу передбачає навчання і виховання всебічно розвиненої особистості з урахуванням її індивідуальності і соціальних умов, врахування спільності загальнолюдських і національних духовних вартостей.

4. Принцип активності і самостійності студентів у навчанні ґрунтується на тому факті, що сутність людської освіченості становлять глибоко і самостійно осмислені знання, набуті шляхом інтенсивної напруги власної розумової діяльності. Орієнтація студентів на науково-дослідну роботу ефективно впливає на розвиток творчих здібностей, допомагає у розв’язанні творчих завдань у подальшій професійній діяльності.

... нічого не може бути в свідомості, що наперед не було дане у відчутті…(Я.А. Коменський)

… Все, що належить засвоєнню, повинно бути розподілено у відповідності ступеням віку так, щоб вивчалося тільки те, що є доступним сприйманню у кожному віці (Я.А. Коменський).

… Правильно навчати юнацтво - це не значить забивати в голови зібрану з авторів суміш слів, фраз, висловів, думок, а це значить - розкривати здатність розуміти речі, щоб саме з цієї здатності, точно з живого джерела, потекли струмочки (знання...)...(Я.А. Коменський)

… для того, щоб учні були зачаровані навчаль­ним матеріалом, розуміли його, педагог має застосовува­ти точні мову, жести (Я.А. Коменський).

…Тільки система ... дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на комору, в якій таке безладдя,що сам господар нічого не знайде (К.Д. Ушинський).

…Все повинно здійснюватися так послідовно, щоб сьогоднішнє закріплювало вчорашнє і торувало шлях для завтрашнього (Я.А. Коменський).

...все, що тільки можна, подавати для сприймання відчуттями, а саме: видиме - для сприймання зором, чутне - слухом, запахи - нюхом, смакове - смаком, доступне дотику - через дотик. Якщо якісь предмети одразу можна сприймати кількома відчуттями, нехай вони одразу охоплюються кількома відчуттями... (Я.А. Коменський)

...всі освітні засоби, як більш чи менш штучні, не повинні відхилятися від природного ходу розвитку людських здібностей чи протидіяти йому, а бути в повній згоді з образом дій, якого дотримується сама природа (Й. Песталоцці).

… відсталість - це огида до праці в поєднанні з лінощами… (Я.А. Коменський).

... навчання не можна довести до ґрунтовності без можливо більш частих і особливо майстерно поставлених повторень і вправ… (Я.А. Коменський)

… всі умовиводи складаються із сприйнятих нами образів, і чим ці образи правильніші, повніші, яскравіші, тим умовиводи виходять реальними і переконливими… (І.П. Деркачов)

… Прив'язувати до старого вже твердо вкоріненого, все виучуване знову – це таке педагогічне правило, від якого здебільшого залежить успіх всякого навчання… (І.П. Деркачов)

… Виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до життя… (К.Д. Ушинський)

… «Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім» (народна педагогіка)

… «Хто думає, той і розум має» (народна педагогіка)

… «Хто хоче знати, тому треба менше спати» (народна педагогіка)

… «Чим більше науки, тим довші руки» (народна педагогіка)

Завдання 4. Розділіться на 4 команди, кожна з яких обере одну з функцій навчального процесу у вищій школі (освітня, виховна, розвиваюча, професійна). Працюючи в малих групах, визначте особливості цієї функції та її значення для реалізації завдань вищої школи, спираючись на поданий нижче матеріал. Через 5-7 хвилин обговорення команда презентує свої результати. Після спільної дискусії, зробіть письмові узагальнення, спробуйте визначити, яка (або які) з функцій є визначальними, обґрунтуйте своє рішення.

Освітня функція – передбачає оволодіння науковими систематизованими знаннями відповідно до навчального плану за профілем підготовки, формування умінь і навичок з метою застосування їх на практиці.

Виховна функція – спрямована на формування всебічно розвиненої особистості, її індивідуальних і професійно значущих якостей. Вона включає формування світогляду, духовних, етичних, трудових, естетичних уявлень, переконань, поглядів тощо.

Розвиваюча функція – забезпечує процес формування особистості, охоплює сферу сприйняття, мислення, вольову, емоційну і мотиваційну сфери (Шад, 207).

Професійна функція – полягає у професійній спрямованості навчально-виховного процесу (Фіц, 80).

Завдання 5. Прослухайте матеріал лекції. Ознайомтесь з таблицею 5.1. та надайте порівняльну характеристику традиційних і сучасних дидактичних систем, працюючи в парах по 2 особи. Проаналізуйте основні характеристики дидактичної системи як цілісного поняття, визначте її структурні компоненти. Порівняйте результати, об’єднавшись у групи з 4, 8 (і т.д.) осіб, зробіть спільні висновки та запишіть результати у зошит.

Табл. 5.1.