1.2 Облікова політика сгвк «Зеленоярське» Миколаївського району

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється відповідно до вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також з метою дотримання підприємством єдиної методики відображення господарських операцій та забезпечення  своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності (Додаток В).

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покладено на бухгалтерську службу підприємства на чолі з головним бухгалтером. СГВК «Зеленоярське» застосовує План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. З метою забезпечення необхідної деталізації обліково-економічної інформації дозволено головному бухгалтеру своїм розпорядженням вводити додаткову систему субрахунків.

Облік витрат підприємства ведеться на рахунках класу 9 «Витрати діяльності». Бухгалтерський облік ведеться з використанням комп'ютерної програми «1С Бухгалтерія». Перед складанням річної фінансової звітності проводиться інвентаризація активів та зобов’язань підприємства станом на 1 грудня поточного року. Провадиться один раз на місяць раптова ревізія каси. Для проведення інвентаризації створено постійно діючу комісію.

Розробка облікової політики є головною передумовою ефективної і раціональної організації ведення бухгалтерського обліку на підприємстві за допомогою комплексу методичних прийомів, способів та процедур.

Облікова політика означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

Облікова політика на підприємстві здійснюється з моменту його створення та реєстрації і до моменту його ліквідації. Відповідно до чинного законодавства України підприємство при веденні облікової політики керується такими основними нормативними та регулюючими документами:

1) Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затверджений Верховною Радою України від 16 липня 1999 p. № 966-XIV (зі змінами та доповненнями), що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні [16];

2) Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88(зі змінами та доповненнями), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами [17];

3) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291(зі змінами та доповненнями), зазначений перелік рахунків, який використовує підприємство [18];

4) Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291(зі змінами та доповненнями), яка встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств [19];

5) Наказ «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства та внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України», затверджений Міністерством Фінансів України від 27 червня 2013 № 635 (зі змінами та доповненнями), за яким підприємство самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, а також зміни до неї [20].

Облікова політика СГВК «Зеленоярське» Миколаївського району була розроблена на підприємстві у 2000 році, була змінена у 2007 році та оновлена від 30 серпня 2013 року відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996, Положень(стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом міністерства фінансів України в цілях забезпечення єдиної політики і надання достовірної фінансової інформації (Додаток Д).

Облікова політика повинна містити всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, що були розроблені керівником та головним бухгалтером, які згідно з Наказом № 1 несуть відповідальність за правильне її виконанням. Змін до облікової політики не було.

Наказ про облікову політику підприємства повинен містити інформацію про метод оцінки вибуття запасів; періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів; метод амортизації необоротних активів; -клас 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку; перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); база розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу; переоцінка необоротних активів; інвентаризацію; облік витрат; собівартість незавершеного виробництва; операційний цикл виробництва; зобов'язання; облік основних засобів; облік МШП; облік матеріальних цінностей; облік процесу виробництва; власний капітал; доходи і витрати; податковий облік; права та обовязки бухгалтерії; дотримання та здійснення контролю.

Керівником визначається система ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, а дотримання норм чинного законодавства – на головного бухгалтера. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться штатом бухгалтерів на чолі з головним бухгалтером.

Дана облікова політика має застарілу законодавчу базу та немає чітко сформованого поділу і висвітлення основних аспектів діяльності підприємства, тому пропонуємо внести деякі корективи до неї.

Відповідно до Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні відомості до фінансової звітності» від 07.02.2013  № 73, затверджених наказом міністерства фінансів України в цілях забезпечення єдиної політики і надання достовірної фінансової інформації та методичних рекомендації щодо складання облікової політики від 27.06.2013 року № 635 затверджених наказом міністерства фінансів України облікову політику на підприємстві переглянули та узгодили згідно з чинним законодавством України. Доцільно на підприємстві розділити основні положення облікової політики як це прописано у методичних рекомендаціях щодо складання облікової політики.

Необхідно затвердити робочий план рахунків та графік документообігу, який у обліковій політиці згадується, але не наводиться в додатках. В обліковій політиці слід вказати, що облік витрат підприємства ведеться на рахунках класу 9 «Витрати діяльності».

Розпорядчий документ про облікову політику повинен мати всі існуючі зміни у чинному законодавстві України та у разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.

Проаналізувавши облікову політику СГВК «Зеленоярське» можемо зробити висновок, що вона не в повному обсязі задовольняє умови чинного законодавства та не розкриває всі елементи діяльності підприємства. Тому, ми пропонуємо розробити розширений варіант облікової політики для СГВК «Зеленоярське», відповідно користуючись методичними рекомендаціями щодо складання облікової політики від 27.06.2013 року № 635 (Додаток И). Також пропонуємо розробити робочий план рахунків для зручності на підприємстві (Додаток Е).

На основі принципу послідовності облікова політика підприємства має передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики. Змінити облікову політику підприємство може у виняткових випадках, прямо встановлених в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Перегляд облікової політики має бути обґрунтований.

Облікова політика може бути змінена, як правило, з початку року. Облікова політика може змінюватися у випадках, якщо:

-змінюються на підприємстві статутні вимоги;

-змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

-зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

Розпорядчий документ про облікову політику може бути прийнятий як базисний на час діяльності підприємства, до якого за потреби вносяться зміни з визначеного часу. У разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.

Облікова політика підприємства з урахуванням внесених змін наводиться у примітках до річної фінансової звітності у формі опису або шляхом прикладання до звітності копії розпорядчого документа [6].

На підприємстві бухгалтерський облік ведеться за допомогою автоматизованої форми бухгалтерського обліку, яка ґрунтується на використанні високоефективної обчислювальної техніки і є особливою формою бухгалтерського обліку, що відповідає сучасним вимогам управління і забезпечує:

1)суміщення документації і реєстрації облікової інформації;

2)зниження трудомісткості обліку з одночасним підвищенням достовірності й оперативності інформації;

3)інтеграцію окремих видів господарського обліку – оперативного, бухгалтерського і статистичного;

4) своєчасне надання інформації, необхідної для прийняття економічно обґрунтованих рішень.

Схема автоматизованої форми бухгалтерського обліку наведена у Додатку Ж.

До основних недоліків цієї форми обліку відносять:

1)відірваність обчислювальної техніки і обчислювальних ресурсів від бухгалтерського апарату;

2)складність оперативної взаємодії всіх служб з прийняття управлінських рішень;

3)висока вартість обчислювального носія і значні витрати з його ведення [15].