1.5. Митний простір: національно-правові та міжнародно-правові аспекти

Митний простір – поняття, що тісно пов’язане з такими політико-правовими категоріями, як суверенітет, суверенні права, юрисдикція держави. Відповідно митний простір може розглядатися як сфера, пов’язана або з державною, або з так званою міжнародною територією, або з частиною території однієї держави, що використовується для здійснення митної юрисдикції іншою державою – згідно угоди між ними і в межах, що допускаються міжнародним правом.

До першої групи випадків (де ключовим поняттям є суверенітет) митний простір співрозмірний лише з територією держави і не виходить за її межі. Як правило, це сухопутна, водна територія держави та повітряний простір над ними, тобто простір, окреслений кордоном даної держави, на якому вона здійснює свій митний суверенітет. Деколи митний простір складається з територій двох або більше суверенних держав, що утворюють між собою митний союз або зону вільної торгівлі.

Нарешті, митний простір в межах державної території може не лише розширюватися, але і скорочуватися за рахунок виключення з митної території країни на основі її законодавства просторів, де створені вільні митні зони та вільні склади, притому, що названі простори залишаються у складі державної території та знаходяться під повним суверенітетом відповідної країни.

Друга група випадків охоплює ситуації, при яких митний простір розширяється для даної держави за рахунок здійснення нею окремих суверенних прав (в тому числі митного характеру) за межами території держави, в міжнародному просторі, наприклад, у морській прилеглій зоні, у морській виключній економічній зоні і на континентальному шельфі. Права і юрисдикції держави визначаються в порядку, передбаченому законодавством на цей рахунок, але головним чином – нормами міжнародного права.

Третя група випадків регламентується виключно нормами міжнародного права. Такий варіант можливий, коли митний простір однієї держави утворюється на території іншої або в силу мовчазного визнання історично складених умов оформленого в якості звиклої норми міжнародного права або в результаті спеціальної угоди на цей рахунок. Сюди відносяться тимчасові митні пости або пересувні групи митного контролю, що діють на основі угоди на іноземній території, але в межах юрисдикції своєї держави.

Митна територія – це територія, на якій в повному обсязі діє митне законодавство держави.

При трактуванні поняття „митна територія” мають місце два варіанти:

1) митна територія збігається з територією держави;

2) митна територія і територія держави не збігаються.

Митний кордон – це політико-правове поняття, що асоціюється з державним кордоном, але не завжди з нею співпадає.

Митний анклав являє собою угоду між державами, в силу якого утворюється певний простір, місцевість в межах держави А, що не є частиною його загальної митної території, але належить до митної території держави В. У таких випадках митний простір всередині держави А вважається ексклавом країни А (тобто виключенням з її митний території) і анклавом країни В (включенням в її митну територію).

Найбільш розповсюдженим і таким, що має практичне застосування варіантом розширення митної території є інститут прилеглої митної зони, йдеться про частину відкритого моря, прилеглого до зовнішньої кромки територіальних вод даної держави.

Ще однією темою митного простору є митний сервітут – добровільне самообмеження держави в області здійснення його митної юрисдикції на частині своєї території, що передається в оренду або інше тимчасове використання строго цільового характеру – наприклад, для забезпечення транзитного руху і доступу до моря або від нього до внутрішньоконтинентальної держави з правом облаштування тут вільних транзитних зон, транспортно-складських комплексів, виробничих потужностей для вантажного пункту та відповідно на умовах угоди переуступки прав в області митного правопорядку державі-орендатору, чиї чиновники можуть діяти у цьому випадку на чужій для них державній території.