8.3. Особливості організації митної справи і митних процедур

Митні служби в зарубіжних країнах мають різний статус, структуру та повноваження. В переважній більшості країн митна служба є складовою фінансових департаментів, що забезпечує ефективний контроль за фіскальними завданнями митних органів, хоча частка надходжень до державного бюджету від митних платежів є значною в небагатьох країнах.

Найстаріша державна митна служба створена у 1203 р. у Великобританії. У 1973 р. вона приєдналася до ЄС – тарифи були гармонізовані, ПДВ замінив митний податок. У країні функціонує система здійснення перевірки для гарантування достовірності декларацій, визначення партій товарів для подальшої експертизи, розрахунку необхідних надходжень, забезпечення бухгалтерської та статистичної інформації CHIEF, яка складається з трьох підсистем – інформаційної, експорту та імпорту. Податки з імпортованої продукції, що надходять з-за меж ЄС, спрямовуються не в національне казначейство, а в казначейство ЄС. Крім об’єднаної товарної номенклатури, в ЄС для обчислення митних платежів застосовується „Інтегрований тариф ЄС”. Усі товари, а також транспортні засоби, що прибувають з-за меж ЄС, підлягають декларуванню на митниці. Скасовані всі митні процедури прикордонного контролю в межах ЄС, контролюються перевезення окремих видів товарів, наприклад, медикаментів, що містять наркотичні речовини.

В Індії питаннями митного законодавства займається спеціальний департамент. Місцеві експортери об’єднані в асоціації за товарною ознакою, які, в свою чергу – в Федерацію індійських експортних організацій. За умов загальної лібералізації зовнішньоекономічної діяльності це дає змогу дрібним експортерам координувати зовнішню політику, уникати додаткових витрат тощо. У Кореї митниця – юридично самостійно установа в складі Міністерства економіки та фінансів. Митна очистка здійснюється без розміщення товарів на склади тимчасового зберігання. У Сінгапурі декларування відбувається протягом 24 годин через систему електронного декларування. В Еквадорі процедура митного оформлення може займати до 25 днів, а в Уругваї, Перу – до 30.

Митне оформлення в більшості країн здійснюється через митного брокера – особу, що має повноваження (акредитацію) на декларування експортних (імпортних) товарів, засвідчену державними органами. А в Ірані взагалі вся зовнішньоторговельна діяльність здійснюється через державну організацію – Центр закупок і розподілу.

Митні органи Японії перебувають у складі Міністерства фінансів. Фінансування митниці відбувається з держбюджету, частина надходжень до держбюджету від митних платежів становить 2%. Діють такі способи митної очистки: 1) дозвіл на імпорт видає комп’ютер в момент подачі декларації; 2) на основі результатів перевірки документів, що подаються для митного оформлення (якщо необхідний попередній дозвіл відповідних відомств); 3) на підставі результатів інспекції вантажів (близько 2-3% вантажів, якщо недостатньо перевірки документів). Експортне декларування є можливим тільки у разі розміщення вантажу на митний склад. Декларувати експорт може лише ліцензований митний брокер. При оформленні імпорту копію декларації також заповнює ліцензований митний брокер.

У США митна служба перебуває під юрисдикцією Міністерства фінансів. Діє національний режим стандартизації. Президент може вводити додаткові митні збори до 15%, вживати заходів економічної політики. Існують спеціальні правові органи – Податковий суд і Суд міжнародної торгівлі.

Основним принципом роботи митних органів країн Європейської Співдружності є те, що митниця не повинна заважати розвиткові торгівлі. Серед вимог до митної нормативної документації виділяють наступні – чіткість, зрозумілість як для учасника зовнішньоекономічної діяльності, так і для митника. Кожний пункт нормативного документу повинен бути складений так, щоб не було двох думок при прийнятті правильного рішення. Країни ЄС мають спільний митний Кодекс, який є більш загальним документом. Хоча кожна з 15 країн – учасниць ЄС має свій національний митний кодекс, який конкретизує та доповнює загальноєвропейський.

Іншим, не менш важливим фактором нормального функціонування митної системи є кадрова політика, тобто підбір, підготовка та розстановка кадрів. Підбір кадрів в європейських країнах проводиться на конкурсній основі і далеко не всі можуть пройти цей конкурс.

Значним фактором є фінансування митних органів. Всі митні збори, отримані країнами – учасниками ЄС, надходять в Брюссель, в Євромитницю. Потім вони розподіляються між всіма країнами за ступенем необхідності.

У Франції, наприклад, на фінансування митних органів виділяється 1,5% всіх зборів. Зарплата французького митника – початківця становить 12 тис. франків в місяць, при середній зарплаті по Франції – 7-8 тис. франків. тому працювати в митних органах у Франції не тільки престижно, але й вигідно у фінансовому відношенні.

Структуру митної системи європейських країн розглянемо на прикладі Франції. Французька митна система підпорядкована Міністерству фінансів та бюджету. Найвищим органом у митній системі Франції є Генеральна дирекція. Їй підпорядковані 9 інтеррегіональних дирекцій, які виконують координаційні функції. Далі йдуть 40 регіональних дирекцій – виконують функції, подібні до функцій українських регіональних митниць. Їм підпорядковані митні дивізіони, бюро та бригади (внутрішні митниці та прикордонні).

Систему підбору та підготовки кадрів для митної системи країн ЄС розглянемо на прикладі тієї ж Франції, так як вважається, що вона є найбільш досконалою в Європі, а також має найкращу матеріальну базу.

Підбором кадрів займаються митні регіональні дирекції після вивчення питання про потребу в кадрах в майбутньому. Відбір проводиться на конкурсній основі серед людей, які подали заяви на участь в ньому. Кандидати, що приймають участь в конкурсі, повинні мати вищу загальну освіту. Ті, хто пройшов конкурс, направляється в одну з митних шкіл. Таких шкіл у Франції три: у Парижі (навчає інспекторів категорії А), у Руані (навчає інспекторів категорії В), у Ла-Рошелі (навчає інспекторів категорії С). Кожна із шкіл залишає за собою право вхідного контролю, тобто проводить вступну іспити та тестування. Тільки ті, хто витримують іспити, допущені до навчання в школі. Термін навчання – 1,5 року. З них 1 рік – теоретичний курс і півроку практичний курс на митниці, після чого інспектор допускається до самостійної роботи. Митні школи мають добре матеріальне забезпечення: повністю комп’ютеризовані, мають свої телецентри, що дає можливість самим монтувати навчальні відеофільми та демонструвати їх одночасно в декількох аудиторіях. Школи мають власні друкарні, що дає можливість друкувати навчальну літературу. Кожна лекція або курс лекцій кожного викладача видається окремому слухачеві.

Викладацький склад на 80% складається із штатних викладачів. Всі вони професійні, досвідчені митники, відібрані на конкурсній основі на 2-3 роки для викладання в школі. Потім вони повертаються на роботу в митниці. Працювати в митій школі є дуже престижно для митників Франції.