5. Законодавство України та інші нормативні акти з питань природокористування та охорони навколишнього середовища.

Юридичну базу природоохоронного законодавства становить Конституція України. В Конституції України проблемам екології присвячені статті 16, 50, 66.

В статті 16 записано: «Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави». Стаття 50 проголошує: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантовано право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість продуктів харчування й предметів побуту, а також право на її розповсюдження. Така інформація не може бути засекречена». В статті 66 записано: «Кожен зобов’язан не насоти шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати нанесені їм збитки».

Існують певні форми кожного законодавства, в тому числі й природоохоронного. Зокрема, такими є нормативні акти, що містять норми права з охорони природи і раціонального природокористування. Вони розділяються на закони і підзаконні акти.

Основним законом щодо охорони природи і раціонального природокористування є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991).

У 90-х роках Верховною Радою України було прийнято також Закон України «Про екологічну експертизу» (1995), Земельний кодекс (1990), Водний кодекс (1995), Лісовий кодекс (1994), Кодекс про надра (1994), Закони України: «Про плату за землю» (1992), «Про охорону атмосферного повітря» (1992), «Про природно-заповідний фонд» (1992), «Про тваринний світ» (1993), «Про пестициди і агрохімікати» (1995) та ін.

Україною ратифіковано міжнародні конвенції «Про охорону біологічного різноманіття» (1994), «Про охорону дикої природи, фауни і природних середовищ існування в Європі» (1996), «Про речовини, що руйнують озоновий шар» (1996) та ін.

Підзаконними актами служать нормативно-правові акти державних органів України. Вони видаються на основі законодавчих актів. Насамперед це постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України: «Про затвердження порядку визначення плати і стягнення платежів та Положення про республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища» (1992) і «Про затвердження Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища» (1993). До підзаконних актів належать також відомчі нормативні акти, наприклад, «Базові нормативні плати за забруднення навколишнього середовища України», затверджені наказом Мінприроди України (1993).

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) є найважливішим законом в сфері охорони природи і раціонального природокористування. Даний закон не лише проголошує, але й передбачає систему гарантій екологічної безпеки людини, вносить певну упорядкованість в систему управ­ління в галузі природокористування. Всі 16 розділів Закону фактично передбачають формування важелів господарського механізму управління процесом природокористування для виходу України з критичної екологічної ситуації.

Основні положення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991).

1) Закон закріплює основні напрями екологічної діяльності: охорону природи, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, захист і оздоровлення навколишнього середовища.

2) Закон закріплює основні принципи охорони навколишнього природного середовища: принцип пріоритетністі вимог екологічної безпеки; принцип поєднання екологічних та економічних інтересів; принцип гласності у прийнятті рішень в сфері природокористування; принцип безкоштовності загального і платності спеціального природокористування; принцип нормування впливу господарської діяльності на довкілля; принцип стягнення плати за забруднення навколишнього середовища; принцип компенсації шкоди, заподіяної порушеннями природоохоронного законодавства; принцип поєднання заходів стимулювання і відповідальності.

3) Закон закріплює екологічні права громадян України: право громадян України на безпечне для життя навколишнє середовище; право участі в обговоренні проектів законодавчих актів та інших рішень в галузі охорони нав­колишнього середовища; участі в розробці та здійсненні заходів щодо охорони природного середовища, раціонального викорис­тання природних ресурсів; об'єднання в громадські природоохоронні організації; отримання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища; право звертатися до суду з позовом до підприємств, установ і організацій щодо відшкоду­вання шкоди, заподіяної здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище; право на екологічну освіту; участь у проведенні громадської екологічної експертизи; здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів.