- •Лекції з дисципліни «Екологія» для студентів денного і заочного відділення
- •5.03050901 «Бухгалтерський облік»
- •5.03050401 «Економіка підприємства»
- •Лекції з дисципліни «Екологія» для студентів денного і заочного відділення
- •5.03050901 «Бухгалтерський облік»
- •5.03050401 «Економіка підприємства»
- •Тема 1. Предмет, метод і завдання екології. Екосистеми та їхня структура План
- •Література
- •1. Екологія – найактуальніша наука сьогодення.
- •2. Предмет екології на час формування її як науки і напочатку хх ст.
- •3. Комплекс екологічних наук сьогодні.
- •4. Методи дослідження екології.
- •5. Завдання сучасної екології.
- •6. Поняття про екосистеми як визначальне поняття в екології.
- •Питання до самоперевіки
- •Література
- •1. Поняття про географічну оболонку.
- •2. Структура природного середовища.
- •2.1. Атмосфера.
- •2.2. Літосфера.
- •2.3. Гідросфера.
- •Питання до самоперевірки
- •Література
- •1. Поняття про біосферу.
- •2. Роль в. І. Вернадського у вивченні біосфери та ноосфери.
- •3. Основні положення теорії в.І. Вернадського.
- •6) Розсіяні атоми.
- •7) Речовини космічного походження (метеорити).
- •3. Межі біосфери. Характеристика живої речовини.
- •3.1. Межі біосфери.
- •3.2. Характеристика живої речовини.
- •Питання до самоперевірки
- •Література
- •1. Поняття про навколишнє середовище.
- •2. Стадії взаємодії суспільства і природи.
- •Питання до самоперевірки
- •Література
- •1. Зростання масштабів виробництва та його вплив на навколишнє середовище.
- •2. Поняття про антропогенне забруднення. Основні джерела антропогенного забруднення довкілля.
- •2. Класифікації забруднень. Коротка характеристика найбільш поширених забруднювачів довкілля.
- •3. Поняття про екологічний моніторинг.
- •Питання до самоперевірки.
- •Література
- •1. Вплив діяльності людського суспільства на геологічне середовище.
- •1) Пошкодження геологічного та всього природного середовища відбувається вже при пошуках корисних копалин - на стадії геологорозвідувальних робіт:
- •3) Значний негативний вплив на геологічне середовище має будівництво та експлуатація різноманітних будівель та інженерних споруд:
- •1) Максимально повне використання мінеральної сировини може бути досягнуто:
- •2) Мінімізації шкоди, яку завдає господарська діяльність геологічному і всьому навколишньому середовищу, можлива у разі:
- •2. Вплив господарської діяльності на ґрунт. Заходи по його покращенню.
- •3) Організація і дотримання польових, кормових, протиерозійних та інших сівозмін.
- •8) Застосування меліоративних заходів.
- •3. Джерела, масштаби і наслідки забруднення атмосфери. Охорона атмосфери від забруднення.
- •3) Механічне руйнування озонового екрану відбувається внаслідок запусків космічних апаратів.
- •IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
- •V. Антропогенне забруднення навколоземного простору.
- •4) Ширше використання, а з часом і повний перехід до альтернативних джерел енергії;
- •5) Ширше використання, а з часом і повний перехід до транспорту на електротязі;
- •5) Озеленення міст і селищ;
- •Питання до самоперевірки.
- •Література
- •1. Поняття про природокористування. Типи природокористування.
- •2. Загальні принципи природокористування.
- •3. Етапи розвитку природокористування в Україні. Критерії ефективності природокористування.
- •4. Принципи раціонального природокористування.
- •Принцип збереження природно обумовленого кругообігу речовин у процесі антропогенної діяльності.
- •5. Принцип погодження виробничого і природного ритмів.
- •Питання до самоперевірки
- •Література
- •1. Господарський механізм управління природокористуванням.
- •8) Нормативи екологічної безпеки та нормативи використання природних ресурсів.
- •2. Організаційна структура управління природоохоронною сферою.
- •3. Адміністративний механізм управління природокористуванням.
- •3.1. Стандартизація та нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •3.2. Система екологічного нагляду і контролю.
- •2) Екологічна експертиза.
- •3) Екологічна паспортизація підприємств.
- •4) Екологічний аудит.
- •3.3. Директивне регулювання чи екологічна регламентація господарської діяльності.
- •3.4. Юридична відповідальність.
- •4. Правове регулювання природокористування і природоохоронної діяльності.
- •5. Законодавство України та інші нормативні акти з питань природокористування та охорони навколишнього середовища.
- •4) Закон закріплює екологічні обов'язки громадян України.
- •8) В Законі встановлена дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •Питання до самоперевірки
- •Література
- •1. Економічні методи як необхідна складова процесу раціоналізації природокористування, види методів.
- •2. Платність природокористування як основа економічного механізму управління природокористуванням та природоохоронної діяльності.
- •2.1. Лімітування природокористування.
- •2.2. Платежі за природокористування.
- •2.2.1. Платежі за природні ресурси.
- •2.2.2. Платежі за забруднення і розміщення відходів.
- •2.3. Збитки від забруднення навколишнього середовища.
- •2.3.1. Економічні збитки від забруднення навколишнього середовища, їх види.
- •3. Система фінансування природоохоронних заходів і діяльності. Створення державного та регіональних екологічних фондів. Матеріальне стимулювання природоохоронної діяльності.
- •3.1. Система фінансування природоохоронних заходів і діяльності. Створення державного та регіональних екологічних фондів.
- •3.2. Матеріальне стимулювання природоохоронної діяльності.
- •Питання до самоперевірки
2. Класифікації забруднень. Коротка характеристика найбільш поширених забруднювачів довкілля.
Фахівці по різному класифікують забруднення природного середовища. В залежності від того, який принцип беруть за основу класифікації, зокрема - за типом походження, за часом взаємодії з довкіллям, за способом впливу.
Розглянемо класифікації забруднень.
І. Класифікація забруднень за типом походження. За цим принципом їх поділяють на:
Фізичні забруднення — це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною.
Механічні забруднення — це різні тверді частки та предмети (викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку).
Хімічні забруднення — тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин і енергії.
Біологічні забруднення — різні організми, що з'явилися завдяки життєдіяльності людства — бактеорологічна зброя, нові віруси (збудники СНІДу, хвороби легіонерів), епідемій інших хворіб, а також катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною чи випадково.
ІІ. Класифікація забруднень за часом взаємодії з довкіллям. За цим принципом їх поділяють на:
Стійкі забруднювачі, які довго зберігаються в природі ( пластмаси, поліетилени, деякі метали, скло, радіоактивні речовини з великим періодом напіврозпаду тощо).
Нестійкі забруднювачі швидко розкладаються, розчиняються, нейтралізуються в природному середовищі під впливом різних факторів і процесів.
Розглянемо короткі характеристики найбільш поширених і небезпечних забруднювачів довкілля.
Оксид вуглецю (СО), або чадний газ, не має кольору й запаху, утворюється в результаті неповного згоряння кам'яного вугілля, природного газу, деревини, нафти, бензину. Якщо в повітрі міститься 1 % СО, то це вже негативно впливає на біоту, а 4 % для багатьох видів є летальною дозою. Один автомобіль викидає в повітря близько 3,65кг СО за добу; щільність потоків автомобілів на основних магістралях Києва сягає 50—100 тис. машин за добу, щогодинний викид у повітря СО становить 1800—2000 кг.
Оксиди азоту (NO, NO2, N2O), що в 10 разів небезпечніші для людини, ніж СО, викидаються в повітря переважно підприємствами, які виробляють азотну кислоту й нітрати, анілінові барвники, целулоїд, віскозний шовк, а також паливними агрегатами ТЕС і ТЕЦ, металургійними заводами й спричинюють утворення кислотних дощів. На територіях, що межують із основними автомагістралями Києва (10—30 км), концентрації NO2 в 10—30 разів перевищують гранично допустимі (ГДК).
Аміак (NH3), що застосовується для виробництва, зокрема азотної кислоти, подразнює дихальні шляхи людей і тварин.
Шкідливі вуглеводні (ароматичні, парафіни, нафтени, бензпірени) містяться у вихлопних газах автомобілів (недосконалість процесів згоряння бензину в циліндрах двигунів), картерних газах, випарах бензинів. Дуже шкідливі також сажа (оскільки добре адсорбує забруднювачі), ненасичені (олефінові) вуглеводні (етилен та інші), які становлять 35 % загальної кількості вуглеводневих викидів і є однією з причин утворення смогів — фотохімічних туманів у містах-гігантах.
Діоксид сірки (SО2), або сірчистий газ, виділяється під час згоряння палива з домішкою сірки (вугілля, нафта), переробки сірчаних руд, горіння териконів, виплавляння металів.
Триоксид сірки (SО3), або сірчаний ангідрид, утворюється внаслідок окиснення SО2 в атмосфері під час фотохімічних і каталітичних реакцій і є аерозолем або розчином сірчаної кислоти в дощовій воді, яка підкиснює ґрунти, посилює корозію металів, руйнування гуми, мармуру, вапняків, доломітів, спричинює загострення захворювань легень і дихальних шляхів. Нагромаджується в районах хімічної, нафтової й металургійної промисловості, ТЕЦ, цементних і коксохімічних заводів. Украй шкідливий також і для рослин, оскільки легко засвоюється ними й порушує процеси обміну речовин і розвитку.
Сірководень (Н2S) і сірковуглець (СS2) викидаються в повітря окремо й разом з іншими сірчистими сполуками, але в менших кількостях, ніж SО2, підприємствами, які виробляють штучне волокно, цукор, а також нафтопереробними й коксохімічними заводами. Характерна ознака цих забруднювачів — різкий, неприємний, подразнювальний запах. Мають високу токсичність (у 100 разів токсичніші, ніж SО2). В атмосфері Н2S повільно окиснюється до SО3. Потрапляє в атмосферу також у районах діяльності вулканів. Крім того, в природних умовах сірководень — це кінцевий продукт сульфатредукуючих бактерій — на дні боліт і річок, озер, морів і навіть у каналізаційних системах.
Сполуки хлору з іншими елементами концентруються навколо хімічних заводів, які виробляють соляну кислоту, пестициди, цемент, суперфосфат, оцет, гідролізний спирт, хлорне вапно, соду, органічні барвники тощо. В атмосфері містяться у вигляді молекулярного хлору й хлористого водню.
Сполуки фтору з іншими елементами нагромаджуються в районах виробництва алюмінію, емалі, скла, кераміки, фарфору, сталі, фосфорних добрив. У повітрі вони містяться у вигляді фтористого водню (НF) або пилуватого флюориту (СаF2). Сполуки фтору надзвичайно токсичні, до них дуже чутливі комахи. Фтор нагромаджується в рослинах, а через рослинний корм — в організмі тварин.
Свинець (РЬ) — токсичний метал, який міститься у вихлопних газах автомобілів, свинцевих фарбах, матеріалах покриттів, ізоляцій електрокабелів і водопроводів, різних прокладок та ін.
Кадмій (Сд) — одна з найотруйніших речовин. Його ГДК — 0,001 мг/л. Так, у 1956 р. в Японії тяжке захворювання кісток, відоме як ітай-ітай, було викликане хронічним отруєнням людей кадмієм, що містився в рисі. Цей рис вирощувався неподалік гірничодобувного комбінату, який сильно забруднював околиці відходами з умістом кадмію. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у наш час у США щодоби в організм дорослої людини потрапляє майже 50—60 мкг кадмію, у Швеції — 15—20, в Японії — до 80 мкг. Рятує лише те, що основна маса кадмію виводиться з організму дуже швидко, а залишається всього близько 2 мкг (за добу). Підвищений уміст кадмію спостерігається в морських фосфоритах, морських рослинах і кістках риб, у деяких поліметалічних рудах. Нагромаджується він у золі під час спалювання сміття на звалищах.
Ртуть (Нg) — високотоксична речовина, особливо ртутьорганічні сполуки — метилртуть, етилртуть та ін. В довкілля потрапляє з відпрацьованих люмінесцентних ламп, батарейок тощо.
«Нові» забруднювачі, винайдені людиною, яких природа раніше не знала й не мала часу підготувати до них екосистеми, за своєю фізико-хімічною структурою чужі всьому живому й не можуть перероблятися, втягуватися в обмінні процеси. До таких небезпечних забруднювачів належать поліхлорбіфеніли (ПХБ), полібромні біфеніли (ПББ), поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ) — їх виробляють понад 600 видів, нітрозоаміни, вінілхлориди (містяться в різних плівках, поліетиленових упаковках, пакетах, трубах), майже всі синтетичні пральні порошки. Більшість із цих речовин є канцерогенними, вони впливають на генетичний апарат людей. Прихований період хвороб від отруєння такими речовинами становить 10—15 років.
Важливо наголосити: за сучасних умов атмосферне повітря, води, грунти водночас забруднюються кількома шкідливими речовинами. Кожна з них, узята окремо, може мати концентрацію, меншу за ГДК (тобто не становить небезпеку для здоров'я), але сукупна дія всіх забруднювачів дає сильний негативний ефект, як і в разі, коли набагато перевищується ГДК якого-небудь токсиканта. Це явище називають ефектом підсумовування дії шкідливих речовин, або синергічним ефектом. Прикладом може бути сукупна сильна негативна дія діоксиду сірки й сірководню, ацетону й фенолу, ацетальдегіду й вінілацетату, діоксиду азоту й формальдегіду, сірчистого газу й діоксиду азоту, суміші сильних кислот (НС1, Н2SО4, НNО3), метанолу й етанолу, «помірної» радіації й деяких важких металів, радіації й пестицидів, радіації й шуму.