7. Характеристика засобів криміналістичної тактики.

Засоби криміналістичної тактики - це знаряддя праці, за допомогою яких особа, у провадженні якої перебуває справа, вирішує тактичні завдання розслідування злочинів чи вирішення справи в суді, тобто це процесуальний, непроцесуальний та організаційний інструментарій її діяльності. Засоби криміналістичної тактики поділяються на дві групи:

1) криміналістичні засоби, Що містяться в законі,- основні;

2) допоміжні криміналістичні засоби.

Якщо вести мову про розслідування, яке є процесуальною діяльністю, то треба зазначити, що певною мірою закон визначає центральну, головну групу цих засобів, якими слідчий чи працівник органу дізнання користується (не обов'язково, щоб усе це він виконував особисто, бо він вправі давати доручення па проведення відповідних дій), коли збирає, досліджує та використовує в доказуванні інформацію.

Згідно з чинним законодавством до основної групи належать:

• слідчі дії;

• інші процесуальні дії: відібрання пояснень, витребування документів, предметів тощо;

• призначення ревізій, інвентаризацій тощо;

• оперативно-розшукові заходи.

Реалізація названих засобів залежить від конкретної криміналістичної ситуації, через що криміналістична тактика розробила комплекс допоміжних, власне тактичних засобів, які, не будучи процесуальними, все ж обумовлені досягненнями на­уки, узагальненнями матеріалів криміналістичної практики (оперативної, слідчої, частково судової), сприяють ефективні­ше та з меншою витратою сил і засобів виконувати, передусім, слідчі та інші процесуальні дії, а в підсумку вирішувати завдан­ня кримінального судочинства.

До другої групи засобів криміналістичної тактики відносять:

• тактичний прийом, як спосіб провадження процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети;

• тактична комбінація - система тактичних прийомів, тобто упорядкована сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлс-иих прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її ре­алізації;

• тактична операція - система слідчих дій, що спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій (криміналістичній) ситуації. Хоча тактична операція може охоплювати, поряд із сукупністю слідчих дій чи однією дією, також комплекс інших процесуальних неироцесуальних та ор­ганізаційних дій;

• тактична (криміналістична) рекомендація - науково обгрунтована і перевірена практикою порада щодо вибору й застосування засобів, прийомів і форм поведінки;

• тактичне рішення - сформована у свідомості слідчого тощо уявна модель майбутніх дій, що має на меті виконання тактичного завдання чи низки таких, які виникли в конкретній ситуації провадження у справі.

11.Становлення та сучасний стан уявлень про криміналістичну тактику.

У період зародження криміналістики як самостійної галузі знань тактика розглядалась як частина поліцейської (кримінальної) техніки. У працях вчених Австро-Угорщини і Німеччини Г. Гросса, А. Вейнгарта, Г. Шнейкерта, В. Штібера та інших відображено перші уявлення про криміналістичну тактику. Зокрема, А. Вейнгарт вказував, що у боротьбі зі злочинністю, як і на війні, насамперед необхідні енергійна діяльність, прояв особистої ініціативи та швидкість.

Термін «тактика» означає теорію і практику підготовки та ведення бою. У більш загальному розумінні — це система засобів, спрямованих на досягнення певної мети через боротьбу, зіткнення інтересів та подолання опору.

В історії науки існує чимало термінів, що визначали її поняття: кримінальна тактика, слідча тактика, криміналістична тактика. Процес становлення і розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів вчинення злочинів, розробки ефективних методів їх розкриття до дослідження прийомів провадження окремих слідчих (судових) дій.

У теоретичному аспекті судова тактика залишається до цього часу недостатньо дослідженою. Проблеми застосування судом даних криміналістики знайшли своє відображення у концепції Л. Ю. Ароцкера (1965), який писав, що визначення черговості встановлення фактів у справі, послідовність провадження судових дій, побудова судового слідства відповідно до характеру кримінальної справи (категорії злочину) — всі ці положення криміналістичної тактики мають бути відомі суду.

Тенденції розвитку криміналістичної тактики потребують розширення меж її дослідження. За своїм змістом криміналістична тактика повинна мати трирівневу структуру:

1) загальні положення (поняття і предмет криміналістичної тактики, її принципи, елементи планування і організація розслідування, вчення про криміналістичну версію та ін.);

2) підгалузі (слідча тактика, судова тактика, тактика розшукової діяльності, тактика злочинної діяльності);

3) окремі наукові теорії (теорія прийняття тактичних рішень, теорія слідчої ситуації, теорія систематизації тактичних прийомів та ін.).