"Економіка підприємств"
Землі сільськогосподарського призначення це:
а) усі землі України;
б) землі лісового, водного фонду, промисловості і транспорту;
в) рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження, перелоги.
Показники ефективності використання земельних угідь аграрних підприємств
а) урожайність сільськогосподарських культур, ц/га;
б) урожайність, виробництво молока, яловичини, вовни на 100 га с.-г. угідь; вартість валової продукції, валового доходу, прибутку на 1 га с.-г. угідь;
в) виробництво зерна, цукрових буряків, свинини на 100 га ріллі.
Право власності на землю, – це:
а) право володіти, користуватися, розпоряджатись земельними ділянками;
б) право постійного користування земельною ділянкою;
в) право володіти землею.
Земельний кадастр, – це:
а) кадастрове зонування;
б) документ, який містить кількісні та якісні показники землі;
в) державна реєстрація земельних ділянок.
Трудові ресурси, – це:
а) населення, яке зайняте в сільськогосподарському виробництві;
б) жінки віком від 16 до 55 років;
в) працездатне населення, яке зайняте на виробництві.
Поняття «продуктивність праці»:
а) кількість зібраного зерна , надоєного молока;
б) кількість працівників, які обслуговують один агрегат;
в) економічна категорія, яка відображає взаємозв’язок між обсягом виробництва продукції і затратами праці.
Матеріально-технічна база підприємств:
а) це трактори, комбайни, автомобілі;
б) сукупність речових елементів при енергії за допомогою яких людина створює продукцію;
в) продуктивна худоба, корми, насіння.
Основні засоби (необоротні активи) підприємств, – це:
а) матеріальні активи, яке підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва, строк використання;
б) земельні ділянки , будинки та споруди;
в) автомобільний транспорт, меблі, обладнання.
Оборотні засоби (оборотні активи) підприємств, – це:
а) запаси сировини, матеріалів, насіння;
б) це частина виробничих фондів, яка повністю споживається, переносить свою вартість на вартість нової продукції;
в) це продукція, що не пройшла всіх стадій обробітку.
Інфраструктура сільськогосподарського виробництва, – це:
а) галузі, які здійснюють заготівлею продукції;
б) галузі, які забезпечують засобами виробництва;
в) це сукупність галузей, що обслуговують основні галузі матеріального виробництва.
Витратами виробництва - це:
а) сукупні витрати суспільства на виробництво продукції;
б) вартість спожитих засобів виробництва;
в) вартість продукту, створеного додатковою працею.
Собівартість продукції – це:
а) затрати живої праці у розмірі фактичної її оплати;
б) величина минулої праці, спожитої в процесі виробництва;
в) грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції.
Основні фактори , що визначають собівартість продукції рослинництва:
а) розмір сукупних витрат і обсяг виробленої продукції з 1 га;
б) якість земельних угідь господарства;
в) ціни, за якими підприємства купують трактори, комбайни, автомобілі.
Основні фактори, що визначають собівартість продукції тваринництва:
а) якість кормів;
б) ціна, за якими підприємства купують обладнання для ферм;
в) розмір сукупних витрат на одну голову та продуктивність тварин.
Ціна – це:
а) грошовий вираз вартості товару;
б) витрати виробництва;
в) витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції.
Система цін на сільськогосподарську продукцію включає:
а) ціни оптові, роздрібні, внутрішні, експортні, договірні, заставні;
б) ціни виробника, покупця, продавця;
в) ціни внутрішні, світові, біржові.
Ефективність виробництва – це:
а) обсяг валової продукції підприємства;
б) товарна продукція підприємства;
в) економічна категорія, яка відображає дію економічних законів у результативності виробництва.
Рентабельність сільськогосподарського виробництва – це:
а) відсоткове відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції;
б) дохід підприємства;
в) виробництво валової продукції на одиницю земельної площі.
Інтенсифікація виробництва – це:
а) збільшення виробництва за рахунок розширення посівних площ;
б) процес концентрації сукупних затрат на одиницю земельної площі для збільшення виходу продукції;
в) розмноження тварин з метою збільшення виробництва молока, м’яса.
Науково-технічний прогрес – це:
а) якісне поліпшення сільськогосподарських угідь;
б) виведення нових високопродуктивних порід тварин;
в) процес одержання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи техніки, впровадження її у виробництво та інші сфери життя.
Спеціалізація в сільськогосподарському виробництві – це:
а) розвиток однієї або двох галузей на виробництві товарної продукції в окремих підприємствах, районах;
б) зосередження засобів виробництва та робочої сили на окремому підприємстві;
в) об’єднання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів підприємств для організації спільного виробництва окремих видів продукції.
“Організація виробництва”
До основних засобів виробництва відносять:
а) будівлі та споруди, с.-г. машини, трактори, транспортні засоби, багаторічні насадження, худоба;
б) виробничі запаси, молодняк тварин, інструмент, фонди обігу, передавальні пристрої, цінні папері;
в) всі вище вказані засоби.
Норма виробітку – це:
а) кількість засобів виробництва, які може обслужити за одиницю часу працівник або група працівників;
б) кількість роботи чи продукції, яку може виконати чи виготовити працівник за одиницю часу;
в) встановлений час, потрібний для виробництва одиниці продукції або виконання одиниці роботи.
Амортизація основних засобів – це:
а) частка у відсотках до балансової вартості, яку щороку переносять на собівартість продукції або роботи;
б) фізичний та моральний знос;
в) процес втрати ними своєї вартості і поступового перенесення її на вартість виробленої продукції.
Основні методи нормування праці в сільському господарстві:
а) сумарний та технічний (поелементний);
б) експериментально-аналітичний та розрахунково-аналітичний;
в) хронометраж та фотохронометраж.
При розрахунку норми виробітку беруть до уваги:
а) основну, додаткову та допоміжну роботи;
б) основну (чисту) роботу;
в) підготовчо-заключні операції, основну та допоміжну роботи, простої.
До основних принципів наукової організації праці відносять:
а) виробництво і переробка продукції, інженерно-технічне забезпечення;
б) вдосконалення виробничих процесів, зростання відповідальності й матеріальної заінтересованості;
в) організація та атестація робочих місць.
До основних видів оплати праці відносять:
а) основну, додаткову та преміальну;
б) відрядну і почасову;
в) грошова та натуральна.
Основна оплата праці в рослинництві нараховується за:
а) якість і стислі строки виконання робіт, за кваліфікацію і стаж роботи;
б) ефективне використання техніки, економію енергоресурсів, досягнення високих врожаїв і прибутків;
в) кількість виробленої продукції, обсяг виконаних робіт, відпрацьовані людино-години.
Тарифна сітка - це:
а) шкала співвідношення в оплаті робіт, які потребують різної кваліфікації і виконуються в неоднакових умовах;
б) розмір оплати праці за кожним розрядом за одиницю часу або за норму виробітку;
в) перелік і характеристика робіт, вказівки про віднесення їх до певного розряду.
Основне значення господарського розрахунку:
а) всебічна економія ресурсів, широке використання досягнень науки і техніки;
б) врегулювання економічних відносин з державою та іншими підприємствами і організаціями;
в) відшкодування витрат та одержання прибутку для розширеного відтворення виробництва і матеріальної заінтересованості працівників.
До основних принципів госпрозрахунку відносять:
а) свобода діяльності, окупність витрат, матеріальна заінтересованість та відповідальність, контроль гривнею;
б) економія ресурсів, вчасна і повна сплата податків, одержання максимального прибутку всіма підрозділами;
г) дотування з боку держави, пільгове оподаткування, матеріальне стимулювання.
Ліцензія – це:
а) державне свідоцтво; право займатися зазначеним видом діяльності;
б) дозвільний документ; право на здійснення діяльності, що потребує такого дозволу;
в) письмове зобов’язання, боргова розписка.
Лізинг – це:
а) форма майнового кредиту;
б) комерційний кредит;
в) отримання кредиту під заставу нерухомого майна.
Акціонерним називається товариство…:
а) члени якого несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства тільки в межах своїх вкладів;
б) що має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості;
в) акції якого розповсюджуються відкритою передплатою та на біржах.
При створенні ВАТ його засновники зобов’язані бути держателями акцій на суму:
а) не менше 10 % статутного фонду і строком не менш як два років;
б) не менш 25% статутного фонду і строком не менш як два роки;
г) не більше 25% статутного фонду і строком не менш як два роки.
Акція – це цінний папір, який:
а) засвідчує внесення грошових коштів з обов’язковим відшкодуванням їх вартості та фіксованого відсотку;
б) засвідчує частку у статутному фонді, право участі в управлінні та одержанні частини прибутку;
в) дає право його власникові вимагати сплати відповідної суми у відповідний термін і у відповідному місці..
Вищим органом управління акціонерного товариства є:
а) рада акціонерного товариства;
б) загальні збори акціонерів;
в) голова правління АТ.
Припинення членства в акціонерному товаристві настає:
а) в разі виключення з членів загальними зборами;
б) якщо членство конкретного акціонера приносить шкоду діяльності товариства;
в) з моменту продажу чи передачі акцій іншій особі.
Командитне товариство – це:
а) підприємство, яке включає учасників (вкладників) як з повною так із з обмеженою відповідальністю;
б) підприємство, всі учасники якого несуть повну солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства;
в) товариство, акції якого розподіляються тільки між засновниками.
Акцизний збір – це:
а) непрямий податок на додану вартість, що створюється на всіх стадіях виробництва та обігу;
б) непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до ціни.
в) непрямий податок, що стягує митниця за товари чи інші предмети, перевезені через митний кордон України.
Ф’ючерсні біржові угоди – це:
а) негайне передавання товару покупцеві на умовах контракту;
б) взаємне передавання прав і обов’язків на реальний товар з відстроченим терміном поставки;
в) купівля або продаж не реального товару, а тільки контракту на нього впродовж певного періоду.
Франшиза – це:
а) дійсна, фактична вартість об’єкта страхування;
б) частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком.
в) страхова сума, на яку страховик страхує свій інтерес.
Ярмарки – це:
а) місце здійснення регулярних торгових угод на підставі організованої торгівлі;
б) короткострокова та періодична форма оптового ринку на основі огляду товарів та його зразків;
в) продаж продукції у встановленому місці та визначений час на основі конкурсу покупців.
Основні принципи організації виробничих процесів у рослинництві:
а) господарська самостійність, самофінансування та економічна відповідальність, комерційний розрахунок;
б) систематичність, точність, науковість, достовірність;
в) пропорційність, узгодженість, ритмічність, створення виробничих запасів, стандартизація.
Раціональний тип кормовиробництва – це:
а) система виробництва і використання кормів;
б) склад, кількість і якість кормів власного виробництва;
в) виробництво певного обсягу й структури найдешевших кормів для повноцінної годівлі худоби.
Найбільш інтенсивною системою тваринництва вважається:
а) пасовищна система;
б) стійлова система;
в) стійлово-пасовищна.