1.2 Концепція Цицерона щодо виникнення держави

Цицерон виходить із загальноприйнятих для усіх прихильників аристократії уявлень про природне походження держави. Слідом за Аристотелем і стоїками, він стверджував, що громадянські общини виникають не по встановленню, а від природи, адже люди наділені богами прагненням до спілкування.

Першою причиною для об‘єднання людей в державу послужила «не стільки їх слабкість, скільки, так сказати, вроджена потреба жити разом». Слідом за Аристотелем, Цицерон вважав сім‘ю початковою основою суспільства, з якої поступово, природним шляхом виникає держава. Він відзначає споконвічний засадничий зв‘язок держави і власності, підкреслюючи, що причиною утворення держави є охорона власності. Порушення недоторканості приватної і державної власності Цицерон характеризує, як зневагу і порушення справедливості і права.

Виникнення держави не за бажанням і волею людей, а згідно загальним вимогам природи, в тому числі згідно велінням людської природи, в трактуванні Цицерону означає, що за своєю природою і суті вони (держава і право) носять божественний характер і засновані на загальному розумі і справедливості. Вивчення природи, відзначав Цицерон, приводить до розуміння того, що «усім цим світом править розум». Дане положення, сформульоване ще давньогрецьким філософом Анаксагором, використовується Цицероном для обґрунтування свого розуміння «природи» як визначеного і пронизаного божественною волею загального джерела розумних і справедливих установок і дій людей. Саме завдяки тому, що люди самою природою наділені «сім‘ям» розуму і справедливості і, отже, для них доступним є пізнання божественних начал, стало можливим саме виникнення упорядкованої людської спільноти, держави і права.

Розум – вища і краща частина душі, «царський імперій», який приборкує усі низькі почуття і страсті у людини (жадібність, прагнення до влади і слави та ін.) тому, писав Цицерон «при державі мудрості немає місця ні для страсті, ні для гніву, ні для необдуманих поступків».

В дусі аристократів того часу Цицерон наполягав на тому, щоб державна влада була вручена мудрецям, здатним наблизитися до розуміння світового божественного розуму. Держава могла б стати вічною, наполягав мислитель, якби люди жили за заповітами та звичаями батьків. Метою держави, згідно його концепції, є охорона майнових інтересів громадян.

Цицерон став одним з фундаторів юридизації поняття «держава», розглядаючи її як правотворення, загальний правопорядок, «узгоджене правове спілкування». Державу (respublica) Цицерон визначає, як справу, надбання всього народу (res populi). «Держава є надбання всього народу, а народ, не будь-яке об‘єднання людей, зібраних разом якимось чином, а об‘єднання багатьох людей, пов‘язаних між собою згодою в питаннях права і спільністю інтересів» [14, с..370].

Головні переваги визначення поняття «держава», є:

1. Народ – це особлива спільнота людей;

2. Народ розглядається як духовна і соціальна спільнота людей, об‘єднаних єдиними уявленнями про право і спільними інтересами;

3. Право розглядається як основа об‘єднання народу, «надбанням» якого є держава.

Таким чином, держава у трактуванні Цицерона виступає не тільки, як втілення загального інтересу всіх її вільних членів, що було характерне і для давньогрецьких концепцій, але, водночас, і як узгоджене правове спілкування цих членів, як певне правове утворення, «загальний правопорядок». Таким чином, Цицерон стоїть біля витоків тієї юридизації поняття держави, яка надалі мала багато прихильників, аж до сучасної ідеї «правової держави».