Хімічний склад яєць сільськогосподарської птиці (у 100 г рідкої фракції, %)

Вид птиці	Показники
	Вода	Протеїн	Жир	Вуглеводи	Зола
Африканський страус	75,0	12,2	11,7	0,7	1,4
Індики	73,7	13,1	11,1	0,7	0,8
Кури	73,6	12,8	11,8	1,0	0,8
Качки	69,9	13,5	14,4	1,2	1,0
Гуси	70,6	14,0	13,0	1,2	1,2
Перепела	74,3	13,1	11,1	0,4	1,1

М’ясна продуктивність птиці

М’ясну продуктивність можна визначити як здатність молодняку птиці нарощувати потужну мускулатуру. Отже, м’ясна продуктивність пов’язана з ростом і розвитком молодого організму, тобто ознаки м’ясної продуктивності притаманні лише молодняку, який не досяг повної фізіологічної зрілості. Виходячи із цього, слід насамперед розглянути особливості розвитку і росту птиці..

Ріст – це кількісні зміни в організмі, тобто збільшення живої маси.

Розвиток – це якісні зміни в організмі, тобто це удонсконалення анатомічних фізіологічних та біохімічних процесів у організмі.

Темп росту і розвитку визначається генотипом птиці і реалізується відповідно до умов середовища.

Встановлено, що курчата яєчний порід розвиваються швидше, а ростуть повільніше, ніж м’ясні. Найбільша інтенсивність росту спостерігається у перший місць життя (150-160%), і майже у всіх видів молодняку на 5 місяці життя зменшується до 3-20%.

Для характеристики росту молодняку слід зважувати поголів’я один раз на тиждень. У промислових стадах застосовують групове зважування, у племінних – індивідуальне. Встановлену середню живу масу 1 голови порівнюють із стандартом або креслять графік росту поряд із стандартною кривою. Проводити зважування краще вранці, беручи при цьому одну і ту саму птицю кожного разу.

Р іст характеризують за : абсолютним

середньодобовим приростами

відносним

Абсолютний приріст – різниця між кінцевою і початковою живою масою однієї голови за певний період часу.

А = Мк – Мн ;

Де Мн – жива маса на початку періоду

Мк- жива маса на кінець періоду

Середньодобовий приріст - С = А

Вк-Вн

Де Вн – вік на початку періоду, днів

Вк – вік на кінець періоду, днів

Інтенсивність росту (темп росту, швидкість росту) визначають за допомогою показників відносного приросту :

В = А х 100%

½ (Мк + Мн)

Визначення розмірів тіла у птахівництві застосовують рідко, за вийнятком вимірів, що характеризують розвиток грудних м’язів і довжини кіля.

Як і інші ознаки, м’ясна продуктивність залежить від спадковості і умов життя в зовнішньому середовищу, а також від статі: самці як правило ростуть швидше і важкі від самиць, півні важчі за курок на 20-25%. Відстають від самиць за живою масою самці перепелів і цесарок.

Багато ознак м’ясної продуктивності можна використовувати для

оцінки м’ясних якостей птиці:

Жива маса у віці забою – основна ознака м’ясної продуктивності, яка визначає кількість м’яса.

Швидкість росту молодняку (абсолютний, середньодобовий, відносний прирости).

М’ясна скороспілість – визначається віком досягнення забійних кондицій. Крім живої маси, до забійних кондицій слід віднести вгодованість, зрілість м’яса (за показниками якості м’яса).

Строки вирощування і жива маса молодняку птиці у забійному віці

Вид птиці	Строк вирощування		Жива маса у забійному віці, г	Середньодобовий приріст живої маси, г
	тижнів	днів
курчата-бройлери	6		2200-2500	55-60
каченята-бройлери	8		3000-3500	60-65
гусенята-бройлери	8		4000-6000	70
індиченята-бройлери	17		4500	37
цесарята-бройлери	10		1000	14
м’ясні перепели	6		140	3
м’ясні голуби	4		600	21

М’ясні форми статури. Для м’ясної птиці типовим є досить широкий тулуб, округлість форми, сильний розвиток м’ясних частин тіла : грудних м’язів стегна і гомілки.

Для об’єктивної оцінки екстер’єрних ознак, що характеризують м’ясні форми, у селекційній практиці використовують такі виміри : - довжина тулубу; - довжина кіля ; довжина гомілки; глибина грудей; ширина грудей.

Оперіння і колір пір’я. птиця, що погано опериться, росте гірше, до того ж через повільний ріст пір’я цей молодняк до забійного віку зберігає пір’їни, що не завершили ріст ( пеньки), які погіршують товарний вигляд тушки.

Небажаною є птиця з різнобарвним пір’ям. Темні пеньки і пір’яні сумки ( особливо після заморожування) дуже помітні на тушці.

Найбільш простий і доступний метод обліку оперіння молодняку – це визначення росту махових пір’їн у 10-денному віці. У цьому віці курчата, що швидко оперяються мають махові пер’їни1 порядку завдовжки 1 см, які сягають хвоста, опахала розгорнуті.

Вгодованість. Якість м’яса і його поживна цінність залежить від вгодованості. Вгодованість птиці, визначається генотипом і годівлею. Живу птицю розподіляють за вгодованістю і масою на стандартну і нестандартну, а після забою стандартну поділяють на 2 категорії: першу і другу.

Збереженість м’ясного молодняку. Ця ознака (при відсутності інфекційних захворювань) залежить від спадковості, умов утримання і годівлі. Підвищення життєздатності молодняку є важливим резервом м’ясного виробництва.

Витрати корму. Визначальними показником економічної оцінки м’ясної птиці є витрати корму. Чим вища продуктинвість птиці (приріст живої маси), тим менші витрати корму.

Плодючисть родинного стада. Отримання великої кількості здорового молодняку і прямо і опосередновано впливає на виробництво м’яса. З економічної точки зору, чим більша плодючисть, тим нижча собівартість молодняку, призначеного для вирощування на м’ясо.

Якість м’яса – це цілий комплекс ознак:

• соковитість (здатність м’яса утримувати фізіологічно зв’язану воду під час кулінарної обробки),

• ніжність (виражається товщиною м’язових волокон гістологічним шляхом і вмістом сполученої тканини),

• с мак,

• колір, на основі дегустаційної оцінки

• запах

- біохімічний склад

• енергетична цінність

Про енергетичну цінність м’яса судять попередньо за вмістом сухих речовин в істивній частині м’яса. Основною речовиною, яка визначає енергетичну цінність, є жир (1г жиру 38,9 Дж). І недостатня і надмірна кількість жиру негативно позначається на смакові і засвоєння м’яса. Оптимальний вміст жиру в м’ясі курчат бройлерів є 4-9%.

У середньому вміст протеїну в істивній частині тушки становить 21%, у так званому білому м’ясі протеїну на 23% більше, ніж у м ‘ясі ніг. З віком його вміст у м’ясі поступово знижується.

Хімічний склад і енергетична цінність м’яса молодняку птиці

Вид птиці	Вміст поживних речовин, %				Калорійність, кДж
	Вода	Жир	Білок	Зола
Курчата-бройлери	67,5	12,5	19,8	1,2	837
Індиченята	68,0	8,2	22,5	0,9	737
Каченята	56,6	26,8	15,8	0,8	1231
Гусенята	52,9	29,8	16,8	0,6	1373

Забійний вихід найвищий в індичат – 89-90%, трохи менший у курчат – 85%.

Вихід патраної тушки – відношення маси тушки без пера, крові, ніг, голови, неістинних внутрішніх органів до передзабійної живої маси, що виражене у % (у молодняку більшості видів становить 62-65%).

При проведенні селекційної роботи у СГЦ і племінних птахівничих заводах для оцінки плідників визначають післязабійні якості м’яса птиці шляхом анатомічної розробки тушок. При цьому визначають:1. Забійний вихід напівпотрошеної тушки – співвідношення забійної маси (тушка без оперіння, крові, кишечнику) до передзабійної живої маси, яке визначаєься у % : 2.забійний вихід патрошоної тушки – співвідношення маси потрошоної тушки (без пір’я, крові, кишечнику, голови, ніг, маси корму в м’язовому шлунку, статевих органів, нирок, селезінки) до живої маси, що виражене у %; 3. маса їстивних і неїстивних частин тушок : істивні частини – м’яза, шкіри, підшкірний і внутрішній жир, печінки, неїстивні частини- кістки, голова, ноги, кишечник, кормова маса м’язового шлунка, яєчник, яйцепровід, селезінка, нирки, легені. Чим більша частка їстивних частин у тушці, тим кращі м’ясні якості птиці.

Відтворні якості сільськогосподарської птиці

Показник	Вид птиці
	кури яєчні	кури м’ясні	перепели	індики	качки	гуси
Яйценоскість, шт./ рік	260	165	250	70	120	50
Інкубаційні яйця, %	75	80	80	80	75	75
Заплідненість яєць, %	95	92	90	85	87	80
Виводимість яєць, %	89	86	85	83	83	85
Кількість добового молодняку, голів	165	104	153	40	65	26