Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування.

Лекція 1. Економічна сутність, необхідність і функції страхування. Роль страхування в розвитку сучасних суспільних соціальноекономічних відносин.

1. Визначення страхування, його необхідність і сутність.

2. Страховий інтерес і об’єкт страхування. Страхування як ґарантія безперервності процесу суспільного відтворення.

3. Функції та принципи страхування.

4. Страховик, страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач, одержувач страхової виплати та особливості його визначення для різних видів страхування.

5. Страхова вартість і страхова сума, страхова виплата і страхове відшкодування.

6. Способи страхування та самострахування.

Література:

1. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник.- Львів: “Новий Світ”, 2005.- 480с.

2. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12.07.2001.// Україна-бізнес.- 2001.- №35

3. Закону України “Про страхування” ( електронний ресурс: http:// zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/ 85/ 96-%D0%B2%D1%80)

4. Страхування: Підручник/Керівник. Автор і наук. Ред С.С. Осадець.- К.: КНЕУ. – 2002. – 599с.

5. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. 3-тє видання – К.: Товариство “Знання”, КОО.- 1998. – 374с.

1.Визначення страхування, його необхідність і сутність.

Страхування є однією із ланок фінансової системи і являється однією із найдавніших категорій суспільних відносин. Початок страхування відноситься до далекого минулого в історії людства. А страхові відносини, закріплені в письмовому договорі страхування як цивільно-правова угода, відомі вже з часів пізнього середньовіччя, коли завдяки великим географічним відкриттям значно розширились можливості морської міжнародної торгівлі, що спричинювало збільшення ризиків, пов’язаних із використанням нових можливостей. Зародившись в період розкладання первіснообщинного ладу, страхування поступово стало невід’ємним атрибутом і суспільного буття, і ринкової економіки. Західні філологи вважають, що термін “страхування” має латинське походження і означає “безтурботний”, отже відбиває ідею застереження, захисту та безпеки.

Історичний розвиток суспільства свідчить про те, що все людське буття пов’язане із непередбачуваними обставинами, які призводять до знищення майна, загибелі людей або завдають шкоду їх здоров’ю (стихійні лиха, неврожаї, війни, соціальні потрясіння та ін.). Виходячи з вищенаведеного, існує потреба попередження, усунення, відшкодування збитків внаслідок настання несприятливих подій чи ризиків. На початку історичного розвитку людства первинні форми захисту існували у вигляді спільних (недоторканих )запасів продуктів харчування, одягу та інших продуктів праці. Пізніше окремі фізичні особи, товариства, брали на себе функції щодо створення спільного фонду і захисту від ризиків, що призвело до появи нового виду людської діяльності в галузі економіки - страхування.

Стихійне лихо — це випадок, спричинений руйнівною дією сил природи, яка охоплює, здебільшого, немалу територію і призводить до значних матеріальних збитків або загибелі чи втрати здоров’я багатьох людей.

Нещасні випадки — це такі події, які через несприятливий збіг обставин (наприклад, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) тягнуть за собою загибель чи втрату здоров’я окремих осіб або їх групи.

Потенційна можливість настання стихійного лиха, нещасних та інших непередбачуваних випадків, які призводять до збитків або упущення вигоди, становить сутність ризику.

сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних із ними втрат.

Отже, відносини, що складаються у суспільстві з приводу попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування збитків складають зміст категорії страхового захисту.

Категорія страхового захисту поділяється на 2 самостійні категорії:

• категорію страхового захисту майнових благ, де об’єктом виступають всі матеріальні блага, що мають вартість;

• категорію страхового захисту населення, де об’єктом виступають життя і здоров’я, тобто все те, що немає вартості.

Окрему самостійну економічну категорію складає соціальне страхування, яке засноване на принципі колективної солідарності та створенні суспільних страхових фондів за рахунок збору обов’язкових страхових внесків із доходів працюючого населення і підприємств(таких як Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України та інші) Соціальне страхування є обов’язковим у силу закону і некомерційним, тому що немає за мету одержання прибутків. Категорія страхового захисту має певні специфічні ознаки. Які зумовлені такими чинниками :

• випадковим характером настання страхових подій;

• надзвичайністю і незвичним характером нанесення шкоди;

• вираження збитку чи шкоди в натуральній чи грошовій формах;

• необхідністю подолання наслідків страхових подій і відшкодування збитків

При цьому виникає питання про джерело відшкодування втрат. Можливі 2 варіанти. Перший полягає в тому, що збитки можуть покриватися за рахунок власних фінансових ресурсів самого суб’єкта. Однак це спричинює їх відволікання від основного призначення – забезпечення життєдіяльності й безперервності виробництва. Другий варіант полягає у створенні спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків – страхових фондів.

Страховий фонд створюється у формі резерву матеріальних і грошових засобів для покриття збитків, спричинених несприятливими чи ризиковими подіями.

Розмір і структура фонду залежить від наступних чинників:

• теоретико-методологічні концепції формування фонду;

• стан розвитку економіки;

• співвідношення між формами власності;

• методи залучення коштів для реалізації соціальних програм;

• традиції населення;

• міжнародні відносини тощо.

Чим більший потенціал суспільства, тим більший має бути страховий фонд.

На даний час практика виробила три основні організаційні форми існування страхового фонду:

1. Централізовані резерви держави утворюються за рахунок загальнодержавних ресурсів. Основне призначення – відшкодування збитків і усунення наслідків стихійних лих і аварій, що призвели до значних втрат. Резерви формуються в натуральній і грошовій формах. Натуральні – це постійно обновлювані запаси продукції, палива, матеріалів та інших матеріально-технічних ресурсів.. Вони є стратегічними запасами держави. І знаходяться у підпорядкуванні державного матеріального резерву при КМУ. У грошовій формі – це централізовані державні фінансові ресурси, які формуються за рахунок коштів державного бюджету, а розпорядником цих коштів є КМУ.

2. Фонди самострахування (нецентралізовані страхові фонди) – це організаційно відокремлені фонди суб’єктів господарювання , які створюються як в натуральній, так і в грошовій формах. Призначення цих фондів – оперативне подолання тимчасових ускладнень в процесі господарювання. Суб’єктом господарювання створюється резервний фонд за рахунок розподілюваного прибутку в розмірі 15-20% від статутного капіталу. Можуть формуватися і інші фонди для покриття непередбачуваних витрат і збитків. Це досить дорога і нераціональна форма захисту, яка передбачає вилучення з обігу значних фінансових ресурсів.

3. Фонд страховика є найбільш універсальною формою страхового захисту. Він створюється за рахунок великої кількості його учасників (юридичних і фізичних осіб), які виступають у ролі страхувальників. Формування фондів здійснюється тільки в децентралізованому порядку, тобто страхові внески сплачуються кожним учасником відокремлено. Фонд має тільки грошову форму вираження. Витрачання коштів фонду здійснюється на конкретні цілі: відшкодування збитків та виплату страхових сум тим страхувальникам, які постраждали.

З юридичної точки зору визначення терміну страхування наведено в ЗУ “Про страхування”, відповідно до норм якого страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1)

Характеристика ринкового змісту страхування як системи перерозподільних відносин ґрунтується на виділенні таких специфічних його ознак:

1. Наявність у страхових відносинах не менше двох сторін та співпадіння їх інтересів;

2. Страхування породжує грошові перерозподільні відносини, специфікою яких є те, що вони виникають між учасниками, котрі пов’язані з солідарним розподілом величини збитку одного із них на всіх. Саме замкнутий розподіл збитку є відмінною ознакою категорії страхування, її особливістю щодо інших фінансових категорій;

3. Страхування передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як за територіальною (просторовою), так і за часовою ознаками;

4. Страхування передбачає зворотність страхових платежів, внесених до страхового фонду та цільове використання страхових резервів (фондів) виключно на покриття наперед визначених збитків, які можуть відбутися в тих чи інших випадках.