Питання та завдання для самоконтролю

1. Структура поняття.

2. Види понять.

3. Чим відрізняється поняття і слово?

4. Які існують операції з поняттями?

5. Які існують відношення поміж поняттями?

Теми для написання рефератів

1. Роль поняття в логічній культурі спеціаліста.

2. Поняття та судження як форма відображення дійсності.

3. Класифікація понять.

4. Позитивні і негативні поняття в логічному мисленні.

Література

1. Гетманова А. Д. Логика : Словарь и задачник: Учебн. Пособие для ВУЗов. – М.: Гуманитарное изд. Центр ВЛАДОС, 1998 – С. 143 – 159.

2. Гетманова А. Д. Логика: Учебник для студентов пед. ВУЗов. – М.: Высшая школа, 1986 – С. 24 – 46.

3. Горский Д. П. Логика. – М., 1963., C. 28 – 56.

4. Иванов Е. А. Логика. Учебник. – М.: Издательство БЕК, 1998., C. 69 – 97.

5. Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. К.,1996., C. 21 – 48.

Тема 3. Судження як форма раціонального мислення План

1. Загальна характеристика судження.

2. Складні судження. Відношення між судженнями за істинністю.

3. Основні закони формальної логіки

1. Загальна характеристика судження

Судження – це форма мислення, у якій щось стверджується чи заперечується в існуванні предметів або виражається зв’язок між предметом та його властивостями чи відношення між предметами.

Судження бувають прості і складні. У простих судженнях два терміни – суб’єкт S і предикат Р пов’язані за допомогою зв’язки є чи не є. У складних судженнях пов’язані два і більше простих суджень за допомогою логічних сполучників кон’юнкції, виключаючої і невиключаючої диз’юнкції, імплікації і еквівалентності. Природною мовою ці сполучники виражаються за допомогою граматичних сполучників «і» (або «та»), «або...або», «або» («чи»), «якщо..., то» «тоді і тільки тоді, коли».

Прості судження поділяються на:

1) екзистенціальні (судження існування), у яких виражається сам факт існування предмета, що відображається в думці: а – а;

2) відносні судження, у яких роль предмета, що виражає відношення між двома іншими елементами судження, виконують інші поняття: a R в, або R (а, в);

3) атрибутивні судження, у яких стверджуються або заперечуються певні властивості, що належать предмету: S є Р, S не є Р. Ці судження називаються ще категоричними (див. табл. класифікації суджень).

У логіці існує поділ суджень за кількістю та якістю. За кількістю судження бувають загальними, частковими, одиничними залежно від того, чи мова йде про весь клас предметів, його частину чи про один предмет у суб’єкті:

а) загальні судження – «всі S є (не є) Р»;

б) часткові судження – «деякі S є (не є) Р»; вони можуть бути визначеними і невизначеними. Кванторами визначених суджень виступають терміни: «тільки деякі», «більшість», «меншість», «немало», «не всі», «майже всі», «декілька». Квантором невизначених суджень виступає термін «деякі»;

в) одиничне судження – «це S є (не є) Р».

За якістю судження бувають ствердними та заперечними. Ствердними називаються такі судження, у яких стверджується належність до предмету певної ознаки. Судження, які виражають відсутність у предмета певної ознаки, називаються заперечними.

В логіці прийнято користуватися об»єднаною характеристикою суджень за їх кількістю та якістю:

Судження:

А – загальноствердні (всі S є Р).

Е – загальнозаперечні (жодне S не є Р).

І – частковоствердні (деякі S є Р).

О – частковозаперечні (деякі S не є Р).

Відношення між судженнями та їх класифікація за якістю й кількістю.

Логічні відношення між судженнями можна подати у формі «логічного квадрата».

Примітки. 1. Лінії квадрата по вертикалі відображають відношення підпорядкованості між судженнями А та І, Е та О, де А, Е – підпорядковуючі судження, а Е та О – підпорядковані. 2. Лінії квадрата по діагоналі відображають відношення суперечності (контрадикторності) між судженнями А і О, Е та І. 3. Лінія квадрата по верхній горизонталі відображає відношення контрарності (протилежності) між судженнями А та Е.

4. Лінія квадрата по нижній горизонталі відображає відношення субконтрарності (часткові збіжності) між судженнями І та О.

Розподіленість термінів у судженні. Розподіленим називається такий термін, який в даному судженні повністю включений у обсяг іншого терміна, або повністю виключений з нього. Нерозподіленим називається такий термін, який частково включений у обсяг іншого терміна.

У загальноствердних судженнях (А) суб’єкт (S) повинен бути розподіленим, а предикат (Р) нерозподіленим.

У загальнозаперечних судженнях (Е) суб’єкта (S) та предикат (Р) завжди є розподіленими.

У частковоствердних судженнях (І) суб’єкт (S) і предикат (Р) завжди не розподілені.

У частковозаперечних судженнях (О) суб’єкт (S) завжди є нерозподіленим, а предикат (Р) – розподіленим (див. табл. класифікації суджень і схему взаємозв’язків суджень у традиційній логіці).

ТАБЛИЦЯ КЛАСИФІКАЦІЇ СУДЖЕНЬ

Поділ суджень за структурою
Прості			Складні
	s	p	Безумовні		Умовні
			Категоричні	Розділові
Загальноствердні	+	–	Кон’юнкції	Строгої диз’юнкції	Імплікаційні
Загальнозаперечні	+	+		Нестрогої диз’юнкції	Еквіваленції
Частковоствердні	–	–
Частковозаперечні	–	–