7. Інформаційно-методичне забезпечення

Нормативна література

1. Конституція України.

2. Закон України „ Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року № 2695-12ВВР України.

3. Закон України „ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року № 4004-12 ВВР України.

4. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року ВВР України.

5. Закон України „Про цивільну оборону України” ВРУ № 2974-12., К 1993.

6. Закон України „Основи законодавства України „Про охорону здоров’я „” від 19 листопада 1992 року№ 2801-12.-К., 1992.

7. Закон України „Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 № 3747-12.-К., 1994.

8. Законодавство України про охорону праці. Збірник нормативних документів /Упоряд. І.В.Зуб.- 2-ге вид., доп.- К: А.С.К / 2003 рік.

Довідкова та навчальна література

9. Безпека життєдіяльності: навч. посіб. За ред. В.Г. Цапка. – К.: Знання-Прес, 2003. – 397с.

10. Белов П.Г. Козьяков А.Ф. и др. Безопасность жизнедеятельности. Ч.1. – М.: Васот, 1992. – 136 с.

11. Белов П.Г., Козьяков А.Ф. и др. Безопасность жизнедеятельности.. Ч.2. – М.: ВАСОТ, 1993. – 164 с.

12. Безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие Под ред. О.Н. Русака. – ЛТА СПб, 1996.- 231 с.

13. Депутат О.Н., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навчальний посібник. – Львів, Афіша, 2000. – 333с.

14. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життедіяльності. Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2000. – 333 с.

15. Крикунов Г.Н., Беліков А.С., Залунин В.Ф. Безопасность жизнедеятельности. Ч.1.2. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 412 с.

16. Крикунов Г.Н., Беліков А.С., Залунин В.Ф. Безопасность жизнедеятельности. Ч.З. – Днепропетровск: УкОИМА-пресс, 1995.- 196 с.

17. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. – Львів ЛБІНБУ, 2002.-185 с.

18. Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі. – Кіровоград. 1998. – 292 с.

19. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. – Львів, 1996.

20. Охрана труда в машиностроении. Под ред.. А.Г. Юдина – М.: Высшая школа, 1982. – 215 с.

21. Жидецький В.Ц. Джигирей В.С., Мельников О.В. «Основи охорони пра. Л.: «Афіша», 2000.

22. Жидецький В.Ц. Охорона праці користувачів комп’ютерів. Навч. Посіб. Львів: Афіша, 2000.- 176 с.

23. Жидецький В.Ц Основи охорони праці. Підручник.-Вид. 3-е, перероб.доб.- Львів: УАД 2006 рік.

24. М.Б. Сула. Охрана труда.- М.: Просвещение, 1989.

25. Г.В. Лесенко. Організація безпеки праці на виробництві. – К.: Техніка, 1989.

26. Г.В. Макаров. Охрана труда в химической промышленности. – М.: Химия, 1989.

27. Б.Ф. Кобевник. Охорона праці. – К.: Просвіта, 1990.

28. Ю.Г. Сибаров и др. Охрана труда в вычислительных центрах. – М.: Машиностроение, 1990.

29. Краснов Л.І. Організація роботи з охорони праці на підприємстві. Дніпропетровськ: Промінь, 1990.

30. Правила пожежної безпеки в Україні. – К.: Украгрбудінформ, 1995.

31. Шоботов В.М. Цивільна оборона, - К.: ЦНЛ, 2004. – 438 с.

32. Кучма М.М. Цивільна оборона (Цивільний захист). Львів: Магнолія плюс, 2004. – 354 с.

33. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист. Підручник.-К: Знання-Прес, 2007.- 487 с.

34. Бедрій Я.І., Дешинський Ю.Л., Мурін О.С. та ін. Основи охорони праці: Навчальний посібник /за редакцією Бедрія Я.І.-3-тє вид., перероб. доп. Львів „Магнолія плюс” видавець Піча, 2004-240 стор.

перебування”.

Плиний: проблеми якості способу життя; досліджував вплив пилу на здоров`я людини.

Парацельс ( 1493-1551рр.) - родоначальник фармакології.

Б.Ромацціні ( кінець XVII - початок XVIII в.) працював в області металургії; описав проф. захворювання; помітив, що існує певний зв`язок між характером праці й здоров`ям людини.

Бенджамін Франклін винайшов блискавковідвід.

Ломиносів: досліджував умови роботи “гірських людей”, “Робота про умови руху вільного повітря” (пристрій вентиляції). Петров - винахідник батареї постійного

струму (1801 р.); розробляв засобу захисту від електричного струму; винайшов ізоляцію.

На початку XX в. стала формуватися російська школа безпеки ( Кірпічев і ін.). У Росії з`явилися курси безпеки, тоді ж з`явився термін “техніка безпеки”.

Сєченов: “Фізіологія праці”, у ній він розглядає навантаження, обґрунтовує восьмигодиннийий робочий день.

Ерисман: “Посібник з гігієни”.

В 1965 р. був введений предмет “охорона праці” у вузах, а також читалися курси “Охорона навколишнього середовища”, “Цивільна оборона” - передумови для створення єдиного навчання. В 90-х роках з`явилася дисципліна БЖД. Основна мета - виробіток загальних правил, закономірностей безпеки.

Основні терміни й визначення.

Небезпечними можуть бути всі об`єкти, які містять енергію (будь-які явища) або анебезпечні речовини.

Об`єкт вивчення дисципліни БЖД - комплекс явищ і процесів у системі “Людин- Середовище перебування” негативно діючих на людину й середовище перебування.

Мета вивчення - одержання знань про методи й засоби забезпечення безпеки й комфортних умов діяльності людини на всіх стадіях життєвого циклу.

Небезпека- явища, процеси, об`єкти, властивості об`єктів, які в певних умовах здатні завдавати шкоди життєдіяльності людини. Сама небезпека обумовлена неоднорідністю системи “Людина - Навколишнє середовище” і виникає, коли їхньої характеристики не збігаються.

Залишковий ризик- властивість систем, об`єктів бути потенційно небезпечними.

Безпека - властивість систем “Людина - Машина - Середовище ” зберігати при функціонуванні в певних умовах такий стан, при якому із заданою ймовірністю виключаються події, обумовлені впливом небезпеки на незахищені компоненти систем і навколишнє природне середовище, а збиток при цьому від енергетичних і матеріальних викидів не перевищує припустимого.

Ознаки небезпеки.

Загроза для життя.

Можливість понесення збитку здоров`ю.

Можливість порушення нормального функціонування екологічних систем.

Джерела формування небезпеки.

сама людина, його праця, діяльність, засоби праці;навколишнє середовище;

явища й процеси виникаючі в результаті взаємодії людини з навколишнім середовищем.

У БЖД існують 2 поняття:

ноксосфера (“ноксо”(панцира.)- небезпека);

гомосфера (сфера, у якій є присутнім людина).

Небезпека реалізується на перетинанні цих 2 сфер.

Принципи БЖД

що орієнтує (загальний напрямок пошуку);

організуюча (організація робочого дня);

управлінський (контроль за дотриманням норм, відповідальність);

технічний (спрямований на реалізацію захисних засобів технічних пристроїв).

До принципів, що орієнтують, можна віднести облік людського фактора, принцип нормування, системний підхід.

До управлінських - стимулювання, принцип відповідальності, зворотних зв`язків і інші.

До організаційних - принцип раціональної організації праці, зонування територій, принцип захисту часу (обмеження перебування людей в умовах, коли рівень шкідливих впливів перебуває на грані припустимого).

До технічних - принципи, які припускають використання конкретних технічних рішень для підвищення безпеки: принцип захисту кількістю (наприклад, максимальне зниження шкідливих викидів), принцип захисту відстанню (вплив шкідливого фактора знижується внаслідок збільшення відстані), захисне заземлення, ізоляція, огородження, екранування, герметизація, принцип слабкої ланки (використання його в системах, що працюють під тиском: розривні мембрани, скороварки й т.д.).

Всі ці принципи взаємозалежні й доповнюють один одного.

Методи забезпечення БЖД:

А-Методи - поділ гомосферы й ноксосфери (робота з радіоактивними речовинами, випробування авіа. двигунів);

Б-Методи - нормалізація ноксосфери (зниження рівня негативних впливів, привести її характеристики до можливих);

В-Методи - приведення характеристик людини у відповідність із характеристиками ноксосфери (пристосування людини, професійний відбір, тренування, навчання, постачання людини ефективними засобами захисту);

Г-Методи - комбінування А,Б,У методів.

Засоби забезпечення БЖД:

засоби колективного захисту (СКЗ);

засоби індивідуального захисту (СИЗИЙ).

СКЗ класифікуються залежно від небезпечних і шкідливих факторів, від яких вони захищають (від вібрації, шуму, що іонізують випромінювань).

СИЗИЙ - залежно від органів людини, що захищаються, (скафандри, протигази, респіратори, шоломи, маски, рукавиці, гумові коврики й т.д.), застосовуються тоді, коли немає інших засобів захисту. Пристосування для організації безпеки: сходи, трапи, ліси, люки.

Аксіоми БЖД:

Усяка діяльність (бездіяльність) потенційно небезпечна.

Для кожного виду діяльності існують комфортні умови, що сприяють її максимальної ефективності.

Всі природні процеси, антропогенна діяльність і об`єкти діяльності мають схильність до спонтанної втрати стійкості або до тривалого негативного впливу на людину й середовище його перебування, тобто мають залишковий ризик.

Залишковий ризик є першопричиною потенційних негативних впливів на людину й біосферу.

Безпека реальна, якщо негативні впливи на людину не перевищують гранично припустимих значень із обліком їхнього комплексного впливу.

Екологічність реальна, якщо негативні впливи на біосферу не перевищують гранично припустимих значень із обліком їхнього комплексного впливу.

Припустимі значення техногенних негативних впливів забезпечується дотриманням вимог екологічності й безпеки до технічних система, технологіям, а також застосуванням систем екобіозагисту (екобіозахисної техніки).

Системи екобіозахисту на технічних об`єктах і в технологічних процесах мають пріоритет уведення в експлуатацію й засобами контролю режиму роботи.

Безпечна й екологична експлуатація технічних засобів і виробництв реалізується при відповідності кваліфікації й психофізичних характеристик оператора вимогам розроблювача технічної системи й при дотриманні оператором норм і вимог безпеки й екологічності.

Етапи рішення конкретних завдань безпеки:

ідентифікація (докладний аналіз) небезпек, властивих кожної конкретної діяльності;

розробка заходів щодо захисту людини й середовища перебування від виявлених небезпек;

розробка заходів ліквідації наслідків реалізації небезпеки.