2. Роль фельдшера в профілактиці гіпотрофії в дітей раннього віку.

Гіпотрофія — це хронічний розлад харчування і травлення. В її патогенезі відзначають порушення процесів ферментативного гідролізу і всмоктування, посилення розпаду тканинних білків, виснаження запасів глікогену, жиру, мінеральних речовин. Формується стан виснаження з розладом діяльності нервової системи, системи кровообігу, дихання, порушується функція печінки, терморегуляція. Гіпотрофія трапляється у 2—8 % дитячого населення.

Причини гіпотрофії поділяють на антенатальні і постнатальні

Антенатальні чинники ризику гіпотрофії

Постнатальні чинники ризику гіпотрофії

-Екзогенні: несприятливі соціально-економічні умови проживання дитини; поганий догляд за дитиною; незбалансоване харчування; гіпогалактія, аномалії сосків, мастит

-Ендогенні: недоношеність або переношеність; травма під час пологів; аномалії розвитку дитини (пілороспазм, пілоростеноз, вади серця та ін.); інфекційні

захворювання; синдром порушення всмоктування; гельмінтози; захворювання печінки; імунодефіцитний стан; уроджені аномалії обміну речовин

Для виявлення гіпотрофії збирають анамнез (чи є чинники ризику), оглядають, зважують, вимірюють зріст, обвід голови, грудної клітки, оцінюють тургор і еластичність шкіри,

вимірюють температуру тіла.

Для визначення належної маси тіла використовують різні методи:

• дитина подвоює масу тіла за 5 міс і потроює за рік;

• використовують таблиці: збільшення маси тіла за 1 міс —600 г, 2—3 — по 800 г, а кожен наступний — на 50 г менше;

• формули: збільшення за місяць = 800 — 50п, де п — місяць життя дитини;

• належний зріст можна обчислити так: перші три місяці дитина росте по 3 см щомісяця, кожен наступний триместр — за місяць на 0,5 см менше .

Нормальними вважають масу тіла і зріст, що не відхиляються в той чи інший бік на понад 10 %. Зниження маси тіла на понад 10 % свідчить про гіпотрофію. Виділяють такі ступені її тяжкості:

I — фактична маса тіла знижена на 11—20 %;

II —на 21—30%;

III — на понад 31 % .

У разі І ступеня гіпотрофії загальний стан задовільний. Дефіцит маси тіла становить 11—20 % , зріст, обвід грудної клітки в нормі. Підшкірна жирова клітковина зменшена, еластичність шкіри знижена. Апетит і сон зазвичай збережені або незначно порушені.

За гіпотрофії II ступеня апетит знижений, дитина неспокійна, плаче, іноді адинамічна, шкіра бліда, суха, з ділянками пігментації, злущування, тургор шкіри знижений. Дитина

часто хворіє.

За III ступеня загальний стан дитини тяжкий. Апетит різко знижений, блювання, зригування. Шкіра суха, блідо-сіра, з крововиливами. М'язи атрофічні, дихання поверхневе, аритмічне, тони серця приглушені, АТ знижений. Дефіцит маси тіла — понад 31 %.

Діти з гіпотрофією І ступеня проходять лікування і реабілітацію в амбулаторних умовах:

• харчування на початковому етапі відповідає віку і масі тіла, поступово енергетична цінність їжі збільшується (із 110—130 ккал на 1 кг маси тіланадобу до 140—180 ккал

на 1 кг маси тіла на добу). Коригується щотижня;

• щоденні прогулянки за температури не нижче ніж - 5 "С;

• масаж, гімнастика (див. мал. З—17);

• ферментні препарати (фестал, мексазе, панзинорм);

• вітамінотерапія (А, група В, РР);

• еубіотики (лактобактерин, біфідумбактерин та ін.).

Дітей з гіпотрофією II—III ступенів госпіталізують.

Диспансерно спостерігають дітей з гіпотрофією І—III ступеня, їх записують відповідно до III, IV, V груп здоров'я. Постійно проводять контроль маси тіла, огляд сімейного лікаря, фельдшер вчить правил харчування дитини на природному і штучному вигодовуванні, правил і термінів уведення підгодовування.

Антенатальна та постнатальна профілактика передбачає зничтоження причин.

Показником ефективності диспансеризації є зменшення ступеня тяжкості гіпотрофії.