5. Медична етика та деонтологія в роботі фельдшера.

Робота на дільниці ЗПСМ повинна ґрунтуватися на турботі про особистість, родину, охороні їх честі і гідності, прав і законних інтересів сім'ї, що є найважливішими для будь-якої демократичної держави.

Коріння етичних норм поведінки медичних працівників ведуть до лікарів Стародавньої Індії (1500 рік до н. е.), Гіппократа (460—370 рр. до н. е.), особливо його відомої клятви, що стверджує бережливе ставлення до життя, наголошує на принципі «Не нашкодь!», пропагує повагу до особистості хворого, збереження лікарської таємниці.

На сьогодні питання медичної етики регламентують такі документи:

• «Принципи медичної етики», затверджені Генеральною Асамблеєю ООН в 1982 р.;

• «Декларація про права пацієнта», затверджена на Балі (Індонезія) ВМА в 1995 р. Вона охоплює перелік основних прав пацієнта:

• вибір лікаря;

• згода або відмова від лікування після отримання адекватної інформації;

• конфіденційність інформації;

• духовна і моральна підтримка;

• компенсація в разі відмови в медичній допомозі.

Фельдшер зобов'язаний відповідати за всі недогляди, які сталися через її недбалість або навмисне. Провини бувають: цивільні (псування майна, безгосподарне зберігання

ліків, перев'язного матеріалу тощо); адміністративні (порушення правил внутрішнього розпорядку, протипожежних правил, санітарно-протиепідемічного режиму); дисциплінарні (прогули, запізнення на роботу, невиконання розпоряджень адміністрації).

У випадках, коли конфлікт між медичним працівником і хворим зумовлений порушенням правових норм, виникає кримінальна справа.

Найчастіше кримінальні справи порушують при здійсненні

таких злочинів:

• ненадання медичної допомоги хворому;

• видача підроблених документів;

• порушення правил зберігання, відпускання, обліку отруйних і сильнодійних препаратів;

• незаконне лікування — лікування людей особами, які не мають вищої медичної освіти;

• необережні дії медичних працівників через недбалість;

• порушення правил боротьби з епідеміями — приховування випадків заразних хворих.

У таких випадках карають позбавленням волі на різні терміни.

Унаслідок професійних помилок можуть виникати ятрогенії (захворювання, спричинені дефектами діяльності і спілкування медперсоналу з пацієнтом). Найчастіші причини ятрогенії:

• поспішна або необґрунтована інформація про діагноз;

• неправильне тлумачення хворим призначеного обстеження, лікування;

• бездіяльність персоналу;

• вживання медперсоналом висловлювань тривожного, обтяжливого характеру

Література

1. Т.О.Антропова Медсестринство в сімейній медицині К.: Медицина 2010р.с.12-27, 33-38,40-47,51-61,119-131

2. Нормативно-правове та кадрове забезпечення розвитку інституту сімейної медицини / Під кер. Е.Е. Латишева. — К., 2004.

3. Руководство по социальной гигиене и организации здравоохранения: В 2 т. / Под ред. Ю.П. Лисицьіна. — М.: Медицина, 1987.

4. Семейная медицина / Науч. ред. акад. РАМН проф.А.Ф. Краснов. — Самара: Самарский дом печати, 1994. —Т. 1.

5. Сімейна медицина. Організаційні основи сімейної медицини / За ред. чл.-кор. АМН України проф. В.Ф. Москаленка, д-ра мед. наук проф. О.М. Гиріної. — К.: Медицина, 2007. —Кн. 1.