5. Синдром зоба, гіпер- і гіпотиреозу.

Синдром зоба

Головна його ознака — збільшення щитоподібної залози, поява симптомів здавлення прилеглих органів при значних розмірах залози (порушується ковтання, дихання).

Найчастіші причини:

• ендемічний зоб;

• тиреотоксикоз;

• тиреоїдит;

• рак щитоподібної залози;

• спорадичний зоб.

У нормі щитоподібна залоза не пальпується. Виділяють такі ступені збільшення щитоподібної залози. За класифікацією розмірів зоба (ВООЗ, 1994) ступені:

• 0 - зоба немає

• І - розміри часток більші, ніж дистальна фаланга великого пальця. Зоб пальпується, але не візуалізується

• II Зоб пальпується і візуалізується

• III Зоб пальпується і візуалізується на відстані 5 м

Під час пальпації щитоподібної залози важливо визначити консистенцію, спаяність із прилеглими тканинами, наявність вузлів, важливо пропальпувати регіонарні лімфатичні вузли для виявлення метастазів при раку щитоподібної залози.

Величину і структуру щитоподібної залози можна визначити за допомогою УЗД і радіоізотопного сканування. Під час ультразвукового обстеження можна про-

вести тонкоголкову пункційну біопсію з подальшим цитологічним дослідженням.

Дослідження гормонів щитоподібної залози дозволяє дослідити функцію желези.

Нормальні показники:

Т3 — 1,2—2,8 нмоль/л (трийодтиронін);

Т4 — 60—160 нмоль/л (тетрайодтиронін);

ТТГ — 0,15—5,0 мл у д /л (тиротропний гормон).

Ендемічний зоб зустрічається в певних районах (дефіцит йоду у воді і ґрунті), переважно гірських і передгірних. Район уважається ендемічним, якщо в 10 % населення виявляють

зоб.Потреба дорослої людини в йоді становить 200—220 мкг на добу, в ендемічних районах в організм людини надходить менше ніж 50 мкг на добу.

Сприяють появі ендемічного зоба:

• одноманітне харчування

• дефіцит білків і вітамінів

• токсична дія струмогенів (тіосечовина, тіоурацил, уропром).

• спадкова схильність (зоб найчастіше трапляється в родинах, де були випадки зоба). За даними, наведеними на XII

Міжнародному конгресі тиреїдологів (Кіото, 2000), у регіонах з нестачею йоду проживає 1,572 млрд людей (близько 30 % населення планети). У 655 млн зареєстровано зоб, у 11,2 млн —ендемічний кретинізм, у багатьох мільйонів — легкі психомоторні порушення.

Класифікація ендемічного зоба: дифузний; вузлуватий; змішаний. Найчастіше при ендемічному зобі функція щитоподібної залози не змінена (зоб еутиреоїдний). Профілактика йододефіцитних станів:

• індивідуальна:

— уживання продуктів з підвищеним умістом йоду;

— лікарські препарати;

• групову йодну профілактику проводять під контролем фахівців у групах підвищеного ризику (діти, підлітки, вагітні, матері-годувальниці та ін.) частіше в організованих колективах (дитсадки, школи, інтернати). Призначають регулярне тривале застосування медикаментів з фізіологічною дозою йоду: калію йодиду призначають щодня після їди, запивати водою.

— дітям до 12 років — 50—150 мкг на день;

— підліткам і дорослим — 150—200 мкг на день;

— вагітним і матерям-годувальницям — 200 мкг на день

• Масова йодна профілактика — найпоширеніший і еконо-мічно вигідний метод для всіх мешканців ендемічних районів (додавання в кухонну сіль, хліб, воду солей калію йодиду і йодату).

Фельдшер організує роботу з раннього виявлення, профілактики і диспансеризації хворих на ендемічний зоб.

Синдром гіпертиреозу

Пов'язаний з гіперпродукуванням тироїдних гормонів і є симптомокомплексом клінічних проявів у різних органах і системах:

• симптоми підвищеного обміну (відчуття жару, зменшен-

ня маси тіла);

• серцево-судинні розлади (тахікардія, артеріальна гіпер-

тензія, миготлива аритмія);

• ознаки психічного збудження (дратівливість, емоційна

лабільність, безсоння, метушливість);

• нейровегетативні розлади (тремор, гіпергідроз, розлади моторної функції шлунка і кишок);

• зоб різних розмірів. очні симптоми: Грефе, Кохера, Дальримпля, Штельвага, Мебіуса.

Причини синдрому:

— дифузний токсичний зоб (базедова хвороба);

— ятрогенний тиротоксикоз унаслідок передозування тироїдних гормонів;

— рак щитоподібної залози;

— тироїдит;

— стан підвищеної чутливості тканин організму до тироїдних гормонів

Найчастіша його причина — дифузний токсичний зоб (ДТЗ) При легкому ступені переважають скарги невротичного характеру, маса тіла незначно зменшується, пульс не перевищує 100 за 1 хв. При середньотяжкому перебігу схуднення досягає 8—10 кг за місяць, тахікардія — 100—120 за 1 хв, можливі порушення серцевого ритму. При тяжкому перебігу схуднення досягає стадії кахексії, стійкі порушення серцевого ритму (миготлива аритмія), з'являються симптоми серцевої недостатності.

Усі пацієнти з ДТЗ знаходяться на диспансерному обліку. Спостерігання ведуть разом з вузькими фахівцями: ендокринологом, кардіологом, невропатологом.

Первинна профілактика на дільниці сімейної медицини охоплює комплекс заходів щодо загартовування організму, раціонального харчування, санації хронічних вогнищ інфекції,

профілактики стресів, нормалізації відносин у родині, санітарно-просвітньої роботи, ретельних профоглядів.

Вторинна профілактика включає допомогу працівників дільниці сімейної медицини в працевлаштуванні пацієнтів на виробництво без фізичних перевантажень, перегрівання, нічних змін.

Фельдшер повинен навчити пацієнта правильно харчуватися. Енергетична цінність добового раціону залежить від ступеня тяжкості і становить 3600—3800 ккал. Підвищен-

ня калорійності здійснюється за рахунок вуглеводів і жирів, споживання білків не повинне перевищувати 110 г на добу. Найцінніші для хворого — білки молочних продуктів. З раціону рекомендується вилучити продукти, що збуджують роботу серця і центральну нервову систему (м'ясні і рибні бульйони, кава, міцний чай, шоколад, гострі приправи, алкоголь та ін.), рекомендуються морепродукти. З лікарських засобів для профілактики застосовують мерказоліл по 10—15 мг на добу протягом 6—12 міс. Мерказоліл не можна поєднувати із саліцилатами, сульфаніламідними препаратами — вони посилюють

його токсичність.

Один з ефективних показників диспансеризації — одужання пацієнта або його переведення у групу практично здорових.

Синдром гіпотиреозу

Синдром поєднує низку клінічних симптомів в органах і тканинах, що з'являються в разі низького вмісту тироїдних гормонів у крові внаслідок порушення їхнього синтезу або прискореного метаболізму

Причини:

• уроджені порушення щитоподібної залози;

• захворювання щитоподібної залози (тироїдит, пухлини);

• струмектомія;

• передозування тиростатиків;

• рентгенопромінення, лікування радіоактивним йодом;

• недостатнє надходження йоду.

Клініка. Хворі мляві, адинамічні, сонливі. Шкіра суха, щільний набряк лиця, волосся тьмяне, ламке, температура тіла знижена, брадикардія, зниження артеріального тиску.

Мова вповільнена, язик збільшений, ледь уміщається в роті. Згодом знижується пам'ять, інтелект. У разі природженого гіпотиреозу або появи захворювання в дитячому віці розвивається кретинізм. Часто гіпотиреоз поєднується з приглухуватістю або глухотою.

Для виявлення природженого гіпотиреозу проводять скринінг новонародженого: на 4—5-й день після народження досліджують кров немовлят на вміст тироїдних гормонів і ТТГ.

Лікування: замісна терапія гормонами щитоподібної залози: L-тироксин дорослим — 150—200 мкг на добу впродовж 6—12 міс (дітям — відповідно до віку).

Профілактика гіпотиреозу на дільниці сімейної медицини включає заходи профілактики йододефіцитних станів, своєчасне спостерігання пацієнтів з патологією щитоподібної залози (ендемічний зоб, ДТЗ) разом з ендокринологом (3—4 рази на рік), невропатологом (1 раз на рік), лікування інфекційних захворювань і запобігання надмірному рентгенівському опроміненню.

Література

1. Антропова Т.О. Медсестринство в сімейній медицині К.: Медицина 2010р.с. 394-451

2. Антропова Т.О. Невідкладні стани в терапії. — К.: Медицина, 2006.с.84-90

3. Антропова Т.О., Пісарєв АА., Колісниченко О.І. Обстеження та визначення стану здоров'я. — К.: Медицина, 2006.с.301-307 Гериатрия / Под ред. акад. Д.Ф. Чеботарева. — М.: Медицина, 1990.

4. Капитан Т.В. Пропедевтика детских болезней с уходом за

детьми. — М.: МЕДпресс-информ, 2004.

5. Нормативи надання медичної допомоги дорослому населенню в умовах амбулаторно-поліклінічних закладів.— К.: МВЦ "Медінформ", 2003. — Ч. І, II.

6. Справочник врача общей практики: В 2 т. / Под ред. акад. РАМН Н.Р. Палеева. — М.: Зксмо-пресс, 2002.