Лекція №5

Тема 5. Синдром гіпер- і гіпоглікемії. Синдром зоба, гіпер- і гіпотиреозу в практиці сімейної медицини План

1. Найчастіша ендокринна патологія в практиці сімейної медицини. Актуальність проблеми. Структура захворюваності ендокринної системи на сучасному етапі.

2. Синдром гіперглікемії: основні причини. Класифікація захворювань, які супроводжуються гіперглікемією.

3. Синдром гіпоглікемії: основні причини. Клінічна картина.

4. Цукровий діабет

• Гострі та хронічні ускладенння цукрового діабету.

• Невідкладна медична допомога при комі (гіперглікемічній, гіпоглікемічній).

• Профілактика, участь фельдшера в її проведенні.

5. Синдром зоба, гіпер- і гіпотиреозу. Основні причини виникнення. Класифікація нозологій, які супроводжуються гіпер- і гіпотиреозом. Дифузний тиреотоксичний зоб. Ендемічний зоб. Йододефіцитний стан. Методи активного виявлення. Реабілітація. Диспансеризація. Роль фельдшера в проведенні йодної профілактики ендемічного зобу.

1. Найчастіша ендокринна патологія в практиці сімейної медицини. Актуальність проблеми. Структура захворюваності ендокринної системи на сучасному етапі

В структурі поширеності хвороб серед усього населення України у 2010 р. хвороби ендокринної системи та порушення обміну речовин (4,48%), серед дітей 0–17 років

(4,69%),

За останні п’ять років серед всього населення України значно зросла поширеність

хвороб ендокринної системи (+9,11%).

В структурі ендокринних хвороб:

• патологія щитовидної залози за показниками вперше виявлених хвороб складає 42,04%, за їх поширеністю – 45,84% .

• цукровий діабет - 22,36% вперше в житті виявлених ендокринних захворювань та за поширеністю – 31,89%.

2. Синдром гіперглікемії

Синдром гіперглікемії пов'язаний з недостатньою секрецією інсуліну або порушенням його дії.

Основні причини:

• цукровий діабет І і II типів;

• захворювання підшлункової залози (хронічний панкреатит, пухлини, видалення частини підшлункової залози);

• інші ендокринні захворювання (тиротоксикоз, синдром Іценка—Кушінґа, акромегалія, феохромоцитома);

• вживання деяких лікарських препаратів (стероїди, сечогінні) — ятрогенний діабет;

• генетичні захворювання.

Клініка синдрому гіперглікемії виявляється сухістю в роті, спрагою, поліурією, що наростають поступово. При прогресуванні процесу з'являються біль у животі, запах ацетону з рота, шкірні покриви сухі, гіперемовані, очні яблука м'які. Надалі виникає сонливість і може розвинутися кома.

Діагностика синдрому гіперглікемії:

• рівень глюкози натще:

— за методом Сомоджі—Нельсона рівень глюкози в здорових становить 3,3—5,5 ммоль/л;

— за методом Хагедорна—Єнсена — 4,4—6,6 ммоль/л (менш точний метод);

• визначення рівня глюкози в сечі (глюкозурія) — з'являється при рівні глюкози в крові понад 9 ммоль/л;

• експрес-методи діагностики глюкозурії за допомогою тест-смужок, таблеток (глюкотест, кліністикс та ін.).

• Тест для визначення толерантності до глюкози проводиться на тлі звичайного рухового і харчового режиму. Після забору крові натще хворий протягом 5 хв випиває 75 г глюкози (або 100 г цукру), розчинені у 250 мл води. Через 2 год повторно досліджується глюкоза крові. Під час проби не дозволяється палити і вживати їжу. Оцінювання результатів тесту:

глюкоза натще:

— у нормі — менше ніж 5,5 ммоль/л;

— порушення толерантності до глюкози — 5,5—6,7 ммоль/л;

— цукровий діабет — понад 6,7 ммоль/л;

глюкоза через 2 год:

— у нормі — менше ніж 6,7 ммоль/л;

— порушення толерантності до глюкози — 6,7—11,1 ммоль/л;

— цукровий діабет — понад 11,1 ммоль/л.

Для визначення рівня глюкози розроблено прилади для експрес-діагностики глюкози крові протягом 45 с.