Рівень 3. Становлення соціальної взаємодії з навколишнім середовищем.

Показники успішного розвитку дітей: іноді демонструє усмішку, вокалізації, жести з наміром привернути увагу; вирази обличчя, контакт очей; доступні одиниці висловлювання і розуміння мовлення. Реагує на емоційно-словесні контакти з навколишніми. Підпорядковується вимогам дорослих і домагається досягти результату в тій чи іншій не складній діяльності; усвідомлює своє ім’я (зачатки самоідентичності).

Завдання

Навчальні:

• формувати здатність до розширення простору «Я»;

• формувати статеву ідентифікацію і диференціацію за допомогою використання спеціальних ігор та іграшок;

• формувати прагнення поводитися відповідно до своєї статевої приналежності.

Корекційні:

• формувати реакції на емоційно-словесні контакти з навколишніми людьми;

• розвивати здатність ідентифікувати себе з іншою людиною (завдяки ідентифікації дитина певною мірою почне звертати увагу на почуття дорослого чи іншої дитини, на їхні переживання, можливо, спробує поставити себе на їхнє місце);

• культивувати і підтримувати прояви симпатії та прихильності дитини до однолітків, запобігаючи при цьому виникненню проявів емоційної та фізичної агресії.

У процесі цієї роботи дорослі мають бути готовими до відчуття в них відсутності хоча б невеликого руху в налагодженні ними взаємодії дитини з навколишнім середовищем. Проте, не зважаючи на це, мають планомірно і цілеспрямовано здійснювати її шляхом привертання уваги дитини до самої себе, до дорослих, до інших дітей:

а) привертати увагу дитини до дорослих людей

Започатковувати формування цього процесу шляхом приєднання дорослого до стереотипної поведінки малюка, що полегшить йому встановлювати контакт очей, розвивати взаємодію, дасть можливість долучатися до дитячої гри. При цьому дорослий підхоплює зацікавленість дитини так, начебто сам цікавиться саме тим предметом чи тією ситуацією, на яку дитина звернула увагу. З цією метою йому необхідно, так би мовити, «підключитися» і спробувати за допомогою емоційного коментаря надати нового смислу тому, з чим дитина діє чи на що дивиться. Вчити дитину переходити до елементарної спільної діяльності з дорослим, підпорядковуючись хоча б деяким його вимогам. Водночас формувати в дитини вміння звертатися до дорослого з близького оточення по допомогу, дивитися на нього, відшукувати його поглядом, розуміти його ситуативні невербальні підказки (жести, інтонацію, напрям погляду тощо). Постійно звертати увагу малюка на інших людей, особливо, в зв’язку з тією чи іншою емоційно-комунікативною ситуацією: викликати в дитини усмішки, вокалізації, жести з наміром привернути увагу; вирази обличчя, контакт очей; доступні одиниці висловлювання і розуміння мовлення.

Формувати в дитини вміння зосереджуватися на обличчі матері за допомогою того сильного занепокоєння, яке в неї викликає відсутність зв’язку з матер’ю і задоволення, коли вона з’являється. Намагатися всіляко спрямувати погляд дитини на обличчя матері, формувати здатність реагувати на її емоційно-словесну поведінку – на різні тембри її мовлення і на пестливі слова, звернені до дитини. За допомогою різних методів здійснювати систематичне формування в малюка прихильності до матері

Цілеспрямовано, в процесі будь-яких спільних ігор чи дій забезпечувати взаємодію дитини з близькими дорослими. Багаторазово формувати в дитини бажання хоча б епізодично експериментувати з частинами обличчя дорослого, його тіла, одягу; обстежувати волосся, гладити його, не агресивно щипати, розтягувати ніс і вуха, стукати по кінцівках дорослого руками й ногами. Водночас на етапі встановлення контакту підбирати безпечну дистанцію для спілкування і ненав’язливо демонструвати власну комунікативну готовність, кожного разу обов’язково починаючи з того психічного рівня, на якому знаходиться дитина. Надалі формувати в дитини ідентифікацію і диференціацію з сім’єю за допомогою розвитку почуття приналежності і захищеності, що може стати основою її спокою. 

Формувати дії, спрямовані на вміння дитини розрізняти імена рідних людей і відрізняти імена «своїх» від імен «чужих». У взаємодії малюка з іншими людьми, які часто називають його стать та ім’я, розвиваємо в нього відчуття безпеки і довіри. Формувати вміння відкликатися на своє ім’я, вимовляти своє ім’я або відповідне йому звукосполучення; демонструвати різне реагування на власне і чуже ім’я.

б) розвивати вміння привертання увагу дитини до самої себе

Вчити дитину у взаємодії з дорослими реагувати на власне ім’я, вимовлене ними з різною інтонацією. Для цього з імені дитини потрібно розпочинати як звертання до неї із заохоченням («Петя – хороший хлопчик!»), так і осуд за його недозволені дії.

Формувати в дитини (із застосуванням для цього в основному невербальних прийомів побудови контакту) вміння реагувати на своє і чуже відображення в люстерку: зацікавлено роздивлятися, спостерігати за діями, реагувати на міміку дорослого, на питання «Де Катруся? вказувати в дзеркалі. Використовувати з цією метою гру зі зміною зовнішнього вигляду дитини з наступним її самовпізнанням.

Формувати в дитини відчуття присутності іншого. Усвідомлення того, що його присутність не є загрозливою сприятиме виникненню і розвитку в малюка почуття безпеки і довіри до перебування в спільному просторі з іншим. Формувати елементарні соціальні навички (прощання «Пока-пока», вітання тощо) з метою послаблення відгородженості дитини від навколишнього світу і захищеності, що може стати основою її спокою.

в) розвивати вміння привертати уваги до інших дітей

Водночас, починаючи з віку немовляти, формувати і розширювати простір «Я» дитини за рахунок становлення контактів з іншими дітьми. Для цього дорослий лагідно розмовляє з тією дитиною, на яку зрідка дивиться аутична дитина. Якщо зорове зосередження викликати не вдається, то дорослий, підтримуючи аутичну дитину, злегка підштовхує до іншої дитини й обхоплює руками її обличчя. Інший спосіб допомогти дитині зорово зосередитися – показати цікаву яскраву іграшку з боку іншої дитини. Формувати посильні засоби взаємодії дітей (дотик, користування тими чи іншими невербальними діями, регуляція інтонацій та інші просодичні елементи). Розвивати спільну увагу і спільну взаємодію з іншими дітьми, прагнення і вміння, хоча б на нетривалий час включатися в різні види ігор.