Відображення xml-документів

При відображенні HTML-сторінки браузер визначає, що елемент Н1, наприклад, є заголовком верхнього рівня, і відображає його у відповідному форматі. Це визначається тим, що даний елемент є частиною HTML-стандарту. Але яким чином браузер або інша програма визначає, як обробляти й відображати елементи створеного вами XML-документа (такого як BOOK або BINDING в нашому прикладі), якщо ви самі склали ці елементи?

Є три основних способи повідомити браузеру, як обробляти й відображати кожен із створених вами XML-елементів. (Докладніше про це буде розказано в 3 частини.)

         Таблиця стилів. За допомогою даного методу ви пов'язуєте таблицю стилів з ​​XML-документом. Таблиця стилів являє собою окремий файл, що містить інструкції для форматування індивідуальних XML-елементів. Ви можете використовувати або каскадну таблицю стилів (Cascading Style Sheet   - CSS), яка також застосовується для HTML-сторінок, або розширювану таблицю у форматі мови стильових таблиць (Extensible Stylesheet Language -   XSL), що володіє значно більш широкими можливостями, ніж CSS, і розроблену спеціально для XML-документів.

         Зв'язування даних. Цей метод вимагає створення HTML-сторінки, зв'язування з нею XML-документа і встановлення взаємодій стандартних HTML-елементів на сторінці, таких як   S PAN або   TABLE, з елементами XML. Надалі HTML-елементи автоматично відображають інформацію з пов'язаних з ними XML-елементів

         Написання сценарію. У цьому методі ви створюєте HTML-сторінку, пов'язуєте її з XML-документом і маєте доступ до індивідуальних XML-елементів за допомогою спеціально написаного коду сценарію (JavaScript або Microsoft Visual Basic Scripting Edition [VBScript]). Браузер сприймає XML-документ як об'єктну модель документа (Document Object Model - DOM), що складається з великого набору об'єктів, властивостей і команд. Написаний код дозволяє здійснювати доступ, відображення та маніпулювання XML-елементами.

SGML, HTML і XML

Узагальнена   структурована мова   розмітки (Structured Generalized Markup Language - SGML) є родоначальником всіх мов розмітки. Мови HTML і XML утворені з SGML (хоча і різними способами). SGML визначає базовий синтаксис, але дає вам можливість створювати власні елементи (звідси термін узагальнений в назві мови). Щоб використовувати SGML для опису певного документа, ви повинні продумати відповідний набір елементів і структуру документа. Наприклад, щоб описати книгу, ви повинні використовувати створені   вами   елементи   з   іменами   BOOK,   PART,   CHAPTER,   INTRODUCTION,   A - SECTION,   B - SECTION,   C - SECTION   і т. д.

Набір найбільш уживаних елементів, використовуваних для опису документа певного типу, називається SGML-додатком. (SGML-додаток також включає в себе правила, що встановлюють способи організації елементів, а також інші особливості їх взаємодії). Ви можете визначити ваш власний SGML-додаток, щоб описати тип документа, з яким ви працюєте, або в тілі основної програми має бути визначено SGML-додаток для опису типових документів. Найбільш відомим прикладом останнього типу додатків є HTML, який являє собою SGML-додаток, розроблене в 1991 р. для опису Web-сторінок.

Здавалося б, мова SGML цілком підходить для опису Web-документів. Однак розробники з консорціуму W3C порахували, що він є надто складним і фундаментальним, щоб ефективно представляти інформацію в Web. Гнучкість і велика велика кількість засобів, підтримуваних SGML, ускладнює написання програмного забезпечення, необхідного для обробки і відображення SGML-інформації в Web-браузерах. Варто було б пристосувати частину мови SGML спеціально для приміщення інформації в Web. У 1996 р. група XML   Working Group   розробила гілку мови SGML, назвавши його розширюваним мовою розмітки -   Extensible Markup Language.

XML є спрощеною версією SGML, пристосованої для Web. Як і SGML, XML дає можливість розробляти власні набори елементів при описі певного документа. Як і в SGML, в тілі програми може бути визначене XML-додаток (або словник), який містить набір найбільш вживаних елементів загального призначення та структуру документа, яка може бути використана для опису документа певного типу (наприклад, документів, що містять математичні формули або векторну графіком). 

Синтаксис XML більш простий, ніж SGML, що полегшує сприйняття XML-документів, а також написання програм браузерів, кодів і Web-сторінок для доступу та подання інформації документа.