Розділ 2. Виробничий процес ремонту машин в майстерні господарства.

2.1.Технічне обслуговування та ремонт техніки.

Ремонт с/г техніки проводиться на територій СФГ «Діброва». На територій тракторної бригади, за допомогою спеціальних пристосувань та засобів можна досить легко провести поточний ремонт майже всіх с/г машин.

Оскільки техніки в господарстві не багато, то кожна машина, трактор, комбайн чи с/г знаряддя на рахунку. Комбайнів, посівних та збиральних машин зовсім мало,не кажучи про їх строк служби. А оскільки техніка застаріла, а технічний стан доводиться підтримувати в належному вигляді, ремонтна майстерня постійно в роботі . Кожен рік певна кількість коштів відраховується на ремонт техніки. Данні по затратам на ремонт техніки наведені в таблиці 9.

Таблиця 9.

Затрати на ремонт техніки по автотракторному парку.

Ремонт	2010	2011	2012	+,- до 2010
тракторів	143,8	232,4	191,9	+48,1
комбайнів	125,7	301,7	276,0	+150,3
с/г машин	138,4	166,6	133.5	-4,9
автомобілів	96,4	122,0	183,4	+87,0

Аналізуючи таблицю, ми бачимо, що витрати на ремонт тракторів збільшилися, комбайнів-зменшилися, а автомобілів також зменшилися порівняно з 2010р.

Недоліком ремонтів є те, що вони проводяться не по графіку(спланованому інженером), а при необхідності. Саме тому чітко видно роботу інженера. Задача полягає у знаходженні деталі,ремонті та її заміні.

Проте не всі ремонти можна провести на території тракторної бригади. Капітальні ремонти проводяться за межами господарства, для цього ми тісно співпрацюємо з сусідніми ремонтними організаціями.

При виникненні виробничої необхідності господарство закуповує нову техніку.

2.2. Порядок приймання і введення машин в експлуатацію

При одержанні техніки необхідно перевірити комплектність машини, цілісність пломб, наявність запасного інструменту і речей, звірити заводські номери. Зовнішнім оглядом перевіряють технічний стан. Приймання машини повинен проводити кваліфікований спеціаліст. Приймання оформляють складанням технічного акта. Дані з акта для складних машин (тракторів, автомобілів, комбайнів) заносять в паспорт машини. В паспорті на протязі всього строку служби машини реєструють дані про технічний стан машини, виконаний обсяг роботи та проведені ремонти.

Якщо виявлена некомплектність, невідповідальність, пошкодження або відсутність пломб то слід на місці одержання машини скласти акт. Якщо виявлені недоліки при одержанні машини на залізниці, акт повинні підписати три особи (вантажоодержувач, представник залізниці і залізничної міліції). Позов пред'являється залізниці, якщо винні робітники залізниці. Якщо комплектність не відповідає пакувальній відомості винний завод-виробник, акт з пакувальною відомістю через постачальника надсилається на ВТК (відділ технічного контролю) заводу.

Вводити машину в експлуатацію дозволяється тільки після проведення обкатки. Механік чи бригадир разом з трактористом повинні скласти акт на проведену обкатку машини. Акт підписує інженер і робить відповідний запис в технічному паспорті. Наказом керівника підприємства за машиною закріпляється механізатор, машині присвоюється господарський номер, а ДЕРЖНАГЛЯДОМ видається державний номер. Після цього заповнюється технічний паспорт і машина може виконувати роботу.

Кожна нова чи відремонтована машина перед початком експлуатації повинна пройти обкатку, під час якої проходить припрацювання тертьових поверхонь деталей і вузлів, загладжування нерівностей, що зостались після механічного обробітку та складання машини. Основне завдання обкатки-припрацювання поверхонь тертя. Правильно проведена обкатка – основа подальшої надійної і

економічної роботи машини. Вже в цей період закладаються основні експлуатаційні показники роботи машини (продуктивність, витрата палива і коштів, строк служби).

Новий чи відремонтований трактор проходить обкатку двічі – на заводі або ремонтному підприємстві (заводська обкатка) і в господарстві (експлуатаційна обкатка). У відповідності з діючим законодавством відповідальність за першу (початкову) обкатку несе завод-виготовлювач або ремонтне підприємство, а за наслідки експлуатаційної обкатки господарство, у котрому з-за порушення режимів обкатки виникла несправність. Таким чином, чим менший початковий зазор, тим більший строк служби деталі при нормальній експлуатації, тобто одне із завдань обкатки – одержати найменше зняття металу. З другої сторони в подальшому темп спрацювання поверхні деталі буде залежати від якості припрацювання поверхонь тертя.

Звідси витікає головне завдання обкатки одержати найкращу якість поверхонь тертя з найменшим зносом деталей і мінімальними затратами часу і енергії.