- •1. Ергономіка, фізіологія та гігієна праці
- •1.1. Ергономічні вимоги до організації трудових процесів та робочих місць
- •1.2. Організація та обслуговування робочих місць
- •1.3. Аналіз умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу та працездатності людини
- •Категорії важкості праці
- •Оцінка умов праці за санітарно-гігієнічними факторами
- •Оцінка умов праці за психофізіологічними факторами
- •1.4. Атестація робочих місць за умовами праці
- •Критерії для оцінки умов праці (Витяг з класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості і небезпечності, важкості і напруженості)
- •2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.1. Нормалізація параметрів мікроклімату
- •2.2. Визначення та контроль параметрів мікроклімату
- •2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •3. Забруднення повітря виробничих приміщень. Вентиляція виробничих приміщень: призначення, класифікація, вимоги
- •3.1. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві
- •3.2. Вентиляція виробничих приміщень
- •3.2.1. Призначення, класифікація вентиляції виробничих приміщень
- •3.2.2. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •3.2.3. Основні вимоги до систем вентиляції
- •4. Освітлення виробничих приміщень. Нормування та розрахунок природного і штучного освітлення
- •4.1. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •4.2. Види виробничого освітлення
- •4.3. Нормування та забезпечення виробничого освітлення
- •4.4. Перевірочний розрахунок природного освітлення виробничого приміщення
- •4.5. Розрахунок штучного освітлення виробничого приміщення
- •4.5.1. Джерела штучного освітлення
- •4.5.2. Методи розрахунку штучного освітлення
- •5. Вібрація
- •5.1. Класифікація вібрацій
- •5.2. Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій
- •5.3. Методи контролю параметрів вібрацій
- •5.4. Захист від вібрацій
- •6. Виробничий шум, ультразвук та інфразвук
- •6.1. Виробничий шум
- •6.1.1. Класифікація шумів
- •6.1.2. Параметри шуму, що нормуються
- •6.1.3. Заходи захисту від шуму
- •6.2.1.3. Заходи захисту від інфразвуку
- •6.2.2. Ультразвук
- •6.2.2.1. Класифікація ультразвуку
- •6.2.2.2. Параметри ультразвуку, що нормуються
- •6.2.2.3. Заходи захисту від ультразвуку
- •7. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання: класифікація, нормування, заходи захисту
- •7.1. Класифікація електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань, їх загальна характеристика
- •7.2. Параметри емп, що нормуються
- •Допустимі рівні напруженості електромагнітних полів радіочастотного діапазону при тривалості дії 8 годин
- •Час перебування людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м
- •7.3. Заходи захисту від дії електромагнітних полів
- •8. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту
- •8.1. Інфрачервоне випромінювання (ічв)
- •8.1.1. Загальна характеристика ічв
- •8.1.2. Нормування ічв
- •Допустима тривалість безперервного інфрачервоного опромінення та регламентованих перерв протягом години
- •8.1.3. Заходи захисту від дії ічв
- •8.2. Ультрафіолетове випромінювання (уфв): джерела, нормування, захист
- •8.2.1. Джерела уфв у виробничих приміщеннях
- •8.2.2. Нормування уфв
- •8.2.3. Заходи захисту від дії уфв
- •9. Іонізуюче випромінювання: класифікація, джерела, нормування, захист
- •9.1. Класифікація іонізуючих випромінювань, джерела у виробничих приміщеннях
- •9.2. Нормування іонізуючих випромінювань
- •Дози зовнішнього та внутрішнього опромінень
- •9.3. Захист від іонізуючого випромінювання
2.2. Визначення та контроль параметрів мікроклімату
Для того, щоб визначити чи відповідає повітряне середовище даного приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його параметрів.
Температуру вимірюють звичайними ртутними чи спиртовими термометрами. В приміщеннях зі значними тепловими випромінюваннями використовують парний термометр, що складається з двох термометрів (зачорненого та посрібленого). Для безперервної реєстрації температури застосовують самопишучі прилади – термографи.
Температуру повітря вимірюють в кількох точках робочої зони, як правило, на рівні 1,3 – 1,5 м від підлоги в різний час. На тих робочих місцях, де температура повітря біля підлоги помітно відрізняється від температури повітря верхньої зони приміщення, вона вимірюється на рівні ніг (0,2 – 0,3 м від підлоги).
Відносна вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в даний час в 1 м3 повітря, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі) визначається психрометром Августа, аспіраційним психрометром, гігрометром та гігрографом.
Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчаті (0,3 – 5 м/с) та чашкові (1 – 20 м/с) анемометри, а для визначення малих швидкостей руху повітря (менше 0,5 м/с) – термоанемометри та кататермометри.
2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складною задачею, вирішити яку можна наступними заходами та засобами:
1. Удосконалення технологічних процесів та устаткування (впровадження технологій та обладнання, які не пов’язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву).
2. Раціональне розміщення технологічного устаткування (розміщення тепловипромінюючого обладнання під аераційним ліхтарем, в ізольованих приміщеннях або на відкритих ділянках).
3. Автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами.
4. Раціональна вентиляція, опалення та кондиціонування повітря.
5. Раціоналізація режимів праці та відпочинку (скорочена тривалість робочої зміни, введення додаткових перерв; відпочинок у приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами, а за їх відсутності ‒ наприклад, в гарячих цехах, охолоджувальні альтанки, де засобами вентиляції забезпечують нормальні температурні умови; при роботі на відкритому повітрі взимку ‒ приміщення для зігрівання з температурою дещо вищою за комфортну).
6. Теплоізоляція устаткування (азбест, азбоцемент, мінеральна вата, склотканина, керамзит, пінопласт), відгородження від джерел тепла захисним екраном (відбиваючим, поглинаючим чи комбінованим), водяною завісою.
7. Використання засобів індивідуального захисту (зручного покрою повітро- та вологопроникний спецодяг чи з підвищеною теплосвітловіддачею; дюралеві, фіброві каски, повстяні капелюхи; окуляри темні або з прозорим шаром металу, маски з відкидним екраном; за низьких температур ‒ теплий спецодяг, під час опадів – плащі та гумові чоботи).