- •1. Ергономіка, фізіологія та гігієна праці
- •1.1. Ергономічні вимоги до організації трудових процесів та робочих місць
- •1.2. Організація та обслуговування робочих місць
- •1.3. Аналіз умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу та працездатності людини
- •Категорії важкості праці
- •Оцінка умов праці за санітарно-гігієнічними факторами
- •Оцінка умов праці за психофізіологічними факторами
- •1.4. Атестація робочих місць за умовами праці
- •Критерії для оцінки умов праці (Витяг з класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості і небезпечності, важкості і напруженості)
- •2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.1. Нормалізація параметрів мікроклімату
- •2.2. Визначення та контроль параметрів мікроклімату
- •2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •3. Забруднення повітря виробничих приміщень. Вентиляція виробничих приміщень: призначення, класифікація, вимоги
- •3.1. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві
- •3.2. Вентиляція виробничих приміщень
- •3.2.1. Призначення, класифікація вентиляції виробничих приміщень
- •3.2.2. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •3.2.3. Основні вимоги до систем вентиляції
- •4. Освітлення виробничих приміщень. Нормування та розрахунок природного і штучного освітлення
- •4.1. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •4.2. Види виробничого освітлення
- •4.3. Нормування та забезпечення виробничого освітлення
- •4.4. Перевірочний розрахунок природного освітлення виробничого приміщення
- •4.5. Розрахунок штучного освітлення виробничого приміщення
- •4.5.1. Джерела штучного освітлення
- •4.5.2. Методи розрахунку штучного освітлення
- •5. Вібрація
- •5.1. Класифікація вібрацій
- •5.2. Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій
- •5.3. Методи контролю параметрів вібрацій
- •5.4. Захист від вібрацій
- •6. Виробничий шум, ультразвук та інфразвук
- •6.1. Виробничий шум
- •6.1.1. Класифікація шумів
- •6.1.2. Параметри шуму, що нормуються
- •6.1.3. Заходи захисту від шуму
- •6.2.1.3. Заходи захисту від інфразвуку
- •6.2.2. Ультразвук
- •6.2.2.1. Класифікація ультразвуку
- •6.2.2.2. Параметри ультразвуку, що нормуються
- •6.2.2.3. Заходи захисту від ультразвуку
- •7. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання: класифікація, нормування, заходи захисту
- •7.1. Класифікація електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань, їх загальна характеристика
- •7.2. Параметри емп, що нормуються
- •Допустимі рівні напруженості електромагнітних полів радіочастотного діапазону при тривалості дії 8 годин
- •Час перебування людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м
- •7.3. Заходи захисту від дії електромагнітних полів
- •8. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту
- •8.1. Інфрачервоне випромінювання (ічв)
- •8.1.1. Загальна характеристика ічв
- •8.1.2. Нормування ічв
- •Допустима тривалість безперервного інфрачервоного опромінення та регламентованих перерв протягом години
- •8.1.3. Заходи захисту від дії ічв
- •8.2. Ультрафіолетове випромінювання (уфв): джерела, нормування, захист
- •8.2.1. Джерела уфв у виробничих приміщеннях
- •8.2.2. Нормування уфв
- •8.2.3. Заходи захисту від дії уфв
- •9. Іонізуюче випромінювання: класифікація, джерела, нормування, захист
- •9.1. Класифікація іонізуючих випромінювань, джерела у виробничих приміщеннях
- •9.2. Нормування іонізуючих випромінювань
- •Дози зовнішнього та внутрішнього опромінень
- •9.3. Захист від іонізуючого випромінювання
6.2.2.3. Заходи захисту від ультразвуку
Для захисту від повітряного ультразвуку застосовується метод звукоізоляції: встановлення екранів між обладнанням та працівниками; розташування ультразвукових установок в спеціальних приміщеннях чи в звукоізолюючих укриттях зі сталі, дюралюмінію, оргскла, текстоліту, личковані звукопоглинальними матеріалами.
У випадку дії контактного ультразвуку захист забезпечується засобами віброізоляції (встановлення джерела вібрації на віброізолятори; застосування пружніх елементів (прокладок, пружин) в ручному механізованому інструменті) та засобами індивідуального захисту рук (рукавиці, вкладиші, прокладки).
7. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання: класифікація, нормування, заходи захисту
Спектр електромагнітних коливань за частотою сягає 1021 Гц. Залежно від енергії фотонів (квантів) його поділяють на випромінювання:
‒ неіонізуючі (електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання, інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове та лазерне випромінювання);
‒ іонізуючі (альфа-, бета-частинки, нейтронне, гамма-випромінювання та рентгенівське випромінювання).
7.1. Класифікація електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань, їх загальна характеристика
Антропогенними (штучними) джерелами електромагнітних полів (ЕМП) є лінії електропередач (ЛЕП), засоби радіозв’язку різного призначення, телевізійні центри, ретранслятори, радіолокаційні станції, установки для термообробки матеріалів, фізіотерапевтична апаратура, вимірювальні і лабораторні прилади різного призначення, персональні комп’ютери тощо).
ЕМП поширюються у вигляді електромагнітних хвиль і характеризуються довжиною хвилі, частотою коливань, швидкістю розповсюдження, а також напруженістю електричної (Е, В/м) і магнітної (Н, А/м) складових.
Область поширення ЕМП від джерела випромінювання поділяють на три зони, радіус (R) яких визначається відповідно до довжини хвилі (λ):
‒ ближню (зона індукції), для якої R = 1/6 λ, і в якій електромагнітна хвиля несформована, а тому на людину діє незалежно одна від одної напруженість електричного і магнітного полів;
‒ проміжну (зона інтерференції), для якої R = λ, і в якій одночасно діють на людину напруженість електричного, магнітного полів, а також щільність потоку енергії;
‒ далеку (хвильова зона), для якої R = 6 λ, і в якій на людину діє лише енергетична складова електромагнітного поля ‒ щільність потоку енергії.
7.2. Параметри емп, що нормуються
Знання довжини хвиль, що їх формує джерело випромінювання, дозволяє обирати прилади контролю електромагнітного випромінювання. Для діапазонів частот від 30 кГц до 300 МГц використовують прилади, які вимірюють електричну і магнітну напруженості ЕМП, від 300 МГц до 300 ГГц ‒ які вимірюють щільність потоку енергії ЕМП (Вт/м2 або мкВт/см2).
Коли дози електромагнітних випромінювань електромагнітних установок перевищують граничнодопустимі рівні (ГДР) (напруженість ЕМП на робочому місці, яка при щоденній роботі не викликає у працівників захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляють сучасні методи дослідження в процесі професійної діяльності або у віддалені строки), виникають професійні захворювання або знижується рівень здоров’я працюючих.
Допустимі рівні напруженості електромагнітних полів радіочастотного діапазону (ДСанПіН 3.3.6.096-2002 “Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів”) наведені в табл. 5.
Таблиця 5