- •1. Ергономіка, фізіологія та гігієна праці
- •1.1. Ергономічні вимоги до організації трудових процесів та робочих місць
- •1.2. Організація та обслуговування робочих місць
- •1.3. Аналіз умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу та працездатності людини
- •Категорії важкості праці
- •Оцінка умов праці за санітарно-гігієнічними факторами
- •Оцінка умов праці за психофізіологічними факторами
- •1.4. Атестація робочих місць за умовами праці
- •Критерії для оцінки умов праці (Витяг з класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості і небезпечності, важкості і напруженості)
- •2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.1. Нормалізація параметрів мікроклімату
- •2.2. Визначення та контроль параметрів мікроклімату
- •2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •3. Забруднення повітря виробничих приміщень. Вентиляція виробничих приміщень: призначення, класифікація, вимоги
- •3.1. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві
- •3.2. Вентиляція виробничих приміщень
- •3.2.1. Призначення, класифікація вентиляції виробничих приміщень
- •3.2.2. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •3.2.3. Основні вимоги до систем вентиляції
- •4. Освітлення виробничих приміщень. Нормування та розрахунок природного і штучного освітлення
- •4.1. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •4.2. Види виробничого освітлення
- •4.3. Нормування та забезпечення виробничого освітлення
- •4.4. Перевірочний розрахунок природного освітлення виробничого приміщення
- •4.5. Розрахунок штучного освітлення виробничого приміщення
- •4.5.1. Джерела штучного освітлення
- •4.5.2. Методи розрахунку штучного освітлення
- •5. Вібрація
- •5.1. Класифікація вібрацій
- •5.2. Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій
- •5.3. Методи контролю параметрів вібрацій
- •5.4. Захист від вібрацій
- •6. Виробничий шум, ультразвук та інфразвук
- •6.1. Виробничий шум
- •6.1.1. Класифікація шумів
- •6.1.2. Параметри шуму, що нормуються
- •6.1.3. Заходи захисту від шуму
- •6.2.1.3. Заходи захисту від інфразвуку
- •6.2.2. Ультразвук
- •6.2.2.1. Класифікація ультразвуку
- •6.2.2.2. Параметри ультразвуку, що нормуються
- •6.2.2.3. Заходи захисту від ультразвуку
- •7. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання: класифікація, нормування, заходи захисту
- •7.1. Класифікація електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань, їх загальна характеристика
- •7.2. Параметри емп, що нормуються
- •Допустимі рівні напруженості електромагнітних полів радіочастотного діапазону при тривалості дії 8 годин
- •Час перебування людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м
- •7.3. Заходи захисту від дії електромагнітних полів
- •8. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту
- •8.1. Інфрачервоне випромінювання (ічв)
- •8.1.1. Загальна характеристика ічв
- •8.1.2. Нормування ічв
- •Допустима тривалість безперервного інфрачервоного опромінення та регламентованих перерв протягом години
- •8.1.3. Заходи захисту від дії ічв
- •8.2. Ультрафіолетове випромінювання (уфв): джерела, нормування, захист
- •8.2.1. Джерела уфв у виробничих приміщеннях
- •8.2.2. Нормування уфв
- •8.2.3. Заходи захисту від дії уфв
- •9. Іонізуюче випромінювання: класифікація, джерела, нормування, захист
- •9.1. Класифікація іонізуючих випромінювань, джерела у виробничих приміщеннях
- •9.2. Нормування іонізуючих випромінювань
- •Дози зовнішнього та внутрішнього опромінень
- •9.3. Захист від іонізуючого випромінювання
8. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту
8.1. Інфрачервоне випромінювання (ічв)
8.1.1. Загальна характеристика ічв
Інфрачервоне випромінювання ‒ частина електромагнітного спектра, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект.
Джерелами ІЧВ є елементи та вузли радіоапаратури – електровакуумні, напівпровідникові та квантові прилади, індуктивності, резистори, трансформатори, з’єднувальні проводи тощо.
Спектр ІЧВ залежить від температури джерела випромінювання: при температурі до 100 ◦С випромінюються довгохвильові промені, а при температурі вище 100 ◦С ‒ короткохвильові.
8.1.2. Нормування ічв
ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень” встановлюють нормовані значення інтенсивності теплового опромінення працюючих.
Температура внутрішніх поверхонь приміщень (стіни, підлога, стеля), а також зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або його захисних обладнань (екранів і т. ін.) не повинна виходити за межі допустимих величин температури повітря для даної категорії робіт.
Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м2 при опроміненні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 ‒ при опроміненні від 25 до 50% поверхні тіла, 100 Вт/м2 ‒ при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого.
За наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м2 і більше температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж оптимальних значень для теплого періоду року, на непостійних ‒ верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць.
За наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум’я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м2. Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла працюючого при обов’язковому використанні індивідуальних засобів захисту (спецодяг, окуляри, щитки).
При тепловому опроміненні від 140 до 350 Вт/м2 необхідно збільшувати на постійних робочих місцях швидкість руху повітря на 0,2 м/с більше за нормовані величини, а при тепловому опроміненні, що перевищує 350 Вт/м2, доцільно застосовувати повітряне душування робочих місць.
При інтенсивності теплового опромінення понад 350 Вт/м2 та опроміненні понад 25% поверхні тіла тривалість безперервної роботи і регламентованих перерв встановлюється у відповідності з даними, наведеними в табл. 7 (ДНАОП 0.03-1.23-82 “Санітарні правила для підприємств чорної металургії”).
Окремого режиму праці та відпочинку додержуються при проведенні ремонтних робіт всередині виробничого устаткування та агрегатів (печах, ковшах, регенераторах і т. ін.) з температурою повітря від 28 до 40 ◦C і температурою огороджень до 45 ◦C (ДНАОП 0.03-1.23-82).
Таблиця 7
Допустима тривалість безперервного інфрачервоного опромінення та регламентованих перерв протягом години
Інтенсивність ІЧ опромінення, Вт/м2 |
Тривалість безперервних періодів опромінення, хв. |
Тривалість перерв, хв. |
Сумарне опромінення протягом зміни, % |
350,0 |
20,0 |
8,0 |
до 50 |
700,0 |
15,0 |
10,0 |
до 45 |
1050,0 |
12,0 |
12,0 |
до 40 |
1400,0 |
9,0 |
13,0 |
до 30 |
1750,0 |
7,0 |
14,0 |
до 25 |
2100,0 |
5,0 |
15,0 |
до 15 |
2450,0 |
3,5 |
12,0 |
до 15 |
Температура поверхонь огороджуючих конструкцій (стін, стелі, підлоги) або обладнань (екранів і т. ін.), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування вимірюються приладами, що діють за принципом термоелектричного ефекту.
Інтенсивність теплового опромінення вимірюється приладами з чутливістю в інфрачервоному діапазоні, що діють за принципами термо-, фотоелектричного та інших ефектів, або визначається розрахунковим методом за температурою джерела.
