- •1. Ергономіка, фізіологія та гігієна праці
- •1.1. Ергономічні вимоги до організації трудових процесів та робочих місць
- •1.2. Організація та обслуговування робочих місць
- •1.3. Аналіз умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу та працездатності людини
- •Категорії важкості праці
- •Оцінка умов праці за санітарно-гігієнічними факторами
- •Оцінка умов праці за психофізіологічними факторами
- •1.4. Атестація робочих місць за умовами праці
- •Критерії для оцінки умов праці (Витяг з класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості і небезпечності, важкості і напруженості)
- •2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.1. Нормалізація параметрів мікроклімату
- •2.2. Визначення та контроль параметрів мікроклімату
- •2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •3. Забруднення повітря виробничих приміщень. Вентиляція виробничих приміщень: призначення, класифікація, вимоги
- •3.1. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві
- •3.2. Вентиляція виробничих приміщень
- •3.2.1. Призначення, класифікація вентиляції виробничих приміщень
- •3.2.2. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •3.2.3. Основні вимоги до систем вентиляції
- •4. Освітлення виробничих приміщень. Нормування та розрахунок природного і штучного освітлення
- •4.1. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •4.2. Види виробничого освітлення
- •4.3. Нормування та забезпечення виробничого освітлення
- •4.4. Перевірочний розрахунок природного освітлення виробничого приміщення
- •4.5. Розрахунок штучного освітлення виробничого приміщення
- •4.5.1. Джерела штучного освітлення
- •4.5.2. Методи розрахунку штучного освітлення
- •5. Вібрація
- •5.1. Класифікація вібрацій
- •5.2. Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій
- •5.3. Методи контролю параметрів вібрацій
- •5.4. Захист від вібрацій
- •6. Виробничий шум, ультразвук та інфразвук
- •6.1. Виробничий шум
- •6.1.1. Класифікація шумів
- •6.1.2. Параметри шуму, що нормуються
- •6.1.3. Заходи захисту від шуму
- •6.2.1.3. Заходи захисту від інфразвуку
- •6.2.2. Ультразвук
- •6.2.2.1. Класифікація ультразвуку
- •6.2.2.2. Параметри ультразвуку, що нормуються
- •6.2.2.3. Заходи захисту від ультразвуку
- •7. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання: класифікація, нормування, заходи захисту
- •7.1. Класифікація електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань, їх загальна характеристика
- •7.2. Параметри емп, що нормуються
- •Допустимі рівні напруженості електромагнітних полів радіочастотного діапазону при тривалості дії 8 годин
- •Час перебування людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м
- •7.3. Заходи захисту від дії електромагнітних полів
- •8. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту
- •8.1. Інфрачервоне випромінювання (ічв)
- •8.1.1. Загальна характеристика ічв
- •8.1.2. Нормування ічв
- •Допустима тривалість безперервного інфрачервоного опромінення та регламентованих перерв протягом години
- •8.1.3. Заходи захисту від дії ічв
- •8.2. Ультрафіолетове випромінювання (уфв): джерела, нормування, захист
- •8.2.1. Джерела уфв у виробничих приміщеннях
- •8.2.2. Нормування уфв
- •8.2.3. Заходи захисту від дії уфв
- •9. Іонізуюче випромінювання: класифікація, джерела, нормування, захист
- •9.1. Класифікація іонізуючих випромінювань, джерела у виробничих приміщеннях
- •9.2. Нормування іонізуючих випромінювань
- •Дози зовнішнього та внутрішнього опромінень
- •9.3. Захист від іонізуючого випромінювання
6.2.1.3. Заходи захисту від інфразвуку
Завдяки великій довжині хвилі інфразвук поширюється в атмосфері на великі відстані. Його неможливо зупинити за допомогою будівельних конструкцій на шляху поширення. Неефективні і засоби індивідуального захисту. Дієвий засіб захисту ‒ зниження рівня інфразвуку в джерелі його випромінювання способами:
– збільшення частот обертання валів до 20 і більше обертів на секунду;
– підвищення жорсткості коливних конструкцій великих розмірів;
– усунення низькочастотних вібрацій;
– внесення конструктивних змін в будову джерел, що дозволяє перейти з області інфразвукових коливань в область звукових з наступним застосуванням звукоізоляції чи звукопоглинання).
6.2.2. Ультразвук
Коливання з частотою більше 20000 Гц (20 кГц) називають ультразвуком.
Джерелами ультразвуку є генератори, котрі працюють в діапазоні частот від 12 до 22 кГц для обробки рідких розплавів, очищення відливок, плазмового та дифузійного зварювання, різання металів, напилювання металів, в апаратах для очищення газів. Ультразвук виникає також під час видалення забруднень, при хімічному травленні, обдуванні струменем стисненого повітря при очищенні деталей, при збиранні.
6.2.2.1. Класифікація ультразвуку
Згідно ДСН 3.3.6.037-99, за способом передачі від джерела до людини ультразвук поділяють на:
‒ повітряний, що передається через повітряне середовище;
‒ контактний, що передається на руки працюючого через тверде чи рідке середовище.
За спектром ультразвук поділяють на:
‒ низькочастотний, коливання якого передаються людині повітряним та контактним шляхом (від 1,2 · 104 до 1,0 · 105 Гц);
‒ високочастотний, коливання якого передаються людині тільки контактним шляхом (від 1,0 · 105 до 1,0 · 109 Гц).
6.2.2.2. Параметри ультразвуку, що нормуються
Згідно ДСН 3.3.6.037-99, нормованими параметрами:
‒ повітряного ультразвуку у робочій зоні є рівні звукового тиску в дБ у третинооктавних смугах з середньогеометричними частотами 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 63,0; 80,0; 100,0 кГц;
‒ контактного ультразвуку є пікове значення віброшвидкості (м/с) у частотному діапазоні від 0,1 до 10 МГц, або його логарифмічний рівень у дБ, який визначається за формулою:
де v – пікове значення віброшвидкості, м/с; v0 ‒ опорне значення віброшвидкості, що дорівнює 5· 10-8 м/с;
‒ контактного ультразвуку допускається інтенсивність у ватах на квадратний сантиметр (Вт/см2).
Вимірювання ультразвуку у повітряному середовищі проводиться шумомірами, причому допустимі рівні ультразвукового тиску у третинооктавних смугах з середньогеометричними частотами 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 63,0; 80,0; 100,0 кГц не повинні перевищувати 110 дБ. При вимірюванні ультразвуку, який поширюється контактним шляхом, визначення пікового значення віброшвидкості на поверхнях, призначених для контакту з руками оператора, проводитися інтерферометром. Максимально допустиме значення логарифмічного рівня віброшвидкості протягом 8-ми годинного робочого дня не повинно перевищувати 110 дБ.