- •1. Ергономіка, фізіологія та гігієна праці
- •1.1. Ергономічні вимоги до організації трудових процесів та робочих місць
- •1.2. Організація та обслуговування робочих місць
- •1.3. Аналіз умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу та працездатності людини
- •Категорії важкості праці
- •Оцінка умов праці за санітарно-гігієнічними факторами
- •Оцінка умов праці за психофізіологічними факторами
- •1.4. Атестація робочих місць за умовами праці
- •Критерії для оцінки умов праці (Витяг з класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості і небезпечності, важкості і напруженості)
- •2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.1. Нормалізація параметрів мікроклімату
- •2.2. Визначення та контроль параметрів мікроклімату
- •2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •3. Забруднення повітря виробничих приміщень. Вентиляція виробничих приміщень: призначення, класифікація, вимоги
- •3.1. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві
- •3.2. Вентиляція виробничих приміщень
- •3.2.1. Призначення, класифікація вентиляції виробничих приміщень
- •3.2.2. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •3.2.3. Основні вимоги до систем вентиляції
- •4. Освітлення виробничих приміщень. Нормування та розрахунок природного і штучного освітлення
- •4.1. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •4.2. Види виробничого освітлення
- •4.3. Нормування та забезпечення виробничого освітлення
- •4.4. Перевірочний розрахунок природного освітлення виробничого приміщення
- •4.5. Розрахунок штучного освітлення виробничого приміщення
- •4.5.1. Джерела штучного освітлення
- •4.5.2. Методи розрахунку штучного освітлення
- •5. Вібрація
- •5.1. Класифікація вібрацій
- •5.2. Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій
- •5.3. Методи контролю параметрів вібрацій
- •5.4. Захист від вібрацій
- •6. Виробничий шум, ультразвук та інфразвук
- •6.1. Виробничий шум
- •6.1.1. Класифікація шумів
- •6.1.2. Параметри шуму, що нормуються
- •6.1.3. Заходи захисту від шуму
- •6.2.1.3. Заходи захисту від інфразвуку
- •6.2.2. Ультразвук
- •6.2.2.1. Класифікація ультразвуку
- •6.2.2.2. Параметри ультразвуку, що нормуються
- •6.2.2.3. Заходи захисту від ультразвуку
- •7. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання: класифікація, нормування, заходи захисту
- •7.1. Класифікація електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань, їх загальна характеристика
- •7.2. Параметри емп, що нормуються
- •Допустимі рівні напруженості електромагнітних полів радіочастотного діапазону при тривалості дії 8 годин
- •Час перебування людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м
- •7.3. Заходи захисту від дії електромагнітних полів
- •8. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту
- •8.1. Інфрачервоне випромінювання (ічв)
- •8.1.1. Загальна характеристика ічв
- •8.1.2. Нормування ічв
- •Допустима тривалість безперервного інфрачервоного опромінення та регламентованих перерв протягом години
- •8.1.3. Заходи захисту від дії ічв
- •8.2. Ультрафіолетове випромінювання (уфв): джерела, нормування, захист
- •8.2.1. Джерела уфв у виробничих приміщеннях
- •8.2.2. Нормування уфв
- •8.2.3. Заходи захисту від дії уфв
- •9. Іонізуюче випромінювання: класифікація, джерела, нормування, захист
- •9.1. Класифікація іонізуючих випромінювань, джерела у виробничих приміщеннях
- •9.2. Нормування іонізуючих випромінювань
- •Дози зовнішнього та внутрішнього опромінень
- •9.3. Захист від іонізуючого випромінювання
5. Вібрація
Вібрація – це механічне коливання твердих тіл, яке виникає при зсуві центру ваги тіла, що рухається, обертається або при періодичній зміні форми тіла порівняно зі статичним його станом.
Вібрація серед усіх видів механічних впливів для технічних об’єктів найбільш небезпечна. Знакозмінні напруження, викликані вібрацією, сприяють накопиченню пошкоджень в матеріалах, появі тріщин та руйнуванню, викликають відмови машин, приладів.
Генерується вібрація ручним інструментом, верстатами й механізмами і сприймається тілом людини при безпосередньому контакті. Людина починає відчувати вібрацію при швидкості коливань 1 · 10-4 м/с.
5.1. Класифікація вібрацій
Згідно ДСН 3.3.6.039-99 “Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації”, за способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють на загальну (передається переважно через опорні поверхні тіла людини, яка сидить чи стоїть) та локальну (передається через руки працюючих). У виробничих умовах часто зустрічаються випадки комбінованого впливу вібрації – загальної та локальної.
Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на категорії:
• категорія 1 ‒ транспортна (діє на працівників на робочих місцях у транспортних засобах, зокрема сільськогосподарській техніці (трактори, комбайни), вантажних машинах, снігоприбирачах, гірничо-шахтарному рейковому транспорті тощо);
• категорія 2 – транспортно-технологічна (виникає при роботі машин, які виконують технологічні операції в стаціонарному положенні (крани промислові та будівельні) або при переміщенні по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень, виробничих майданчиків (гірничі комбайни, бетоноукладчики));
• категорія 3 – технологічна (впливає на операторів стаціонарних машин (верстати, метало- та деревообробне, пресувально-ковальське обладнання, насосні агрегати, обладнання для буріння свердловин, очищення та сортування зерна тощо) або передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації), яка за місцем дії поділяється на типи:
‒ на постійних робочих місцях виробничих приміщень підприємств;
‒ на робочих місцях складів, їдалень, побутових, чергових та інших приміщень, де нема джерел вібрації;
‒ на робочих місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро, конторських приміщень, обчислювальних центрів, робочих кімнат та інших приміщень для працівників розумової праці.
Локальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на:
‒ викликану ручними машинами та ручними механізованими інструментами, органами керування машин;
‒ викликану ручними інструментами без двигунів та деталями, які обробляються.
Загальну та локальну вібрації за часовими характеристиками поділяють на:
‒ постійні;
‒ непостійні, які поділяються на:
• коливні, рівні яких безперервно змінюються в часі;
• переривчасті, коли контакт з вібрацією в процесі роботи переривається більше як на 1 с;
• імпульсні, які складаються з одного або кількох вібраційних впливів, кожен тривалістю менше 1 с.
За напрямком дії загальну вібрацію характеризують з урахуванням осей ортогональної системи координат: як діючу у вертикальному напрямку (перпендикулярному опорним поверхням тіла) ‒ вісь Z, горизонтальному повздовжному (спина – груди) ‒ вісь X, горизонтальному поперечному (праве плече ‒ ліве плече) ‒ вісь Y; локальну ‒ як діючу вздовж осі Х, що паралельна осі місця захвату джерела вібрації (держака, кермового колеса, ручних важелів керування), як діючуу вздовж осі Z (паралельна передпліччю правої руки працюючого) та осі Y, то перпендикулярна по відношенню до осей Х та Z.
