5. Вібрація

Вібрація – це механічне коливання твердих тіл, яке виникає при зсуві центру ваги тіла, що рухається, обертається або при періодичній зміні форми тіла порівняно зі статичним його станом.

Вібрація серед усіх видів механічних впливів для технічних об’єктів найбільш небезпечна. Знакозмінні напруження, викликані вібрацією, сприяють накопиченню пошкоджень в матеріалах, появі тріщин та руйнуванню, викликають відмови машин, приладів.

Генерується вібрація ручним інструментом, верстатами й механізмами і сприймається тілом людини при безпосередньому контакті. Людина починає відчувати вібрацію при швидкості коливань 1 · 10^-4 м/с.

5.1. Класифікація вібрацій

Згідно ДСН 3.3.6.039-99 “Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації”, за способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють на загальну (передається переважно через опорні поверхні тіла людини, яка сидить чи стоїть) та локальну (передається через руки працюючих). У виробничих умовах часто зустрічаються випадки комбінованого впливу вібрації – загальної та локальної.

Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на категорії:

• категорія 1 ‒ транспортна (діє на працівників на робочих місцях у транспортних засобах, зокрема сільськогосподарській техніці (трактори, комбайни), вантажних машинах, снігоприбирачах, гірничо-шахтарному рейковому транспорті тощо);

• категорія 2 – транспортно-технологічна (виникає при роботі машин, які виконують технологічні операції в стаціонарному положенні (крани промислові та будівельні) або при переміщенні по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень, виробничих майданчиків (гірничі комбайни, бетоноукладчики));

• категорія 3 – технологічна (впливає на операторів стаціонарних машин (верстати, метало- та деревообробне, пресувально-ковальське обладнання, насосні агрегати, обладнання для буріння свердловин, очищення та сортування зерна тощо) або передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації), яка за місцем дії поділяється на типи:

‒ на постійних робочих місцях виробничих приміщень підприємств;

‒ на робочих місцях складів, їдалень, побутових, чергових та інших приміщень, де нема джерел вібрації;

‒ на робочих місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро, конторських приміщень, обчислювальних центрів, робочих кімнат та інших приміщень для працівників розумової праці.

Локальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на:

‒ викликану ручними машинами та ручними механізованими інструментами, органами керування машин;

‒ викликану ручними інструментами без двигунів та деталями, які обробляються.

Загальну та локальну вібрації за часовими характеристиками поділяють на:

‒ постійні;

‒ непостійні, які поділяються на:

• коливні, рівні яких безперервно змінюються в часі;

• переривчасті, коли контакт з вібрацією в процесі роботи переривається більше як на 1 с;

• імпульсні, які складаються з одного або кількох вібраційних впливів, кожен тривалістю менше 1 с.

За напрямком дії загальну вібрацію характеризують з урахуванням осей ортогональної системи координат: як діючу у вертикальному напрямку (перпендикулярному опорним поверхням тіла) ‒ вісь Z, горизонтальному повздовжному (спина – груди) ‒ вісь X, горизонтальному поперечному (праве плече ‒ ліве плече) ‒ вісь Y; локальну ‒ як діючу вздовж осі Х, що паралельна осі місця захвату джерела вібрації (держака, кермового колеса, ручних важелів керування), як діючуу вздовж осі Z (паралельна передпліччю правої руки працюючого) та осі Y, то перпендикулярна по відношенню до осей Х та Z.