
- •1. Ергономіка, фізіологія та гігієна праці
- •1.1. Ергономічні вимоги до організації трудових процесів та робочих місць
- •1.2. Організація та обслуговування робочих місць
- •1.3. Аналіз умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу та працездатності людини
- •Категорії важкості праці
- •Оцінка умов праці за санітарно-гігієнічними факторами
- •Оцінка умов праці за психофізіологічними факторами
- •1.4. Атестація робочих місць за умовами праці
- •Критерії для оцінки умов праці (Витяг з класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості і небезпечності, важкості і напруженості)
- •2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.1. Нормалізація параметрів мікроклімату
- •2.2. Визначення та контроль параметрів мікроклімату
- •2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •3. Забруднення повітря виробничих приміщень. Вентиляція виробничих приміщень: призначення, класифікація, вимоги
- •3.1. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві
- •3.2. Вентиляція виробничих приміщень
- •3.2.1. Призначення, класифікація вентиляції виробничих приміщень
- •3.2.2. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •3.2.3. Основні вимоги до систем вентиляції
- •4. Освітлення виробничих приміщень. Нормування та розрахунок природного і штучного освітлення
- •4.1. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •4.2. Види виробничого освітлення
- •4.3. Нормування та забезпечення виробничого освітлення
- •4.4. Перевірочний розрахунок природного освітлення виробничого приміщення
- •4.5. Розрахунок штучного освітлення виробничого приміщення
- •4.5.1. Джерела штучного освітлення
- •4.5.2. Методи розрахунку штучного освітлення
- •5. Вібрація
- •5.1. Класифікація вібрацій
- •5.2. Гігієнічні характеристики та нормування вібрацій
- •5.3. Методи контролю параметрів вібрацій
- •5.4. Захист від вібрацій
- •6. Виробничий шум, ультразвук та інфразвук
- •6.1. Виробничий шум
- •6.1.1. Класифікація шумів
- •6.1.2. Параметри шуму, що нормуються
- •6.1.3. Заходи захисту від шуму
- •6.2.1.3. Заходи захисту від інфразвуку
- •6.2.2. Ультразвук
- •6.2.2.1. Класифікація ультразвуку
- •6.2.2.2. Параметри ультразвуку, що нормуються
- •6.2.2.3. Заходи захисту від ультразвуку
- •7. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання: класифікація, нормування, заходи захисту
- •7.1. Класифікація електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань, їх загальна характеристика
- •7.2. Параметри емп, що нормуються
- •Допустимі рівні напруженості електромагнітних полів радіочастотного діапазону при тривалості дії 8 годин
- •Час перебування людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м
- •7.3. Заходи захисту від дії електромагнітних полів
- •8. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту
- •8.1. Інфрачервоне випромінювання (ічв)
- •8.1.1. Загальна характеристика ічв
- •8.1.2. Нормування ічв
- •Допустима тривалість безперервного інфрачервоного опромінення та регламентованих перерв протягом години
- •8.1.3. Заходи захисту від дії ічв
- •8.2. Ультрафіолетове випромінювання (уфв): джерела, нормування, захист
- •8.2.1. Джерела уфв у виробничих приміщеннях
- •8.2.2. Нормування уфв
- •8.2.3. Заходи захисту від дії уфв
- •9. Іонізуюче випромінювання: класифікація, джерела, нормування, захист
- •9.1. Класифікація іонізуючих випромінювань, джерела у виробничих приміщеннях
- •9.2. Нормування іонізуючих випромінювань
- •Дози зовнішнього та внутрішнього опромінень
- •9.3. Захист від іонізуючого випромінювання
4.4. Перевірочний розрахунок природного освітлення виробничого приміщення
На рівень освітленості приміщення впливають наступні фактори:
– світловий клімат;
– площа та орієнтація світлових прорізів;
– ступінь чистоти скла у світлових прорізах;
– колір стін та стелі приміщення;
– глибина приміщення;
– наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні приміщення.
Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна його оцінка проводиться за відносним показником – коефіцієнтом природної освітленості (КПО), е, %:
де Евн – освітленість в даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім або відбитим); Езов – освітлення горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.
Фактичний КПО визначають відношенням заміряної освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні Евн до одночасної освітленості ззовні приміщення Езов у горизонтальній площині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра) і дифузному світлі (сонце закрите хмарою).
За умовну робочу поверхню приймається горизонтальна поверхня на висоті 0,8 м від підлоги.
В чинних ДБН В.2.5.28-2006 нормовані значення КПО (ен) наведені для III світлового поясу. Для приміщень, розміщених в I, II, IV і V поясах, визначаються за формулою:
eNI, II, IV, V = енIII ∙ mN,
де енIII – значення КПО, яке задається ДБН В.2.5.28-2006 в залежності від розряду виконуваних робіт; mN – коефіцієнт світлового клімату, який враховує особливості світлового клімату; N – номер групи забезпеченості природним світлом.
Природна освітленість робочої поверхні всередині приміщення створюється кількома складовими, що можна представити наступним рівнянням:
Евн = Ез + Ев + Еб,
де Ез – освітленість, яка створюється дифузним світлом неба, що потрапляє через світловий проріз безпосередньо на робочу поверхню; Ев – освітленість, яка створюється за рахунок відбиття світла від стін, стелі, підлоги; Еб – освітленість, яка створюється за рахунок відбиття світла від будівлі, що стоїть навпроти світового прорізу.
При розрахунку природного освітлення необхідно враховувати всі три складові освітленості.
Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових прорізів (вікон, ліхтарів) у відповідності з нормованими значеннями КПО.
Попередній розрахунок площі світлових прорізів проводиться за формулами:
а) при односторонньому боковому освітленні приміщень
;
б) при верхньому освітленні
,
де Sв – площа вікон при боковому освітленні; Sn ‒ площа підлоги приміщення; ен – нормоване значення КПО (при односторонньому боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці, розташованій на віддалі 1 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів, на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні; при верхньому освітленні нормується середнє значення КПО в точках, розташованих на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні); ηв – світлова характеристика вікон; К3 – коефіцієнт запасу (для виробничих приміщень К3 = 1,3 – 1,5); Кбуд – коефіцієнт, який враховує затінювання світлових прорізів будівлями, які розташовані навпроти; τ0 – загальний коефіцієнт світлопроникнення, який визначається за формулою:
де τ1 – коефіцієнт світлопропускання матеріалу; τ2 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в рамах світлопрорізу; τ3 – коефіцієнт, який враховує втрати світла у несучих конструкціях (при боковому освітленні рівний τ3 = 1, при верхньому – τ3 = 0,8 – 0,9); τ4 – коефіцієнт, який враховує втрати світла у сонцезахисних пристроях; τ5 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в захисній сітці, яка встановлюється під ліхтарями (приймається рівним 0,9); r1 – коефіцієнт, який враховує підвищення КПО при боковому освітленні завдяки світлу, яке відбивається від поверхонь приміщення, значення якого визначається залежно від параметрів приміщення та середнього коефіцієнта відбиття (ρсер) стелі, стін та підлоги, що визначається за формулою:
де ρстелі, ρстін, ρпідлоги – відповідні коефіцієнти відбиття; Sстелі, Sстін, Sпідлоги – відповідні площі поверхонь;
Sл – площа світлових прорізів при верхньому освітленні; ηл – світлова характеристика ліхтарів або світлового прорізу в площині покриття; r2 – коефіцієнт, який враховує підвищення КПО при верхньому освітленні завдяки світлу, яке відбивається від поверхонь приміщення; Кл – коефіцієнт, який враховує тип ліхтаря.
Найпростіший метод розрахунку природної освітленості, що застосовується, головним чином, як перевірочний, зводиться до вибору типу вікон і розрахунку їх кількості за світловим коефіцієнтом (α):