Лекція 2. Ергономіка, фізіологія та гігієна праці. Виробнича санітарія

1. Ергономіка, фізіологія та гігієна праці.

2. Мікроклімат виробничих приміщень.

3. Забруднення повітря виробничих приміщень. Вентиляція виробничих приміщень: призначення, класифікація, вимоги.

4. Освітлення виробничих приміщень. Нормування та розрахунок природного і штучного освітлення.

5. Вібрація. Нормування, захист.

6. Шум, ультразвук, інфразвук. Їх нормування, захист.

7. Електромагнітні поля та випромінювання. Їх нормування, захист від них.

8. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захист.

9. Іонізуюче випромінювання: класифікація, джерела, нормування, захист.

Рекомендована література до теоретичного курсу

1. Батлук В.А., Кулик В.М., Яцюк Р.А. Охорона праці: навч. посібник.– Львів: – Видавництво Львівської політехніки, 2011. – 388 с.

2. Гогіташвілі Г.Г., Лапін В.М. Основи охорони праці. – К.: Знання, 2008. – 302 с.

3. Жидецький В.Ц. та ін. Охорона праці. – Львів: Афіша, 2000. – 348 с.

4. Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І.П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навч. посібник. – 2-ге вид., стер. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2007. – 496 с.

5. Кучерявий В.П., Павлюк Ю.Є., Кузик А.Д. Охорона праці: Навч. посібник. – Львів: Оріяна-Нова, 2007. – 368 с.

6. Яремко З.М., Тимощук С.В., Третяк О.І. та ін. Охорона праці: навч. посібник. – Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2010. – 374 с.

1. Ергономіка, фізіологія та гігієна праці

1.1. Ергономічні вимоги до організації трудових процесів та робочих місць

Ергономіка – наука, яка вивчає проблеми в системі “середовище-людина-машина” (СЛМ) з метою оптимізації трудової діяльності, підвищення продуктивності праці та створення комфортних і безпечних умов праці, збереження здоров’я та працездатності працівників.

Ергономіка висуває низку вимог до організації трудових процесів:

‒ економічні (підвищення технічного оснащення праці, вибір оптимальної технології, найповніше використання технологічного обладнання, обґрунтування оптимального ритму і темпу праці та раціональну організацію робочого місця);

‒ психофізіологічні (встановлення відповідності між енергетичними, швидкісними, зоровими та іншими фізіологічними особливостями людини і елементами технологічного процесу виробництва, зниження нервово-емоційних напружень та фізичних навантажень, обґрунтування оптимальних режимів праці і відпочинку);

‒ психологічні (передбачають встановлення відповідності між спадковими і набутими рефлексами, можливостями пам’яті і мислення та елементами технологічного процесу виробництва);

‒ антропометричні та біомеханічні (передбачають встановлення відповідності між знаряддями праці, розмірами та масою тіла людини, силою і напрямком рухів);

‒ гігієнічні (передбачають забезпечення комфортних метеорологічних умов середовища, оптимального фізико-хімічного складу повітря, належних рівнів освітленості, виробничого випромінювання, шуму та вібрації);

‒ естетичні (передбачають встановлення відповідності між естетичними потребами людини та художньо-конструкторським оформленням робочих місць і виробничого середовища);

‒ соціальні (передбачають підвищення змісту праці, творчої активності працівника, ефективності управління виробничими процесами та персоналом).

1.2. Організація та обслуговування робочих місць

Робоча зона – це простір, обмежений по висоті 2 м над рівнем підлоги чи майданчика, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Робоче місце – це зона трудових дій працівника, обладнана для виконання певних операцій виробничого процесу. На одному робочому місці можуть працювати два або кілька працівників, які виконують спільне завдання.

Постійне робоче місце – місце, на якому працюючий знаходиться понад 50% робочого часу або більше 2-х годин безперервно. Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, то вся ця зона вважається постійним робочим місцем.

Непостійне робоче місце – місце, на якому працюючий знаходиться менше 50% робочого часу або менше 2-х годин безперервно.

Наукова організація робочого місця передбачає:

– оснащеність робочого місця відповідним його призначенню основним і допоміжним устаткуванням, технологічною й організаційною оснасткою, засобами зв’язку;

‒ раціональне планування, тобто найзручніше і найефективніше розміщення усіх елементів робочого місця для трудового процесу;

– забезпечення безперебійного обслуговування робочого місця допоміжними службами;

– створення безпечних і здорових умов праці.

Організація робочого місця має спиратися на забезпечення необхідних зручностей, а, отже, підбирати устаткування й оснастку, планувати робочі місця треба з урахуванням антропометричних особливостей людини.