МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет

“Затверджено”

на засіданні кафедри хірургії

“___” ___________ 20__р. (Протокол № __)

Завідувач кафедри

професор І.Ю. Полянський _____________

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам ІV курсу медичних факультетів

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

МОДУЛЬ І

ОСНОВИ ХІРУРГІЇ І

Змістовий модуль 2

^{„ ХІРУРГІЧНА ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ, торакальна та ендокринна хірургія, ПРОКТОЛОГІЯ}

Тема ЗАНЯТТЯ «ХІРУРГІЧНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ»

Чернівці - 2012

1. Актуальність теми:

Серед сучасних медико-соціальних проблем однією з найактуальніших є патологія щитоподібної залози. Це пов'язане з тим, що сумарна частота її різних форм, навіть поза межами зобної ендемії, становить не менше ніж 20 % загальної захворюваності. У клініцистів хвороби щитоподібної залози асоціюються із зобом, тиреотоксикозом та гіпотиреозом. Це пояснюється тим, що існуючі за будь-якого захворювання психоемоційні та нейровегетативні розлади проявляються ознаками симптомокомплексу гіпо- або гіпертиреозу, які можуть бути пов'язані не тільки з патологією щитоподібної залози, а й супроводжувати дисплазію або неоплазію багатьох внутрішніх органів та тканин. Таким чином, діагностика гіпер- та гіпотиреозу є однією з важливих проблем практикуючих лікарів різних спеціальностей.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я в регіонах з недостатньою кількістю йоду в навколишньому середовищі проживає щонайменше 1 млрд людей, з них 200 - 300 млн хворіють на ендемічний зоб і понад 3 млн - на кретинізм. Ендемічний зоб поширений майже по всій земній кулі.

Різні за розмірами та ступенем тяжкості перебігу захворювання ендемічні осередки є в більшості країн світу, де рівень захворюваності становить 70 - 80 %. Отже, це захворювання є глобальним, що зумовлює його соціальну значущість. В Україні ендемічними здавна вважають 7 західних областей: Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Тернопільську та Чернівецьку.

За результатами досліджень Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, отриманими на підставі масового огляду населення у 1992 р., частота ендемічного збільшення розмірів щитоподібної залози в дітей була різною - від 13,4 % у Івано-Франківській області до 33,1 % на Буковині. Останнім часом цей показник збільшується щороку, що значною мірою зумовлено чорнобильською катастрофою. З точки зору епідеміологи основним тиреоїдним нозологічним станом слід вважати ендемічний та вузловий зоб, а також автоімунний тиреоїдит.

Частота тиреотоксикозу за даними різних авторів, залежно від статі, віку та місця проживання, різна. Жінки хворіють частіше (1 - 3 %), ніж чоловіки, в яких захворюваність на порядок нижче. У середньому частота виявлення тиреотоксикозу становить 5 - 6 на 10 тис. населення за рік. Найпоширенішим захворюванням щитоподібної залози, яке супроводжує синдром тиреотоксикозу, є дифузний токсичний зоб, частка якого становить 80 %. Захворювання може виникати в будь-якому віці, найчастіше в пацієнтів віком 30 - 40 років.

2. Тривалість заняття: 5 годин.

3. Навчальна мета :

3.1. Студент повинен знати:

• визначення поняття ендемічний та спорадичний зоб;

• визначення поняття тиреоїдитів;

• визначення поняття дифузний токсичний зоб;

• сучасні погляди на етіологію, патогенез та патоморфологію ендемічного та спорадичного зобу, тиреоідитів та дифузного токсичного зобу;

• механізми виникнення ендемічного та спорадичного зобу, тиреоідитів та дифузного токсичного зобу;

• патоморфологічні особливості ендемічного та спорадичного зобу, тиреоідитів та дифузного токсичного зобу;

• класифікацію ендемічного та спорадичного зобу, тиреоідитів та дифузного токсичного зобу;

• особливості клінічної симптоматики ендемічного та спорадичного зобу, тиреоідитів та дифузного токсичного зобу;

• діагностичні можливості додаткових методів дослідження (лабораторних, інструментальних) при патології щитоподібної залози;

• диференційну діагностику ендемічного та спорадичного зобу, тиреоідитів, дифузного токсичного зобу;

• сучасні консервативні та оперативні методи лікування і принципи виконання хірургічних втручань при захворюваннях щитоподібної залози;

• перша лікарська допомога і тактика при тиреотоксичному кризі;

• реабілітацію хворих в післяопераційному періоді;

• профілактику рецидиву захворювань щитоподібної залози.

3.2. Вміти:

• обстежувати хворих із патологією щитоподібної залози, скласти план обстеження хворого;

• виставити попередній діагноз;

• скласти план обстеження хворого;

• провести клініко-лабораторну діагностику ендемічного та спорадичного зобу, тиреоідитів та дифузного токсичного зобу;

• аналізувати результати дослідження тиреоїдного статусу;

• провести диференційну діагностику захворювань щитоподібної залози;

• сформулювати обгрунтований клінічний діагноз обстеженого хворого згідно з умовами сучасної класифікації;

• проводити раціональне консервативне лікування при захворюваннях щитоподібної залози;

• підготовити хворих до оперативного втручання і вести післяопераційний догляд за хворими;

• визначити реабілітацію хворих в післяопераційному періоді;

• визначити тактику вирішення питань медико-соціальної експертизи, працевлаштування, профілактики при захворюваннях щитоподібної залози;

• оформити медичну документацію (історію хвороби, індивідуальну карту амбулаторного хворого, листок непрацездатності).