29. Онтогенетичний розвиток людини характеризується наступним рядом понять:

а) індивід, особистість, суб′єкт діяльності, індивідуальність;

б) індивід, суб′єкт діяльності, особистість, індивідуальність;

в) індивід, суб′єкт діяльності, індивідуальність, особистість;

г) суб′єкт діяльності, індивід, особистість, індивідуальність.

30. Людина як типовий носій видів людської активності – це:

а) індивід;

б) особистість;

в) суб′єкт діяльності;

г) індивідуальність.

31. Властивості людини, обумовлені генетичними факторами, це:

а) вихованість;

б) авторитет;

в) здібності;

г) байдужість.

32. Особистісні якості, обумовлені, головним чином, соціальними факторами, це:

а) інстинкти;

б) механічна пам′ять;

в) ціннісні орієнтації;

г) музичний слух.

33. Біологічні процеси дозрівання особистості вважає за основу наступний підхід до розвитку особистості:

а) психогенетичний;

б) соціогенетичний;

в) біогенетичний;

г) двухфакторний.

34. Особистість формується суспільством, біологічні особливості людини суттєво не впливають на цей процес згідно із наступним підходом:

а) психогенетичним;

б) соціогенетичним;

в) біогенетичним;

г) двухфакторним.

35. Особистість - суб′єкт і об′єкт суспільних відносин за:

а) О.М. Леонтьєвим;

б) С.Л. Рубінштейном;

в) К.К. Платоновим;

г) А.Г. Ковальовим.

36. Одним із перших, хто диференціював темпераментні, характерологічні та особистісні ознаки, був:

а) А.Ф. Мазурський;

б) П.Ф. Лесгафт;

в) Е. Кречмер;

г) Л.С. Виготський.

37. Автором концепції особистості як сукупності суб′єктивних відносин до себе, інших і світу є:

а) Е Кречмер;

б) А.В. Петровський;

в) А.Ф. Лазурський;

г) В.М. Бєхтєрев.

38. Диспозиційну концепцію особистості розробив:

а) А.Г. Асмолов;

б) В.М. Мясищев;

в) В.А. Ядов;

г) Б.Г. Ананьєв.

39. Найбільш загальною формально-динамічною характеристикою індивідуальної поведінки людини є:

а) темперамент;

б) характер;

в) здібності;

г) спрямованість.

40. Взаємозв′язок рівня домагань, самооцінки та рівня досягнень вивчав:

а) К. Левін;

б) Д.О. Хебб;

в) В.М. Мясищев;

г) С.Л. Рубінштейн.

41. Головна увага приділяється ролі наслідування в процесі формування мови у теорії:

а) навчення;

б) конструктивістської;

в) релятивістської;

г) преформістської.

42. За О.М. Леонтьєвим, спілкування і діяльність співвідносяться як:

а) род – вид;

б) рядопокладені;

в) самостійні феномени;

г) функціональні відносини.

43. Мова розглядається як одна із важливих умов формування психічних явищ у теорії:

а) поетапного формування розумових дій та понять П.Я. Гальперіна;

б) комунікативних актів;

в) імпліцитної теорії особистості;

г) соціального навчення.

44. Взаємне орієнтування і погодження дій при організації спільної учбової діяльності відповідає меті спілкування:

а) інформаційній;

б) координаційній;

в) амотивній;

г) побуджувальній.

45. Розуміння емоційного стану іншої людини відносять до вмінь:

а) міжособистісної комунікації;

б) сприйняття і розуміння одне одного;

в) міжособистісної взаємодії;

г) групової взаємодії.

46. Жести, міміка та пантоміміка – це засоби спілкування:

а) оптико – кінетичні;

б) паралінгвістичні;

в) екстралінгвістичні;

г) просторовочасові.

47. Тенденція до збереження одного разу утвореної уяви про іншу людину складає суть ефекту:

а) ореолу;

б) послідовності;

в) інерційності;

г) стереотипізації.