- •Тести з навчальної дисципліни «методологічні та теоретичні проблеми психології»
- •Визначити поняття системи, що найбільш придатне до розуміння психіки людини:
- •Аналіз загальних форм наукового мислення належить до рівня:
- •Системний підхід у психології – це:
- •Процес об′єктивізації накопиченого особистісного досвіду зветься:
- •Основна одиниця аналізу діяльності це:
- •Активна взаємодія людини із середовищем, у процесі якої вона досягає свідомо поставленої мети, що виникає як слідство певної її потреби, мотиву, є:
- •Онтогенетичний розвиток людини характеризується наступним рядом понять:
- •В найбільшій мірі враховуються субмодальності людини у підході до спілкування:
- •Соціальна психологія організацій
- •Неправильне ставлення у процесі спілкування одне до одного відноситься до бар′єрів спілкування:
- •Тестові завдання з дисципліни «психологічні основи pr»
Онтогенетичний розвиток людини характеризується наступним рядом понять:
а) індивід, особистість, суб′єкт діяльності, індивідуальність;
б) індивід, суб′єкт діяльності, особистість, індивідуальність;
в) індивід, суб′єкт діяльності, індивідуальність, особистість;
г) суб′єкт діяльності, індивід, особистість, індивідуальність.
Людина як типовий носій видів людської активності – це:
а) індивід;
б) особистість;
в) суб′єкт діяльності;
г) індивідуальність.
Властивості людини, обумовлені генетичними факторами, це:
а) вихованість;
б) авторитет;
в) здібності;
г) байдужість.
Особистісні якості, обумовлені, головним чином, соціальними факторами, це:
а) інстинкти;
б) механічна пам′ять;
в) ціннісні орієнтації;
г) музичний слух.
Біологічні процеси дозрівання особистості вважає за основу наступний підхід до розвитку особистості:
а) психогенетичний;
б) соціогенетичний;
в) біогенетичний;
г) двухфакторний.
Особистість формується суспільством, біологічні особливості людини суттєво не впливають на цей процес згідно із наступним підходом:
а) психогенетичним;
б) соціогенетичним;
в) біогенетичним;
г) двухфакторним.
Особистість - суб′єкт і об′єкт суспільних відносин за:
а) О.М. Леонтьєвим;
б) С.Л. Рубінштейном;
в) К.К. Платоновим;
г) А.Г. Ковальовим.
Одним із перших, хто диференціював темпераментні, характерологічні та особистісні ознаки, був:
а) А.Ф. Мазурський;
б) П.Ф. Лесгафт;
в) Е. Кречмер;
г) Л.С. Виготський.
Автором концепції особистості як сукупності суб′єктивних відносин до себе, інших і світу є:
а) Е Кречмер;
б) А.В. Петровський;
в) А.Ф. Лазурський;
г) В.М. Бєхтєрев.
Диспозиційну концепцію особистості розробив:
а) А.Г. Асмолов;
б) В.М. Мясищев;
в) В.А. Ядов;
г) Б.Г. Ананьєв.
Найбільш загальною формально-динамічною характеристикою індивідуальної поведінки людини є:
а) темперамент;
б) характер;
в) здібності;
г) спрямованість.
Взаємозв′язок рівня домагань, самооцінки та рівня досягнень вивчав:
а) К. Левін;
б) Д.О. Хебб;
в) В.М. Мясищев;
г) С.Л. Рубінштейн.
Головна увага приділяється ролі наслідування в процесі формування мови у теорії:
а) навчення;
б) конструктивістської;
в) релятивістської;
г) преформістської.
За О.М. Леонтьєвим, спілкування і діяльність співвідносяться як:
а) род – вид;
б) рядопокладені;
в) самостійні феномени;
г) функціональні відносини.
Мова розглядається як одна із важливих умов формування психічних явищ у теорії:
а) поетапного формування розумових дій та понять П.Я. Гальперіна;
б) комунікативних актів;
в) імпліцитної теорії особистості;
г) соціального навчення.
Взаємне орієнтування і погодження дій при організації спільної учбової діяльності відповідає меті спілкування:
а) інформаційній;
б) координаційній;
в) амотивній;
г) побуджувальній.
Розуміння емоційного стану іншої людини відносять до вмінь:
а) міжособистісної комунікації;
б) сприйняття і розуміння одне одного;
в) міжособистісної взаємодії;
г) групової взаємодії.
Жести, міміка та пантоміміка – це засоби спілкування:
а) оптико – кінетичні;
б) паралінгвістичні;
в) екстралінгвістичні;
г) просторовочасові.
Тенденція до збереження одного разу утвореної уяви про іншу людину складає суть ефекту:
а) ореолу;
б) послідовності;
в) інерційності;
г) стереотипізації.
