2.2. Організація і проведення заходів з "дітьми вулиці" та їх результати

З метою профілактики дитячої бездоглядності, організації змістовного дозвілля дітей, які проводять більшість свого вільного часу на вулиці, реалізовується програма "Ігротеки на вулицях". Мета програми - створення постійно діючих загонів волонтерів для проведення заходів вуличної соціальної роботи, спортивних, рухливих Ігор, пізнавальних конкурсів, естафет для дітей та підлітків в умовах вуличного соціуму. Пріоритети діяльності за програмою:

• залучення молоді до соціально значимої діяльності, пропаганда здорового способу життя;

• залучення дітей до змістовного дозвілля;

• налагодження системи роботи з дітьми, які проводять більшість свого часу на вулиці;

• впровадження ефективних форм соціально-педагогічної роботи з бездоглядними дітьми.

До програми залучено волонтерів Центру соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді, які активно ведуть пропаганду здорового способу життя, надають позитивну інформацію дітям та підліткам.

У більшості випадків діти та підлітки стають постійними клієнтами вуличних соціальних заходів. Як свідчать дані опитувань, „діти вулиці" позитивно сприймають можливість взяти участь у вуличному заході на безкоштовних засадах, знайти нових друзів, отримати відповідну соціальну допомогу. Враховуючи традиційність у виборі місць для проведення вуличних заходів, такі клієнти у більшості випадків стають постійними учасниками. Працювати з такими дітьми та підлітками доцільно і в майбутньому, бо саме ця категорія клієнтів потребує соціальної допомоги і має бути об'єктом вуличної соціальної роботи.

З клієнтами кризових центрів цікаві заходи: акція „Рука дружби - дітям вулиці", виступ агітбригади „СНІДу - ні!", тренінгові заняття за методикою „Рівний-рівному", модуль „Твоє життя - твій вибір", обговорювалися ситуації морального вибору (Додаток 5), для батьків та родичів, які мають проблеми у вихованні дітей проводилася міні-лекція „Профілактика. Удосконалена модель соціального стресу" (Додаток 6), волонтерами для підлітків у притулку „Злагода" проводився учнівський всеобуч „Основи статевого виховання" (Додаток 7), ігри-мініатюри „Життя не казка", "Ти теж боїшся?", "Поради доньці", "Екзамен" (Додаток 8).

З підлітками проводився виховний захід „Як не потрапити на гачок" (Додаток 9), індивідуально проводилися вправи (Додаток 10).

Працівниками ЦССМ було організовано і проведено тематичну дискотеку для ,дітей вулиці" „Життя без алкоголю" (Додаток 11), були дані поради батькам та вчителям (Додаток 12).

На завершальному етапі дослідної роботи було проведено опитування „дітей вулиці", батьків, родичів, опікунів, соціальних працівників. Результати свідчать про зміну позиції дитини в сім'ї, батьки або родичі, які їх замінюють стали відповідальніше ставитися до виховання дітей, цікавитися їх проблемами, більше спілкуватися. Дорослі повідомили, що вони потребують психолого- педагогічної допомоги у вирішенні проблемних питань і в разі чого вони вже знають куди їм можна звертатися за порадою. Діти, які звикли перебувати більше часу на вулиці були залучені до гурткової роботи, в школі ними

ЗаЙМаЮТЬСЯ СОЦіалЬНИЙ педагог їй ПСИХОЛОГ, ДОішмшшиїь вирішувати ілдаешії проблеми.

Отже, заклади, які займаються і допомагають вирішувати проблеми „дітей вулиці" повинні надавати всебічну кваліфіковану допомогу і дітям, і дорослим, організовувати цікаве і змістовне дозвілля, залучати до різноманітної діяльності, проведення заходів.

Найголовніше - повернути бездоглядним та безпритульним дітям відчуття безпеки та відновити довіру до суспільства, створивши всі необхідні умови для виховання та розвитку, оточивши їх атмосферою особливої уваги і турботи.Висновки

Проблеми дитячої бездоглядності та безпритульності - це віддзеркалення політико-економічних та соціально-культурних негараздів перехідного етапу розвитку суспільства. Це сукупність великих трагедій, яких зазнають маленькі громадяни нашої країни. Вони опинилися на вулиці у період формування світогляду, цінностей, життєвих орієнтирів, соціальних навичок.

Створення соціального портрета бездоглядних і безпритульних дітей дозволило з'ясувати, що це особи (переважно хлопчики) 10—14 років із неблагополучних (часто асоціальних) сімей, які періодично підтримують зв'язки з батьками, однак такі зв'язки слабкі через жорстокість дорослих, алкоголізм чи наркоманію, авторитарний стиль виховання чи байдужість до потреб дитини.

Основними причинами поширення цього явища в Україні стали: неблагополучна соціально-економічна ситуація в країні, трудова міграція дорослого населення; загострення проблем інституту сім'ї; поширення серед населення пияцтва та наркоманії; збільшення числа незайнятих дітей та підлітків; зниження доступності послуг установ, що забезпечують змістовне, розвиваюче дозвілля дітей; послаблення виховної функції школи та позашкільних закладів тощо.

Однією із головних причин бездоглядності і безпритульності дітей є криза сім'ї: ослаб її авторитет і виховний потенціал, руйнуються традиційні моральні норми, втрачаються фундаментальні людські цінності, збільшується кількість дітей, що постраждали від жорстокості батьків, психічного, фізичного і сексуального насильства, занедбаних, виснажених, знедолених.

Діти, які опинилася на вулиці з вини дорослих, щоб вижити, вдаються до обману, крадіжок, зазнають принижень. Наслідком стає девіантна поведінка неповнолітніх (поширення тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії в дитячому

ЛЛООТГЛПТЗГТТТ1 Г>Г\АЛТП0ТТТТГТ ТТТХТТТТТ/""*V Г» ТТ/ЧТТТТТТТТЛЛТ1 \ Ал О ТУТ^ТХ ОІ/'ЛТТТТЛ ГОТОТТії ТТ1ЛОТТ1 ТГ1ТОТТ V іиііхл/х /4,111/1 диіи ІЙШІУУА*шммам — _{п у}

торгівля неповнолітніми. Йде процес втягнення підлітків у кримінальний

бізнес, жебракування, рекет, проституцію.

Державними організаціями в Україні здійснюється багато заходів з метою профілактики та подолання явища бездоглядності та безпритульності дітей: створено нормативно-правове підґрунтя для розвитку закладів соціального захисту дітей (центрів соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх), дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей; проводяться спільні рейди та операції з метою вилучення бездоглядних і безпритульних дітей з вулиці, охоплення їх навчанням, різними профілактичними заходами; впроваджуються альтернативні форми навчання дітей, у навчальних закладах введено посади практичного психолога та соціального педагога; активізувалася науково-дослідницька робота з вивчення явища бездоглядності та безпритульності; погашено заборгованість з виплат державної допомоги сім'ям з дітьми тощо. Активну роботу ведуть недержавні організації, які вбачають своїм обов'язком допомогти державі у вирішенні проблем дитячої бездоглядності та безпритульності.

З метою запобігання та: подолання проблем бездоглядності та безпритульності дітей в Україні необхідно забезпечити: удосконалення чинного законодавства стосовно дітей в Україні, покращення роботи з сім'єю, реформування державної системи опіки над дітьми та соціальний захист дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, розвиток мережі закладів соціального захисту дітей, удосконалення їх роботи тощо.

Вулична соціальна робота з дітьми вулиці має на меті поліпшити їх соціальне становище та здоров'я, привнести у їх життя те, чого вони найбільше потребують, спонукати їх до встановлення позитивних стосунків із соціальними вуличними працівниками. Вуличної роботи з безпритульними та бездоглядними дітьми передбачає надання таких видів допомоги:

• забезпечення регулярним гарячим харчуванням, організація роботи виїзних кухонь;

• СТЕОреННЯ баККІВ ОДЯГ}' І ВЗуТТл, забезпечення ними діїсй-бродяг;

впорядкування місць для ночівлі, влаштування туди дітей

• ;надання медичної допомоги стаціонарними і мобільними (виїзними) амбулаторіями;

• проведення ігор та екскурсій;

• проведення виховних бесід, спрямованих на посилення мотивації дітей до соціально прийнятної поведінки;

• надання моральної та психологічної допомоги;

• проведення просвітницької роботи щодо ризику різних захворювань і засобів їх профілактики, прав дитини та організацій, які їм можуть допомогти а цьому.

Вулична робота з безпритульними та бездоглядними неповнолітніми має починатися зі збору інформації про дитину, вияснення причин виходу на вулицю зтїетою складання індивідуальної програми допомоги. Наступними кроками є встановлення відносин співпраці з угрупуваннями вуличних дітей (тусовками), надання їм різноманітних послуг, індивідуальна робота з дитиною щодо вибору власного майбутнього. Головним завданням вуличної соціальної роботи у даному випадку є сприяння у формуванні у безпритульних та бездоглядних дітей мотивації на повернення до сім'ї, на активну позицію у вирішенні власної долі. Враховуючи специфіку цього виду соціальної вуличної роботи, слід зазначити, що вона має орієнтуватися на довгострокову стратегію допомоги дітям вулиці.

У ситуаціях, коли дитина не має батьків або перебуває в конфлікті з родиною чи життя в родині становить для неї небезпеку, необхідний спеціальний заклад, який міг би не тільки вирішити проблему, але й. надати тимчасовий притулок клієнтові. Причому, надання притулку є логічним продовженням вуличної соціальної роботи. Тобто, у структурі Центру соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці має бути денний стаціонар, центр нічного перебування, консультаційний психологічний кабінет довіри, юридичний кабінет довіри. Центр також має виступати посередником між вуличною дитиною та суспільством: сім'єю, соціалізуючим середовищем, міліцією та ін.

До основних завдань вуличної соціальної роботи можна віднести:

• організація продуктивного дозвілля дітей та молоді, які більшість свого часу перебувають на вулиці;

• сприяння в усвідомленні і прийнятті позитивних стереотипів соціальної поведінки;

консультування з питань, важливих для даної категорії, враховуючи принцип конфіденційності;

• надання інформації про шляхи збереження здоров'я, сприяння формуванню здорового способу життя;

• здійснення профілактичної роботи щодо попередження правопорушень та злочинності серед дітей та молоді.

У сучасній практиці соціальної роботи ■ використовуються такі організаційні групові та масові форми вуличної соціальної роботи: ігротеки, дискотеки, вуличний театр, мітинг, вулична хода, робота виїзного пункту соціальної підтримки (консультування), рейди тощо.

Досягти результатів у соціальній роботі з дітьми вулиці не завжди легко, оскільки, як правило, вони проявляють надмірну замкнутість, настороженість, несприйняття соціально-педагогічних впливів. Робота з ними потребує неабиякого терпіння, такту і гнучкості, усвідомлення того, що результати будуть очевидні не відразу. Лише цілеспрямоване довготривале спілкування з ними, включення їх у процес самореалізації приведуть до змін у їх побуті, соціальному існуванні.

Вулична робота з дітьми - це прогресивна форма соціальної роботи, спрямована на:

:<и— ї профілактично-діагностичну, консультативну роботу, організацію продуктивного дозвілля та пропаганду здорового способу життя серед дітей та підлітків, які більшість свого часу проводять на вулиці;

- надання необхідної комплексної соціально-педагогічної, психологічної, юридичної допомоги безпритульним та бездоглядним дітям.