• 6% Миє машини.

До соціально негативних форм заробітку відносяться наступні:

• кожен п'ятий (20% дітей) просить милостиню, жебракує; •20% краде, продає крадене;

• кожен 10-й (10%) відбирає гроші в інших дітей;

• 8% Дітей надають сексуальні послуги.

Ті льки 6% дітей вказали, що у них немає кишенькових грошей. У таблиці 2.8 подано розподіл відповідей на питання "На що дитина витрачає гроші?"

Таблиця 2.8.

Показники відповідей на питання "На що дитина витрачає гроші?" Варіанти відповідей	%
На сололоші для себе	44
На продукти харчування для себе	40
На придбання речей для себе	38
На пигарки для себе	36
На продукти для сім'ї	22
На алкоголь для себе .	18
На комп'ютерні ігри	12
На поигошання інших дітей	8
Віддає гроші у сім'ю	4
На наркотики	2

Більшу частину кишенькових та зароблених грошей діти витрачають на себе (солодощі, продукти харчування, придбання речей, комп'ютерні ігри, пригощання інших) і свою сім'ю. Також 36% дітей витрачають гроші на цигарки, 18% -— на алкогольні напої, 2% на наркотики.

Наведені нами показники окреслюють одну з головних проблем: не допустити негативного впливу на дітей, які не мають досвіду негативної поведінки, досвідчених у цьому плані клієнтів.

Поведінку і стиль життя клієнтів характеризує їхнє ставлення до навчання у школі: 64 %,дітей на момент звернення до центру відвідували школу, 32% не відвідували, а 4% зовсім не навчалися.

Важливо проаналізувати, чому діти не відвідують або нерегулярно відвідують школу. Згідно із даними опитування:

⁹ кожна 3-я дитина не має бажання відвідувати школу, тому що їй там не подобається, сумно;

• у 30% немає грошей на форму, підручники, шкільне приладдя;

• у 22% вдома немає умов для навчання - батьки п'ють, дебоширять тощо;

• 18% дітей вимушені заробляти на життя, допомагати рідним;

• у 4% дітей немає документів для того, щоб навчатися в школі.

На нашу думку, соціальним працівникам, щоб пробудити у дитини інтерес до школи, необхідно бути готовими:

• працювати у сім'ях, створити у дитини вдома умови для навчання;

• вирішити проблему матеріального характеру (придбання форми, підручників тощо);

• знайти контакт із вчителями для того, щоб вони пробудили у дітей інтерес до навчання.

Тобто робота тільки в одному напрямі - покращання навчання у школі передбачає роботу не лише з дітьми, але й з батьками та вчителями. Тобто функція центру забезпечити комплексний підхід до вирішення проблем дітей.

Аналіз матеріалів опитування дає відповідь на запитання, чого очікували діти від особистого звернення до центру:

• 54 % дітей очікували матеріальної допомоги;

• 44% бажали розібратися у складній життєвій ситуації з батьками, ровесниками та отримати пораду;

• 24% потребували психологічної підтримки, розуміння;

• 12% очікували допомоги у влаштуванні на навчання;

• 12% звернулися з приводу путівок у табори для оздоровлення;

• 10% мали потребу у житлі, ночівлі, допомозі у вирішенні проблем за місцем проживання;

• 8% бажали отримати допомогу у працевлаштуванні.

Відповідаючи на запитання "Діти вулиці... хто вони?", можна отримати

відповідь, що у визначеного об'єкта достатньо складна структура: діти можуть мати або не мати рідної сім'ї, у різній мірі мають зв'язок з нею; рідні сім'ї і

родичі, в одних ситуаціях, відіграють виключно негативну роль у долі дітей, а в інших - є головними ініціаторами вирішення проблем.

Частина дітей вже облаштувалися на вулиці, інша перебуває у стані вирішення питання щодо свого місця проживання. Значна частина дітей перебуває більшість часу на вулиці, але проживає з родиною, і їм необхідна допомога, щоб залишитися у сім'ї.