.Розділ п. Вулична соціальна робота як одна з умов допомоги бездоглядним та безпритульним

2.1. Дослідження проблем, з якими стикаються "діти вулиці"

Під час проходження переддипломної педагогічної практики нами вивчались проблеми, з якими стикаються "діти вулиці".

Дослідження проводилось за допомогою методу аналізу документації та опитування соціальних педагогів, працівників та клієнтів ЦСССДМ, Кризового центру соціально-психологічної допомоги, який знаходиться при Центрі соціальноїслужби для молоді та клієнтів Центру "Злагода".

У процесі проектування соціальної роботи з "дітьми вулиці" в рамках дослідження даної проблеми, ми вважали за доцільне використати модель "Вертушки" (Додаток 1).

Суть моделі полягає в тому, що процес входження в кризову ситуацію (вживання наркотиків, нікотинова залежність, вихід на вулицю тощо) умовно розбивається на 5 етапів: від стадії байдужості, коли людина не проявляє ніякого інтересу до певної вади, до діаметрально протилежної стадії байдужості, коли людина має цю ваду і навіть не задумується про те, що з цим необхідно боротися. Повернення до стану відсутності вади не може проходити миттєво, воно припускає ряд проміжних стадій, які були пройдені у процесі набуття вади. Модель називається "вертушка" або "двері, що крутяться", тому що перейти з одного положення дверей до іншого неможливо без проходження проміжної стадії.

Враховуючи особливості "дітей вулиці" як групи ризику, було виокремлено п'ять стадій зміни стилю життя дитини у процесі "виходу на вулицю":

1.Стадія байдужості: дитина навіть не розглядає можливість виходу на вулицю, причому "вихід на вулицю" передбачає широке розуміння цього поняття.

2. Стадія роздумів - дитина по-справжньому задумується над тим, щоб залишити домівку й піти на вулицю.

3. Підготовча стадія - дитина має намір вийти на вулицю.

4. Стадія дії - дитина практично реалізує кроки для виходу на вулицю.

5. Стадія підтримки дії — дитина перебуває на вулиці.

Процес переходу від активної дії до стану байдужості (повернення з вулиці) також охоплює п'ять стадій.

1а. Стадія байдужості - дитина навіть не розглядає питання можливості повернення додому чи іншого варіанту повернення з вулиці.

2а. Стадія роздумів - дитина по-справжньому роздумує над тим, щоб повернутися з вулиці.

За. -Дитина приймає рішення повернутися з вулиці найближчим часом.

4а. Стадія дії - дитина робить спроби повернутися з вулиці.

5 а. Стадія підтримки дії - дитина, яка повернулася з вулиці, назад не повертається.

Очевидно, говорячи про "дітей вулиці", ми, в першу чергу, маємо на увазі дітей, які знаходяться на стадіях 4, 5, 1а і 2а, тобто тих, хто вже перебуває на вулиці. Саме на вивчення поведінки таких дітей було спрямовано наше дослідження. При цьому ми розуміли, що всі діти мають досвід самостійного існування на вулиці, у них порушено попередні соціальні зв'язки (з сім'єю, родичами, школою, друзями), їхній стиль життя (перш за все токсикоманія), людські цінності і набуте соціальне оточення міцно тримає їх на вулиці. Спеціалісти притулків відмічають, що з такими дітьми працювати дуже важко і можливість їх звернення по допомогу й повернення в сім'ю (або інтернат) мінімальна.

Діти, які знаходяться на стадії 1, 2 і 3, також є об'єктом нашої уваги.

Об'єктом дослідження були діти, які перебували на внутрішньошкільному обліку, тобто мали певну схильність до адиктивної (з позиції школи) поведінки

.Результати дослідження показали, що:

• більша частина батьків таких дітей зловживає алкоголем, вживає наркотики тощо;

• кожна третя дитина страждає від жорстокого ставлення до неї в сім'ї;

• майже половина дітей регулярно недоїдає.

Тому не дивно, що 73% дітей погодилися із твердженням "Я хотів би, щоб було місце, куди міг (могла) приходити й де б до мене добре ставилися"; близько 40% висловили думку, що повернулися б додому, лише б "вдома перестали доставати"; 63% дітей, які перебувають на шкільному обліку, мають проблеми адаптації до школи. Цей контингент дітей, на жаль, може стати по­тенційним претендентом на постійне проживання на вулиці, якщо до процесу порятункуне залучаться школа, соціальні служби і батьки.

Таким чином, окреслюючи рамки роботи з "дітьми вулиці", необхідно мати на увазі існування різних категорій дітей, які вже вийшли на вулицю чи потенційно можуть там опинитися.

Для розробки стратегії у наданні допомоги "дітям вулиці", ми умовно поділили об'єкт ("дітей вулиці") на 9 груп (табл. 2.1). В основу такого поділу лягли показники: де живуть діти, з яких вони сімей:

1. Діти, які реально не мають сім'ї й постійно мешкають на вулиці.

2. Діти, які постійно мешкають на вулиці й мають асоціальні сім'ї.

3. Діти, які постійно мешкають на вулиці й мають нормальні сім'ї.

4. Діти, які не мають сім'ї, але мешкають і вдома, і на вулиці.

5. Діти, які мешкають і вдома, і на вулиці та мають асоціальну сім'ю.

6. Діти, які мешкають і вдома, і на вулиці та мають нормальну сім'ю.

7. Діти, які мешкають вдома, але батьків не мають.

8. Діти, які мешкають вдома, але їхня сім'я є асоціальною.

9. Діти, які мешкають вдома й мають нормальну сім'ю.

Таке структурування об'єкту створює передумови прогнозування певного виду допомоги, необхідної будь-якій з названих груп

.

Таблиця 2.1	Сім'ї
Діти	Відсутність	Асоціальні	Нормальні
	сім'ї	сім'ї	сім'ї
Живуть на вулиці	1	2	3
Живуть і вдома, і на вулиці	4	5	6
Живуть вдома	7	8	9

У ході дослідження було проведено опитування клієнтів Кризового центру соціально-психологічної допомоги, який знаходиться при Центрі соціальної служби для молоді та клієнтів Центру "Злагода" Білоцерківського міськвиконкому.

Джерелом інформації стали клієнти центру і соціальні працівники, які надавали їм соціальні послуги. Було опитано 45 клієнтів.

Однією з важливих характеристик клієнтів є їх статево-вікові характеристики. На рис. 2.2 наведена вікова структура клієнтів Центру (Додаток 2).

Як свідчать дані 80 % від загальної кількості клієнтів мають вік від 12 до 17 років. Найбільш значиму частину становлять підлітки у віці 12-13 років - 30% і 14-15 років - 38%. Діти віком 6-7 років становлять лише 2% клієнтів, 8-9 річні - 6%, 10-11 річні - 8%. Молоді люди від 18 років складають тільки 4%.

Можна зробити висновок про те, що підлітки виявились найбільш незахищеною категорією, яка потребує допомоги й підтримки.

За ґендерною ознакою співвідношення дітей чоловічої й жіночої статі приблизно рівне: хлопчики й юнаки складають 48%, дівчатка й дівчата - 52%. Це не відповідає існуючому твердженню про те, що хлопчики частіше опиняються у ситуаціях, що потребують втручання й допомоги спеціалістів. Стан прояву готовності вийти на вулицю у хлопчиків і дівчаток однаковий. Але на вулицю частіпіє зважуються бинти хлопчики.

Структура об'єкту "діти вулиці"

Для того, щоб відповісти на запитання, чому діти опинилися у складній життєвій ситуації, проаналізуємо основні відомості про їхніх біологічних

батьків. На рисунку 2.3 наведені відомості про біологічних батьків дітей, котрі звернулися до центру (Додаток 3).

Аналіз показників свідчить, що 54% клієнтів проживають у рідних сім'ях, 20% (кожен п'ятий) спілкується з батьками, але з ними не проживає; у 2% дітей обоє батьків померли, у 16% померла мама, у 12% помер батько; у 2% немає ніяких відомостей про батьків. 2% клієнтів відповіли, що "їх покинула мати", або "батько у в'язниці", "немає батька". Ці показники підтверджують показники досліджень Державного інституту проблем сім'ї і молоді про те, що "діти вулиці" проживають у нетипових для України сім'ях.

Проаналізуємо, хто саме проживає в сім'ях дітей, котрі звернулися за допомогою до центру (таблиця 2.2).

80 %тцтей мешкають із мамами. У 20% дітей, тобто у кожній 5-й сім'ї, мами немає. Батьки є у 48% дітей, тобто половина опитаних дітей мешкають без батька. Кожна 4-а дитина має бабусю, кожна 6-а - дідуся, 10% дітей мешкають з близькими родичами - дядьками й 10% мешкають з тітками.

Нами окремо проаналізована група дітей, які вже пішли з сімей і проживають на вулиці. Серед них ситуація така: лише кожна третя сім'я (33%) має батька й матір; у кожній другій (50%) немає батька, але є мама; у 17% таких сімей немає ні батька, ні матері. Серед дітей, які зверталися до центру, нема тих, котрі виховуються нерідними мамами (мачухами).

Таблиця 2.2

Родичі, які проживають у сім 'ях дітей - клієнтів центру

Ступінь породичання	% сімей
Мати	80
Батько	48
Брат (брати)	44
Сестра (сестри)	38
Бабуся	24
Дідусь	16
Вітчим	12
Тітка	10
Дядько	10 і

Було проведено опитування клієнтів центру з метою з'ясування, чи мають члени сімей негативні прояви у поведінці, які можуть впливати на становище дитини. У таблиці 2.3 наведений розподіл відповідей на запитання "Які прояви у поведінці мають члени сімей дітей, що негативно впливають на виховання?"

Нами було проаналізовано, в якій мірі різні негативні прояви характерні родичам дітей.

В інструментарії опитування були закладені індикатори, що характеризують взаємовідносини в сім'ї (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Відповіді респондентів щодо негативної поведінки родичів дітей (у %) Ступінь породичання	Мама	Батько	Вітчим	Брат	Сестра	Тітка	Дядько	Бабуся	Ш о 11 з ш
Зловживання алкоголем	30	42	67	14	16	60	40	25	38
Зловживання наркотиками	5	8		9	11
Агресія	33	42	33		5	60	20	17	38
Психічне захворювання	10				11			8
Дратівливість	50	58	67	5	11	40	20	25	38
Немає взаєморозуміння з дитиною	65	67	50		16	80	80	58	63
Токсикоманія					11
Психологічний тиск				5
Соціальна незрілість	5

Найбільш агресивними із числа родичів, котрі проживають в сім'ях дітей, виявились тітки. З них агресію до дітей проявляють 60%. 42% батьків і 38% дідусів, кожна 3-я мати також агресивна у ставленні до дітей.

Найбільш дратівливими в сім'ях стосовно дітей, які звернулися до центру, є вітчими (67%), батьки (58%) і матері (50%). Серед дітей, котрі уже пішли зі своїх сімей, дратівливість по відношенню до них із боку хоча б одного члена сім'ї спостерігалася в 58% випадків.Найбільш розповсюдженим проявом негативної поведінки родичів, як показує таблиця 2.3, є алкоголізм.

Аналіз показує, що найбільшою мірою зловживають алкоголем вітчими - 67%, тітки - 60%, батьки - 42%, дядьки й дідусі - 38-40%. 30% зловживають алкоголем матері (майже кожна 3-я). Це свідчить, що алкоголізм є головною ознакою соціального неблагополуччя сімей, у котрих діти потребують допомоги.

У 83% дітей, які вже живуть на вулиці, як мінімум один член сім'ї зловживає алкоголем. Тобто факт алкоголізму хоча б у одного із членів сім'ї можна розглядати як фактор ризику стосовно дітей, які проживають у цій сім'ї.

Дослідження показало, що наркотики меншою мірою популярні у сім'ях дітей, які стали клієнтами центру.

Було визначено, які ж родичі у сім'ях дітей — клієнтів центру є носіями найбільшого негативного потенціалу.

Найбільший показник негативних проявів виявлено серед вітчимів - 67%, тіток - 60%, тат - 50%, мам - 45% і дядьків - 40%.

Менший показник негативних факторів поведінки притаманний братам - 23%, бабусям - 33%, сестрам і дідусям - по 38%.

Аналіз негативного впливу членів сімей на дітей, котрі звернулися до центру, виражається не лише у відсотках, а й у становищі дитини у цій сім'ї.

За рис. 2.4 можна спостерігати за основними місцями проживання клієнтів центрів (Додаток 6) .

Як показує рис. 2.4, 48% дітей офіційно проживають у рідних сім'ях, 20% - у сім'ях родичів, 6% - у сім'ях друзів, по 2% - в сім'ях опікунів.

Аналіз таблиці 2.4 показує, що кожний шостий клієнт центру - дитина, котра не має батьків і, в основному, проживає у сім'ї опікунів.

58% клієнтів - діти з асоціальних сімей, і четверта частина - діти з "нормальних" сімей.

Дані таблиці 2.4 дають змогу зробити висновок: серед дітей, які звернулися до центру, кожна третя дитина - із асоціальної сім'ї, але поки щ

о

живе вдома.

Кожна четверта дитина - із нормальної сім'ї, але також живе вдома.

20% клієнтів центрів - діти із асоціальних сімей, які мають досвід вуличного життя: ночують і вдома, і на вулиці.

Кожен 9-й клієнт — це дитина, яка не має рідної сім'ї та проживає в опікунській сім'ї, а також не має досвіду виходу на вулицю. Серед них приблизно кожна п'ята дитина проживає з тітками, а решта - тільки з бабусями або з бабусями та дідусями. Значна кількість родичів із сімей опікунів не мають негативних проявів, наприклад, як залежність від алкоголю або наркотиків. Однак для більшості таких сімей характерна відсутність взаєморозуміння із дітьми.

Характеристика структури об'єкту "діти вулиці"

Кожна четверта дитина із числа клієнтів центру, яка зростає у сім'ї бабусь і тіток, має досвід вуличного життя: ночує і вдома, і на вулиці. Причому саме ці діти живуть у сім'ях родичів, які зловживають алкоголем. Тому однією з проблем, що потребує вирішення - контроль за поведінкою опікунів, надання їм допомоги у вихованні дітей.

Таблиця 2.4 № групи	Характеристика "дітей вулиці"	% серед клієнтів
1	Діти, які реально не мають сім'ї і постійно мешкають на вулиці	0
2	Діти, які постійно мешкають на вулиці та мають асоціальні сім'ї	6
3	Діти, які постійно мешкають на вулиці, але мають нормальні сім'ї	0
4	Діти, які не мають сім'ї, але проживають і вдома, і на вулиці	4
5	Діти, які проживають і вдома, і на вулиці та мають асоціальну сім'ю	20
6	Діти, які проживають і вдома, і на вулиці та мають нормальні сім'ї	0
7	Діти, які проживають вдома, але батьків не мають	12
8	Діти, які проживають вдома, але їхня сім'я - асоціальна	52
9	Діти, які проживають вдома і мають нормальну сім'ю	26

Особливо слід відзначити низький рівень матеріального забезпечення сімей опікунів. Сім'ї потребують забезпечення одягом, їжею для дітей, не мають можливості задовольнити свої нагальні потреби.

У нормальних сім'ях досить часто мама виховує дітей без батька (кожна п'ята з цієї категорії сімей). В основному діти з нормальних сімей приходять до центру для того, щоб отримати допомогу у вирішенні своїх комунікативних проблем. Тобто необхідна допомога і для дітей із нормальних сімей, перш за все - консультації соціальних працівників і психологів.

У таблиці 2.5. подано відповіді на запитання «Де дитина звичайно ночує».

Таблиця 2.5

Відповіді на запитання «Де дитина звичайно ночує?» (у %)	До звернення у центр
У себе вдома	64
У родичів	20
У друзів, знайомих	24
На вокзалі	4
На горищах, у підвалах	22
На вулицях, у парку	2
У будинках, що пустують, дачах	0
У притулку для неповнолітніх	2
У гуртожитку	0
У Центрі	0

Клієнтами центру є діти різних категорій, робота з ними потребує використання різних форм, методів та технологій.

У таблиці 2.6. подані відповіді респондентів на запитання про те, як часто дитина практикує той чи інший вид негативної поведінки.

Таблиця 2.6

Кількісні показники негативних проявів поведінки (у %) Як часто дитина...	Немає такої ■ і р лцрГіжЇКЇЇ	Рідше, ніж раз 1ДМ і Т Ж ЛІ Ж Я. Ї-Д\	Раз на місяць	і-2 рази на	Через день або	Коли є КОШТИ
...п'є пиво або слабоалкогольні напої	46	8	6	14	8	14

...вживає спиртні напої- горілку, вино	50	4	10	8		12
...нюхає клей	60	2			2	10
...вживає наркотики	64	2		2	6	4
...має сексуальні зв'язки	52	2	2		2

*Сума відповідей складає менш, ніж 100%, оскільки інформація надана не

всіма клієнтами.

Не менш значимі характеристики стилю життя містять відповіді на питання "Звідки дитина бере кошти?" та "На що дитина витрачає свої кошти?"

У таблиці 2.7 подані відповіді клієнтів центрів відносно того, звідки діти беруть гроші.

Таблиця 2.7

Показники відповідей на питання "Звідки дитина бере гроші?" (у %)	Варіанти відповідей	%
І;	У батьків, родичів, опікунів	54
2.	Просить милостиню, жебракує	20
3.	Краде, продає крадене	20
4.	Збирає пляшки	14
5.	Відбирає в інших дітей	10
6.	Допомагає знайомим та незнайомим людям, родичам за винагороду	8
7.	Надає сексуальні послуги	8
8.	Миє машини	6
9.	У дитини немає особистих грошей	6
10.	Допомагає продавати товар на базарі	4
11.	Збирає та здає в приймальні пункти макулатуру, металевий брухт	2
12.	Працює на городах, збирає овочі, фрукти	о ш
13.	Працює вантажником	2
	Інше (запишіть): заообляє таннями	2
	Грає на музичних інструментах	0

* Сума відповідей перевищує 100%, оскільки не було обмежень у виборі

варіантів відповідей.

Процес "здобуття" коштів можна умовно розділити на дві групи: соціально позитивний і соціально негативний.

До першої групи слід віднести наступні джерела доходу:

• 54% дітей беруть гроші у батьків, родичів, опікунів;

• 16% дітей збирає пляшки, макулатуру, металевий брухт;

^е 16% допомагає знайомим і незнайомим людям, родичам за винагороду;