Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Головне управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації Комунальний заклад "Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж"

Курсова робота

з соціальної педагогіки Особливості соціально-педагогічної роботи з "дітьми вулиці"

Студентки 301СП групи Спеціальності 5.01010601 "Соціальна педагогіка" Романюк Наталії Юріївни Керівник: Медвідь Лариса Вікторівна Викладач соціальної педагогіки Викладач-методист, викладач психолого- педагогічних дисциплін

тла Церква 201

2

Зміст

Курсова робота 1

іл - її-* 2

арактеристика причин виходу дітей "на вулицю"... —. 12

Курсова робота 1

іл - її-* 2

іл - її-*

ї ї > ш^ш

Я-1 ? І

О

з

Вступ

Дитини на вулиці... Підліток на лаві підсудних... На жаль це стало прикметою часу. Труднощі, які торкнулися усіх сфер діяльності в першу чергу позначилися на найменше захищених категорій - дітях. І ця проблема (дитина на вулиці) стало однією з найскладніших і найактуальніших проблем. За підрахунками науковців в Україні на 2011 рік налічується 200 тис. дітей сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування і лише 7% - біологічних сиріт, які стали при живих батьках і частина з них їдуть жити на вулицю, і вулиця стає для них домівкою. Зараз в Україні налічується 200 тис. безпритульних з них більше 20% жертви сексуального насильства, 60% наркомани і 10-20% Віл- ІнфікованїГ

За свідчення статистики більшість з дому тікають дівчата це 56,7% можливо через те що дівчата більше переживають, 43,3% - це хлопчики. Як зазначалося в доводі ЮШССФ Незалежній місії з гуманітарних питань ООН у 2011 році дитина потрапляє на вулицю частіше за все, через те, що сім'я переживає кризу і якщо ще не розпалася перебуває на межі розпаду. Тож ми бачимо з даного прикладу, що потрібно перш за все працювати з сім'єю, а потім з дитиною. Багато років тому, ще не була такою актуальною ця проблема, як на даний час, а зараз проблема є досить серйозною, тому що на вулиці залишаються тисячі дітей, які живуть у підвалах каналізаційних трубах, навіть у контейнерах для сміття. І це поняття почало в нашій державі звучати. Хоч держава старається допомогти усім дітям створюючи різноманітні притулки, але це все одно не зменшує кількість дітей біженців.

Брудні підвали і недобудовані приміщення стали їхніми домівками.

Вони не ходять до школи і не знають лагідних маминих рук. У них немає дитинства. Вони --"діти вулиці" , Ті від погляду чиїх очей ми відвертаємося, через деякий час забуваємо про їхні проблеми, залишаючи їх на піклування держави.Серед людей побутує думка, що -на вулиці опиняються діти, чиї батьки поїхали на заробітки, а синів і доньок залишили на родичів. Батьки висилають їм гроші, й вони сидять в барах. Дітьми вулиці здебільшого стають ті хлопчики та дівчатка, котрі живуть у незаможних чи неблагополучних сім'ях. Окрім того, як стверджують працівники притулку, прокуратури, міліції, доволі часто на вулиці опиняються діти, які народилися і яких виховали в цілком нормальних на перший погляд родинах. Одні втекли з дому, бо їм набридло слухати постійні сварки батьків, інші бачили батька та маму тільки декілька хвилин уранці, адже ті весь час пропадають на роботах і поцікавитися, чим живе їхнє чадо, які в нього проблеми, не мали часу, ще хтось утікає з дому, бо батьки неспроможні задовольнити їхні забаганки: купити модний одяг чи дорогі телефони,.

Актуальність теми курсової роботи полягає в необхідності розкриття особливостей соціально-педагогічної роботи з "дітьми вулиці". Проблема "дітей вулиці" в Україні не дає про себе забути: щодня тисячі позбавлених домашнього тепла підлітків на наших очах вживають алкоголь, нюхають клей, жебракують та вчиняють злочини.

Дитина, яка хоч день прожила на вулиці та пізнала принади "легкого життя", потім дуже важко втримати вдома. Ті, кого привели безпосередньо з вулиці до притулку, потрапляють Ш вулицю по декілька разів, вони вже не можуть ніде втриматися, їх манить "свобода".

На жаль, дітей, які живуть самі по собі, без опіки, ласки та контролю дорослих, дуже багато. Лише через притулок щороку Проходить понад 400 дітлахів.

На "дітей вулиці" як масове соціальне явище почали звертати увагу тільки з початком першої світової війни, при цьому безпритульність розглядалась, як один з найбільш суттєвих факторів дитячих правопорушень. Якщо до першої світової війни справа охорони дитинства знаходилися в руках благодійних товариств, то після війни вона стала обов'язком держави у всіх країнах світу. Винятком не стала й Україна, тим більше, що безпритульність набула таких розмірів, що тільки зусиллями державних та політичних структур можна було вирішити цю проблему.

Проблема не тільки залишається, а стає ще гострішою. Як показують дослідження, дітям, котрі перебувають понад шість місяців на вулиці, притаманний синдром дромоманії. Дромоманія - схильність до бродяжництва, яку розглядаємо не як розлад психіки, а як соціальне явище, тому основна мета у подоланні безпритульності та бездоглядності — це своєчасне виявлення та вилучення дитини з вулиці

І якщо ми не знайдемо вирішення проблеми дитячої безпритульності, проблеми тих, кого ми називаємо дітьми вулиці, нам залишається лише чекати того дня, -коли вже дорослими, вони помстяться за те, що колись не були почуті... І вони матимуть на це привід. Тому проблема потребує негайного вирішення. Це глобальна проблема на даний час страшна і не вирішена.

Опинившись на вулиці, "новачок"рано чи пізно знайде собі подібних... чи потрапить до міліції, де з такими дітьми поводяться далеко не лояльно. Далі - повернення до психотравматичної ситуації вдома, або поміщення в притулок, на яке у держави ніколи не вистачає грошей... або нова втеча на завжди. Звісно, не всі потрапляють на вулицю саме таким чином. Інших вабить бажання пригод та нових вражень, або вільне від правил та обов'язків життя. Але майже на всіх чекає одне - голод, хвороба, неувага зі сторони держави та презирство суспільства. Або будинок, колонії для "важких" дітей, де умови утримання чи не гірші за ті, що вони бачать на вулиці.

Вибір тем до курсової роботи зумовили саме те, що проблема на даний час є однією з найактуальніших і не може не зворушити жодного з нас.

Об'єкт дослідження — «діти вуЛиці», як соціально-педагогічна проблема. Предмет дослідження - особливості соціально-педагогічної роботи з «дітьми вулиці».

Мета курсової роботи:

• науково обґрунтувати зміст, форми та методи ефективної роботи з "дітьми вулиці";

дослідити проблеми, з якими стикаються "діти вулиці"Завдання:

• охарактеризувати явище "діти вулиці";

• визначити причини появи "дітей вулиці";

• розглянути зміст, форми та методи соціального педагога з "дітьми вулиці";

• вказати особливості соціально-педагогічної допомоги "дітям вулиці". Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, двох розділів,

загального висновку, списку використаної літератури і додатків.Розділ }. Соціально-педагогічна робота з «дітьми вулиці»

І. і» Нормативно-законодавча база захисту безпритульних

та бездоглядних Надання допомоги дітям, які з різних причин залишилися без батьківської опіки, є надзвичайно важливим напрямом соціальної політики держави.

Конвенція про права дитини, яка була прийнята й Відкрита для

підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної

Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, а для України набула чинності з 27 вересня 199Г року, логічно розвиває ці положення. [15]

Визнання Україною Конвенції ООН про права дитини та імплементація її основних вимог у національне законодавство України обумовили посилення уваги громадськості до дітей, які тимчасово або постійно'~позбавлені сімейного оточення. Основними нормативними актами, які регулюють питання соціального захисту безпритульних та бездоглядних дітей, є Конституція України (1996 р.), «Про освіту» (1991 р.Х «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (1992 р.), Закони України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» (1^95 р.), «Про охорону дитинства» (2001 р.), Сімейний кодекс України (2002 р.). [15]

Збільшення кількості дітей, які виховуються поза рідною сім'єю, загострення проблем соціального сирітства вимагають прийняття на державному рівні нагальних рішень щодо створення належних умов для їх виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення, поширення пріоритетних форм влаштування цієї категорії дітей (усиновлення, опіка, піклування, направлення у сім'ї).

Основною метою реалізації означених Заходів визначено поліпшення становища дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовка до самостійного життя.

На розв'язання проблем дитячої бездоглядності, створення належних умов для соціально-психологічної реабілітації дітей, їх фізичного і розумового розвитку спрямована Державна програма

запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки, затверджена

Указом Президента України від 21 лютого 2003 року № 154/2003. У програмі визначено, що робота, яка проводиться в регіонах з метою запобігання бездоглядності серед дітей, їх соціально-правовог

озахисту, є малоефективною. З року в рік спостерігається зростання кількості сімей, які з різних причин не виконують виховних функцій стосовно власних дітей. Малоефективний контроль з боку суспільства за вихованням та утриманням дітей з неблагополучних сім'ях призводить до виникнення ситуації, коли все більше таких дітей не отримують адекватного соціального захисту і стають дітьми вулиці. Основні завдання Програми є:

• підвищення ефективності роботи із запобігання дитячої бездоглядності шляхом удосконалення нормативно-правової бази;

• поліпшення існуючих та пошук нових форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих умовах;

• виявлення неблагополучних сімей і забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім'ях;

• удосконалення мережі та підвищення ефективності діяльності закладів соціального захисту дітей ( із поліпшенням побутових умов);

• розробка науково-методичних рекомендацій щодо запобігання - дитячої бездоглядності;

• забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців закладів соціального захисту дітей. -

Дромоманія - схильність до бродяжництва, яку розглядають не як розлад психіки, а як соціальне явище, тому основна мета у подоланні безпритульності та бездоглядності - це своєчасне виявлення та вилучення дитини з вулиці, психологічної роботи щодо адаптації дитини до соціально прийнятних умов життя та проведення колекційної роботи. [18]

Для забезпечення допомоги бездоглядним та безпритульним дітям дуже важливо знати механізми визначення соціального статусу дітей, які залишилися без піклування батьків.

Документи, які юридично засвідчують статус дитини як сироти або позбавлено батьківського піклування, наведено в таблиці І.

Юридичні документи, які підтверджують соціальний статус дитини - сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування Причини сирітства	Юридичні документи, які підтверджують соціальний статус
Дитина — сирота	Свідоцтво про Смерть, ооох оатьків Коли дитина виховувалася одинокою

	матір'ю, довідка органів державної реєстрації актів громадського стану про те, що батько записаний зі слів матері
Батьки позбавлені батьківських прав	Рішення суду про позбавлення батьківських прав обох батьків
Дитина вилучена із сім'ї без , позбавлення батьків	Рішення суду про вилучення дитини без позбавлення батьків батьківських прав
батьківських прав
Батьки визнані безвісно відсутніми або недієздатними	Рішення суду про визнання батьків безвісно відсутніми або недієздатними
Батьки оголошені померлими	Рішення суду про оголошення батьків померлими
Батьки відбувають покарання у місцях "позбавлення волі	Вирок суду
Батьки перебувають під арештом чи у розшуку	Постанова слідчого, санкціонована судом (раніше прокурором)
Тривала хвороба батьків	Медична допомога
Підкинуті діти	Акт про знайдення дитини
Батьки невідомі	Акт органу опіки та піклування про виявлення дитини та взяття на облік
Батьки відмовилися	Письмова відмова батьків від виховання дитини,, завірена головним лікарем чи керівником медичної установи

Підстави, за наявності яких може постати питання про позбавлення батьківських прав, передбачені статтею 164 Сімейного кодексу України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він):

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без Поважної ПрІПИПИ ї ПОТЯГОМ шести МІСЯЦїїГхїС проявляли щодо неї батьківського піклування

• ;ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

• жорстоко поводяться з дитиною;

• є хронічними алкоголіками або наркоманами;

• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, змушують її до жебракування та бродяжництва;

• засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини; [24-25]

На сьогодні згідно з чинним Сімейним кодексом України на органи опіки та піклування покладаються такі обов'язки:

• захист сімейних прав та інтересів громадян (стаття 19);

• надання дозволу забрати дитину з пологового будинку бабі, діду, іншим родичам у тому разі, якщо батьки відмовляються від цього (стаття 143);

• захист прав та інтересів дитини .у разі її звернення (стаття 152);

• звернення з позовом до суду про позбавлення батьків батьківських прав (стаття 165);

• опікування дітей, батьки яких позбавлені батьківських прав (стаття 167);

* - встановлення опіки над дитиною, піклування про неї (стаття 128);

• нагляд за дотримання прав усиновлених дітей, які проживають в Україні(стаття 235)

• контроль за умовами утримання, виховання, навчання дітей, над якими встановлено опіку або піклування (стаття246).

Оскільки на сьогодні не існує законодавчого вивчення, що собою представляє «орган опіки та піклування, вирішення питань захисту прав дітей на місцевому рівні здійснюється згідно з Кодексом про шлюб та сім'ю (1969 р.), який втратив чинність, а також Правилами опіки та піклування, затвердженими на рівні спільного наказу міністерств у 1971 р.

1.2. Психологічні особливості дітей вулиці Багаторічний досвід соціальної роботи свідчить, що більшість дітей вулиці з раннього дитинства відчуває жорстоке ставлення до себе, живе окремо від близьких людей, знаходиться під впливом несприятливого соціального оточення. Це не може не позначитися на їх фізичному, психічному, емоційному стані. [6]

Для того, щоб допомогти таким дітям, необхідно знати соціальні фактори сирітства і ставлення самих дітей до свого життєвого досвіду. Вчені відзначають, що у значної частини дітей, які виховуються в умовах відсутності або обмеження батьківської опіки, розвиваються специфічні типи поведінки: «пригнічений тип» характеризується пасивністю, апатією, станом зовні нагадує психічне захворювання; «соціальні провокації» характеризуються контрастними емоційними реакціями, що розвиваються в наслідок постійного проживання у закритих установах; «гіперактивний тип» характеризується легкістю входження в контакт, різко вираженим інтересом до оточуючих, що сприймається дітьми як гра; «добре пристосовані діти». Цей тип характеризується компенсаторною поведінкою, що розвивається у відповідь на нереалізованість соціальних потреб. Для таких дітей характерна «ненаситність» їжею, ранні мастурбації, сексуальні зв'язки, аутичні тенденції, нарцисизм тощо.

Вивчення особливостей фізичного розвитку дітей, позбавлених батьківської опіки, які проживають в інтернатах і притулках, вказує на істотне зниження антропометричних показників та наявність порушень трьох видів: психічного розвитку, симптомів супровідних Психічних захворювань.

У підлітків часто діагностуються психопатоподібні афективні порушення, адиктивна поведінка, специфічні прояви непокори порушення ідентичності.

Досвід показує, що сильним травмуючим фактором для дітей є втрата батьків, позбавлення опіки близьких, розміщення в інтернатні установи, притулки. Нагадаємо, що частина «дітей вулиці» побували у притулках п'ять разів і більше.

Говорячи про дітей, які перебувають на вулиці, або про дітей, які на шляху до неї, ми повинні мати на увазі, що переважна їх більшість виховується в асоціальних родинах чи є соціальними сиротами. Для них характерні всі або деяка частина особливих особистісних характеристик, наведених вище. Це важливо розуміти, щоб у процесі роботи бачити у складній поведінці дитини не навмисну неслухняність, а внутрішню неготовність дотримуватися загально прийнятих норм поведінки.