МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ

ДВНЗ «київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана»

Факультет міжнародної економіки та менеджменту

Кафедра іноземних мов

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з науково-педагогічної роботи

___________________ А.М.Колот

“_____”_______________ 2013 р.

Методичні матеріали

щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань з дисципліни

“Латинська мова (юридична фразеологія)”

для бакалаврів за напрямом підготовки 6401- ПравознавствоЮридичного факультету

Укладачі:доц., к.ф.н. О.Л.Шевченко,

ст.викл.С.П.Ничаюк

Декан факультету

_______________ Ю.М.Солодковський

“_____”________________ 2013 р.

Завідувач кафедри

________________О.Л.Шевченко

“_____”________________ 2013 р.

київ 2013

ВСТУП

Латинська мова на юридичному факультеті одночасно з загальноосвітньою функцією виконує роль допоміжної дисципліни в підготовці фахівців-правознавця (являючи собою мову писемних джерел римського права і міжнародну мову правознавчої термінології).

Метою вивчення латинської мови є оволодіння основами елементарної граматики латинської мови, вироблення вміння читати і перекладати із словником оригінальних юридичних текстів (середньої важкості), нагромадження лексичного запасу в обсязі 300 слів, уміння практично користуватися правознавчою термінологією. Крім того студенти мають засвоїти близько 200 виразів юридичної фразеології.

Практичні навички:

1. Читати зі словником та розуміти латинські тексти з фаху.

2. Вміти письмово перекладати з латинської мови на рідну мову тексти за юридичною тематикою.

3. Знати найбільш поширені сентенції та вирази латинської юридичної фразеології.

4. Вміти практично користуватися латинською правознавчою термінологією.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

Назва курсу	Кількість годин
	Денна форма навчання					Заочна форма навчання
	Лекції	С(П,Л)	ІКР	СРС	Лекції		С(П,Л)	ІКР	СРС
Латинська мова (юридична фразеологія)	4	20	16	36	4		6	26	42

Зміст дисципліни фонетика

Латинський алфавіт. Його зв’язок з давньогрецьким алфавітом. Звукова система. Вимова голосних та літер, що їх визначають: а, е, і, о, u, y. Вимова і на початку слова чи складу перед голосними та між голосними ia, ie, io, iu. Дифтонги або словосполучення двох голосних ae, oe, au, eu. Вимова приголосних: b, c, d, f, g, h, l, k, m, n, p, q, r, s, t, r, x, z. Вимова буквосполучень ch, ph, th, rh, sch, ngu, su, ti. Наголос. Довгота і короткість складів. Вживання великої літери.

Морфологія

САМОСТІЙНІ Частини мови.

Іменник. Граматичні категорії: рід, число, відмінок. Словникові форми. Розподіл на п’ять відмін. Зразки відмінювання. Особливості й загальні ознаки. Римські громадянські імена. Вживання іменників у юридичній термінології. Сполучення з ius та res.

Прикметник. Розподіл прикметників за трьома типами відмін іменників. Словникові форми. Узгодження прикметників з іменниками. Ступені порівняння прикметників та їх відмінювання. Суплетивні ступені порівняння прикметників. Вживання прикметників у юридичній термінології.

Займенник. Розряди займенників: особові, зворотні, присвійні, вказівні, означальні, відносні, питальні, неозначені, заперечні. Зразки відмінювання. Займенникові прикметники. Вживання займенників у юридичній термінології.

Числівник. Розряди числівників: кількісні, порядкові, розділові, прислівникові. Римські цифри. Календарні дати. Основні грошові одиниці. Міри ваги, довжини і площі. Вживання числівників у юридичній термінології.

Дієслово. Граматичні категорії: особа, число, час, спосіб, стан. Розподіл за чотирма дієвідміни. Словникова форма дієслова. Основи дієслова (infectum, perfectum, supinum). Два способи: indicativus, imperativus. Наказова форма дієслова. Часи системи інфекта дійсного способу: praesens, imperfectum, futurumI. Часи системи перфекта дійсного способу: perfectum, plusquamperfectum, futurumII. Особові закінчення і суфікси перфектних часів активного стану. Аналітичні форми пасивного стану часів системи перфекта. Дієприкметники теперішнього і майбутнього часу активного стану, дієприкметник минулого часу пасивного стану.

Незмінюванні частини мови.

Прийменник. Прийменники з знахідним і орудним відмінком. Прийменники, що вживаються із знахідним та орудним відмінком. Прийменники, що вживаються з родовим відмінком. Вживання прийменників у юридичній термінології.

Сполучник. Сурядні сполучення et, atque, -que, sed, autem, nam, enim, itaque, ergo, etiam, ita, tam. Підрядні сполучники ut, cum (=quum), dum, quod, quia, quam-quam, donec, postquam, guasi, si, nisi.

Частка. Частки питальні, вказівні, підсилювальні, неозначені. Заперечення та їх види.

Вигук. (oh (eheu) тощо).