Завдання для самостійної роботи

1. Законспектуйте у робочих зошитах питання «Історія розвитку ЛАТ як науки й навчальної дисципліни».

2. Опрацюйте самостійно інформацію про класифікації текстів, оформіть її у вигляді таблиці в зошитах.

Методичні рекомендації до практичного заняття № 1

При підготовці до практичного заняття необхідно глибоко і ґрунтовно засвоїти основні поняття лінгвістики тексту, без яких неможливо здійснювати елементарний лінгвістичний аналіз будь-якого тексту.

По-перше, необхідно звернути особливу увагу на неоднозначність і багатоаспектність у визначенні поняття «текст».

Найзагальнішим є таке визначення: «Текст (від лат. textum – тканина, зв'язок, побудова) – це об’єднана змістовим зв’язком послідовність мовних одиниць, основними властивостями якої є зв’язність і цілісність» (Лингвистический энциклопедический словарь. – М.,1990. – С. 507).

У мовознавстві досі не вироблено однозначного і вичерпного визначення поняття “текст», яке б мало термінологічний характер. Для того, щоб продемонструвати різноманітність підходів до цього поняття (часто діаметрально протилежних), наведемо декілька найчастіше вживаних дефініцій.

Деякі дослідники вважають, що текст може бути виражений тільки у письмовій формі, напр.: “Текст – це витвір мовного процесу, що відзначається завершеністю, об'єктивований у вигляді письмового документа, літературно оброблений відповідно до типу цього документа, витвір, який складається із заголовка і ряду особливих одиниць (надфразних єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку, і має певну цілеспрямованість і прагматичну настанову» (І.Гальперін). У деяких працях прямо говориться про можливість не тільки писемної, але й усної форми тексту: “Текст є те, що оголошує текстом... той, хто говорить, ... поняття окремого єдиного тексту залежить від намірів комунікатора».

Трапляються протилежні думки і щодо виду мовлення. Частіше текстом називають монолог, проте в О.Москальської мова йде про два типи тексту – монологічний і діалогічний, які відрізняються між собою “як з точки зору структури, що лежить в основі ситуації мовлення, так і з погляду закономірностей текстоутворення, які в них діють».

Л.Лосєва поширює своє визначення тексту суб’єктивним чинником – ставленням автора. У неї текст – це «повідомлення у письмовій формі, що характеризується смисловою і структурною зовершеністю і певним ставленням автора до повідомлення».

Д.Баранник вважає текстом «писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у ближчій перспективі смисловим і формально-граматичним зв’язками, а в загальнокомпозиційному, дистантному плані – спільною тематикою і сюжетною заданістю».

По-друге, необхідно звернути увагу на те, що основною одиницею тексту є не речення, а надфразна єдність (НФЄ). Цей термін має багато синонімів у лінгвістичній літературі, як-от: “складне синтаксичне ціле», “компонент тексту», “дискурс», “висловлювання», “прозова строфа», “синтаксичний комплекс», “монологічне висловлювання», “комунікативний блок», “комунікат” і т. ін.

На думку І.Гальперіна, “НФЄ – це складна структурна єдність, що складається з більш ніж із одного самостійного речення, має смислову цілісність у контексті зв'язного мовлення і виступає як частина завершеної комунікації”. Г.Солганик послуговується власним терміном “прозова строфа» і визначає її як “групу тісно взаємозв'язаних за змістом і синтаксично речень, що виражають більш повний порівняно з окремим реченням розвиток думки». Ми зупинимось на терміні “складне синтаксичне ціле» і приймемо за робоче таке його визначення: ССЦ – це смислова і структурна єдність групи речень, що виражає більш повний порівняно з окремим реченням розвиток думки.

По-третє, варто опрацювати матеріал монографії І.Гальперіна (див. спис. л-ри), де вчений розкриває ознаки тексту, як-от: тематична цілісність, зв’язність (когезія), інтенційність (авторська мета), інформативність, логічна послідовність, членованість (наявність смислових частин), інтегративність (єдність цих частин), модальність (особистісне ставлення), розгорнутість, ситуативність (зв’язність із контекстом), завершеність та інші.

По-четверте, необхідно повторити інформацію про види міжфразного зв’язку в тексті (послідовний, паралельний, контактний і дистантний) та мовні засоби міжфразного зв’язку (синоніми, тематично близькі групи слів, співвіднесеність часово-видових форм дієслів, вставні слова, порядок слів, сполучники тощо), яку можна почерпнути у монографії В. Мельничайка (див. спис. л-ри).

По-п’яте, необхідно осмислити поняття «образ автора», без якого комплексний лінгвоаналіз художнього тексту буде неповним. Образ автора - це «вираження особи художника в його творінні» (за В.Виноградовим). Часто це називається і по-іншому: суб'єктивізація, тобто творча свідомість суб'єкта в його відношенні до об'єктивної дійсності.

Образ автора у художньому творі – художній двійник реальної особистості письменника, змодельоване ним уявлення про себе і відтворене у свідомості читача. Автор як реальна постать та образ автора – поняття співвідносні, але не тотожні, у кожному з трьох родів літератури – епосі, ліриці і драмі – визначаються своєю специфікою. В епічних творах автобіографічного характеру розкривається найповніше. В ліриці найчастіше втілюється у ліричному героєві та в суб’єктові лірики, у певному ліричному персонажі, явно відмінному від самого письменника (Літературознавчий словник-довідник, с. 513-514).

Детальну і вичерпну інформацію про образ автора і форми його втілення у художньому творі можна віднайти у монографіях М.Крупи.

Змістовий модуль 2

ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

Практичне заняття № 2

Тема. Лінгвістичний аналіз художнього тексту (ЛАХТ)

Контрольні запитання

1. Тропи: епітети, порівняння, метафори.

2. Художній текст і твір.

1. Поетичне мовлення.

2. Прозове мовлення.

3. Драматургічне мовлення.

3. Специфіка аналізу мови художнього твору.

1. Фарба і слово.

2. Запах і слово.

3. Смак і слово.

4. Слово і музика.

Література

1. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту : навч. посіб. / І. М. Кочан. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – С. 103 - 128.

2. Кравець Л. До питання системи тропів / Л. Кравець // УМЛШ. –1999. – № 4.

3. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. – К. : ВІД "Академія", 1997. – 725 с.

4. Мельничайко В. Я. Елементи лінгвістичного аналізу художнього тексту на уроках мови / В. Я. Мельничайко // Дивослово. – 1998. – № 2.

5. Мельничайко В. Я. Аспекти лінгвістичного аналізу художнього тексту / В. Я. Мельничайко // Дивослово. – 1999. – № 3. – С. 11-15.