
- •1. Філософія права: її предмет, завдання та методологія
- •2. Предмет філософії права. Філософсько-правова рефлексія
- •3. Філософія права в системі наук, її основні питання і функції
- •4. Правова онтологія: природа і структура права
- •5. Онтологічна природа права. Правова реальність
- •6. Природне і позитивне право як основні структурні правові елементи правової реальності, їх зміст і співвідношення
- •7. Правова антропологія: гуманістична природа права
- •8 . Особистість і право. Гуманістична природа права.
- •9. Природа людини і право. Антропологічні основи права.
- •10. Форми буття права: ідеї права, закон, правове життя
- •11. Філософський зміст і обґрунтування прав людини
- •12.Правова аксіологія:ціннісні основи права.
- •13.Цінності у праві та право як цінність.
- •14.Свобода як цінність право як форма свободи.
- •15.Справедливість як основна правова цінність.
- •16. Правосвідомість як проблема філософії права
- •17. Право і мораль.
- •18. Природне і позитивне право як основні структурні елементи правової реальності, їх зміст і співвідношення
- •19. Політико-правові інститути та їхня роль у здійсненні права
- •20. Співвідношення влади і права.
- •21. Виникнення і розвиток філософсько-правових поглядів в епоху Античності
- •22. Особливості філ.-пр. Думки в епоху Середньовіччя
- •23. Історичні типи філософії права від Античності до Просвітництва
- •24. Філ.-пр. Думка епохи Відродження та періоду Реформації
- •25. Філософія права Нового часу та епохи Просвітництва
- •26. Етико-правові ідеї у філософії і. Канта
- •27. Філософсько-правові вчення у Західній Європі кінця XVIII —середини XIX століття
- •28. Основні ідеї російських філософів права
- •29. Загальна характеристика філософії права XX століття.
- •30. Філософія права в Україні: виникнення, світоглядно-методологічні підстави, основні ідеї
- •32. Концепції відродженого природного права XX століття
11. Філософський зміст і обґрунтування прав людини
Проблемою правової антропології є обґрунтування ідеї прав людини, тобто відповідь на питання чому від правового порядку вимагається захист прав людини?. З позицій філософії права-Права людини є одним з видів прав узагалі. З усіх видів прав філософа насамперед цікавлять “права людини”, тобто ті, котрі належать людині як такій, чи “суб'єктивні права, на володіння якими може претендувати кожна людина поза залежністю від обставин”. Вони знаходяться в центрі політичного проекту сучасності, суть якого виражається в підкорені влади принципам справедливості. Являючи собою “опосередковані принципи справедливості” і “моральні критерії, якими повинен керуватися правопорядок” ,
За своїм смислом права людини окреслюють простір, що забезпечує кожній людині умови її самореалізації, тобто простір її особистісної автономії.
З часів Просвітництва права людини іменувалися “природженими”, “священними”, “невідчужуваними”.
12.Правова аксіологія:ціннісні основи права.
Аксіологія виділяє 3 форми буття цінностей:1)Суспільні цінності ідеали; 2)Предметно втілені цінності(КУ,ЗУ,н.п.а);3)Особисті цінності(ідеальні уявлення про право які особисто втілюються в життя)
Теорія цінностей (аксіологія ) знаходить відповідне застосування також у сфері права. Правові цінності та оцінки (у сфері правосвідомості) мають регулятивне значення. Правові норми у свою чергу набувають значення цінностей і стають об'єктом оцінки, їм не можна дати точного і повного пояснення, не звертаючись до понять аксіології. Як філософська категорія цінність — це те, що почуття і розум людей диктують визнати особливо вагомим з усього і до чого можна прагнути, ставитися з повагою і визнавати як обов'язкове. Спрямованість встановлення суб'єкта та його діяльності на певну цінність називається ціннісною орієнтацією; процедура вибору на основі цінності — оцінкою. У кожній оцінці як підстави можуть виступати різні сторони діяльності: нормативна (відповідно до культурної специфічності визначеного суспільства), професійна (відповідно до стандартів і правил даної професії), операційна (набір і послідовність операцій для досягнення певної мети). Правотворчість і реалізація права (правозастосування, виконання і додержання права) являють собою області людської діяльності яскраво вираженого оцінювального характеру. У філософії права утворюється відповідний теоретичний напрям — аксіологічний, чи правова аксіологія. Вона у свою чергу спирається на поняття загальної аксіології, на теоретичні положення про цінності взагалі. Виникнення юридично-аксіологічного підходу пов'язано з появою природно-правових поглядів, з розходженням права природного і права позитивного. Право у своєму аксіологічному вимірі виступає як певна форма правових цінностей, як специфічна форма правової повинності, відмінна від усіх інших (моральних, релігійних тощо) форм повинності і ціннісних форм.