38.Що таке сфера державної монополії в зед.

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням її суб'єктами вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Сфера державної монополії в ЗЕД визначена ст. 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Так, виключно уповноваженими Україною як державою суб'єктами ЗЕД може здійснюватись:

• експорт та імпорт озброєнь, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг, джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України, яка визначається законами України;

• експорт та імпорт золота та срібла;

• експорт та імпорт наркотичних і психотропних засобів;

• експорт творів мистецтва і старовинних предметів з музейних фондів України.

Призначення уповноважених суб'єктів ЗЕД, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до компетенції Кабінету Міністрів України, який має погоджувати свої рішення з відповідними комітетами Верховної Ради України (таким суб'єктом є, зокрема, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»).

Встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт та імпорт інших видів товарів, не зазначених у ст. 20 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», не дозволяється і може бути оскаржено у судовому порядку. Будь-які організації, в тому числі державні, не мають права здійснювати функції, що прямо чи побічно перешкоджають іншим суб'єктам ЗЕД вільно здійснювати таку діяльність або в іншій формі, за винятком випадків, прямо зазначених в цьому Законі.

39.Забезпечення недискримінації іноземних суб'єктів господарювання у процедурах державних закупівель.

У більшості країн держава в особі уповноважених нею органів є одним з найбільших покупців товарів (робіт, послуг) в економіці. Водночас існує значна ймовірність надання переваг вітчизняним постачальникам порівняно з їх іноземними конкурентами під час здійснення державних закупівель. Відтак дисципліна державних закупівель є предметом уваги СОТ.

У рамках СОТ діє окрема Угода з державних закупівель, яка, однак, підписана лише окремими державами-учасницями. її метою є максимальне відкриття сфери державних закупівель для міжнародної конкуренції. Зазначена Угода спрямована на забезпечення:

а) прозорості (транспарентності) законодавства, процедур та практики щодо державних закупівель;

б) недискримінації іноземних учасників процедур закупівель.

Переговори щодо забезпечення прозорості процедур державних закупівель за участю усіх держав-членів СОТ з метою досягнення загального консенсусу тривають нині.

В Україні питання державних закупівель регулює Закон України від 22 лютого 2000 р. «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Згідно зі ст. 5 зазначеного Закону вітчизняні та іноземні учасники беруть участь у процедурі закупівлі на рівних умовах відповідно до положень цього Закону, за винятком випадків, коли застосовуються положення ст. 6 цього Закону. Стаття 6 Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» передбачає застосування преференційної поправки як способу надання замовником переваги вітчизняному виробнику при визначенні переможця процедур закупівель шляхом застосування відсоткової межі до ціни його тендерної пропозиції у порівнянні з найбільш вигідною серед поданих у розмірах, встановлених цим Законом. Так, замовник надає перевагу тендерній пропозиції, поданій вітчизняним виробником, шляхом застосування преференційної поправки до її ціни, за умови, що очікувана вартість предмета закупівлі не перевищує суми, еквівалентної:

для товарів - 200 тис. євро;

для послуг - 300 тис. євро;

для робіт - 4 млн євро.

Розмір преференційної поправки повинен становити 10 відсотків ціни тендерної пропозиції.

У разі, якщо предметом закупівлі є послуги чи роботи, що здійснюються на території України, замовник має право вимагати від іноземного учасника, який бере участь у процедурі закупівлі, виконання цих послуг чи робіт з використанням вітчизняних сировини, матеріалів та робочої сили.

У разі, якщо предметом закупівлі є сільськогосподарська продукція вітчизняного виробництва, участь у тендерах можуть брати виключно вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники.

Зазначені норми не суперечать підходам СОТ, оскільки головний акцент у вимогах до регулювання державних закупівель наразі здійснюється на транспарентності закупівельних процедур, а не на наявності референцій для вітчизняних постачальників, оскільки такі преференції не приховуються.