І. Тематика семінарських занять Тема 1.: Буржуазні реформи другої половини хіх ст. В Російській імперії

Час – 4 години.

Ключова термінологія: сейм, прокуратура, земство, гласний, генерал-губернатор, губернатор, справник, поліція, політична поліція, мирові суди, суд присяжних, судові палати, окружні суди, міська дума, міська управа, презумпція невинуватості, земельний ценз, дієздатність, правоздатність, юридична особа, фізична особа, шлюб, опіка, заповіт, виморочне майно, каторжні роботи, злочин, арешт, пеня, штраф.

Питання для обговорення

1. Передумови та причини проведення буржуазних реформ в 60-70-х рр. ХІХ ст.

2. Селянська реформа 1861 р.

3. Судова реформа 1864 р.

4. Земська реформа 1864 р.

5. Міська реформа 1870 р.

6. Військова реформа 1874 р.

7. Шкільна, університетська, фінансова, цезурна та поліцейська реформи.

8. Контрреформи.

Методичні рекомендації до вивчення теми

У другій половині ХІХ ст. більшість українських земель знаходилася у складі Російської імперії. На цей період припадає не лише активне формування нової ідеологічної думки в колах української інтелігенції, але й активна реформаторська діяльність імператора Олександра ІІ. Саме завдяки його прогресивним поглядам вдалося провести докорінні зміни в державі, які сприяли укріпленню низки конституційних принципів: рівноправ’я, презумпції невинуватості, гласності тощо. Відміна кріпосного права, проведення судової, земської, міської, військової реформ сприяли капіталізації Росії, її економічному зростанню, а особливо активний розвиток спостерігався у південноукраїнських губерніях. Окремо слід зазначити, що проведені імператором Олександром ІІ реформи сприяли змінам у галузевому праві, насамперед у цивільному, кримінальному, кримінально-процесуальному, а також зародженню фабрично-заводського права, яке стало основою трудового права.

Готуючись до відповіді на перше питання, слід з’ясувати особливості політичного, соціально-економічного й культурного розвитку Російської імперії в середині ХІХ ст., ознайомитися з основними військово-політичними подіями та наслідками Східної (Кримської) війни для Європейських країн і Росії зокрема.

Найголовнішою реформою стала селянська, яка передбачала скасування кріпосного права. Саме зміна правового статусу селянства вплинула на необхідність докорінного проведення перетворень у державі. Вивчення селянської реформи слід розпочати з аналізу діяльності влади на передодні її проведення. Зокрема, необхідно висвітлити проекти, які пропонувалися утвореними комісіями при імператорі Олександрові ІІ, дати їм історико-правову характеристику. Розглядаючи селянську реформу 1861р., слід наголосити на процесах, пов’язаних з розширенням прав селянина. Найважливішим питанням селянської реформи стало врегулювання земельних відносин. Для усвідомлення особливостей розвитку українського селянства у другій половині ХІХ ст. потрібно: вивчити процес наділення селян землею, дати оцінку ролі селянської общини у вирішенні земельних питань.

Звільнення селянина від кріпосної залежності призвело до зміни його правого статусу, він стає рівноправним суб’єктом правовідносин. При відповіді на друге питання необхідно детально розкрити ці зміни.

Для усвідомлення масштабів проведеної селянської реформи потрібно вивчити систему управління на селі, а саме – селянський та волосний схід. Аналізуючи ці органи, слід розкрити їх повноваження, дати характеристику правовому статусу сільського та волосного голів, окремо показати місце волосних судів у системі селянського самоврядування.

Особливе місце серед проведених реформ посідала Судова. Вона була найбільш послідовною та прогресивною. Вивчаючи третє питання, необхідно з’ясувати причини здійснення судової реформи, роз’яснити такі принципи судочинства як змагальність, гласність, права звинуваченого на захист, рівність усіх перед судом, відділення суду від адміністрації, виборність суддів.

Окремо слід зупинитися на характеристиці мирових судів. З’ясувати, які справи підпадали під їх підсудність, порядок формування, вимоги до кандидатів на заміщення посади судді, порядок розгляду та винесення рішення по конкретній справі.

Вивчаючи систему загальних судів необхідно усвідомити, що вони складалися з окружних судів і судових палат. Тому слід розкрити їх компетенцію, порядок розгляду справ.

Серед головних нововведень судової реформи стало запровадження інституту присяжних засідателів. Саме їм належало розглядати справи пов’язані з позбавленням або обмеженням громадських прав. Для усвідомлення місця присяжних засідателів у судовій системі пореформеного періоду потрібно з’ясувати порядок їх формування, вимоги до кандидатів, порядок винесення рішення.

Вищою судовою та одночасно апеляційною інстанцією був Сенат. Тому потрібно вивчити його компетенцію, порядок призначення сенаторів.

Судова реформа передбачала запровадження адвокатури. Курсантам і студентам слід з’ясувати різницю між присяжними повіреними й приватними повіреними, вимоги до повірених кандидатів, дати оцінку Раді присяжних повірених.

Проведена реформа реорганізовувала діяльність прокуратури. Готуючись до семінарського заняття, вивчіть функції прокуратури, вимоги до кандидатів на посади та порядок призначення прокурорів.

Серед реформ, які визначили розвиток держави в другій половині ХІХ на початку ХХ ст., були земська та міська реформи. Саме вони створювали міцний фундамент для розвитку самоврядування в губерніях, повітах і містах. Надавали досвід побудови громадянського суспільства в умовах існування абсолютизму. Готуючись до відповіді на четверте питання, курсанти та студенти повинні з’ясувати структуру земських органів, їх компетенцію, порядок обрання гласних і вимоги до виборців, фінансування й повноваження земств.

У відповіді на п’яте питання необхідно розкрити порядок обрання гласних до міських дум, вивчити механізм формування міської управи та її повноваження, здійснити історико-правовий аналіз посади міського голови, а також вивчити повноваження міського самоврядування, джерела фінансування.

У шостому питанні студентам і курсантам потрібно виявити причини проведення військової реформи, проаналізувати її основні положення та зробити особливий акцент на вивченні строків проходження служби різними категоріями громадян імперії, порядку комплектування війська.

Здійснюючи реформування держави, імператор Олександр ІІ приділяв вагому увагу розвитку шкільної та університетської освіти, стану фінансової системи. Для усвідомлення цих змін потрібно вивчити «Положення про початкові народні училища» від 4 липня 1862 р.; правове регулювання середньої освіти (класичні та реальні гімназії); Університетський статут від 18 червня 1863 р. Важливі зміни відбулися й у питанні здійснення цензури. Слід проаналізувати, які питання підпадали під цензуру, вивчити відомства, що її здійснювали.

Глибинна криза, що відбулася в Російській імперії в 50-х рр. ХІХ ст. призвела до проведення фінансової реформи. Головні зміни стосувалися використання бюджетних коштів, контроль за цим покладався на Міністерство фінансів, тому слід дати оцінку такому нововведенню. У вивченні фінансової реформи потрібно здійснити історико-правовий аналіз: Державного банку, податкової системи.

Крім того, значні зміни відбувалися й у діяльності поліції. Вивчаючи поліцейську реформу слід насамперед усвідомити, що вона стала наслідком ліквідації кріпосного права, це призвело до скасування вотчинної поліції. Під час відповіді необхідно розкрити структуру реформованої поліції (справник, поліцейські урядники, поліцмейстери); показати від яких невластивих функцій вона була звільнена; розкрити головне її призначення. Також, слід проаналізувати роль жандармерії за поліцейською реформою. Вивчити її функції, порядок діяльності тощо.

Відміна кріпосного права мала призвести й до реформування пеніціарної системи імперії, що відбулося лише у 1879 р. з проведенням «тюремної реформи». Для її вивчення слід зупинити увагу на змінах, які відбулися: в системі управління, положенні в’язня, видах ув’язнень й покараннях ув’язнених.

Відповідаючи на восьме питання варто усвідомити, що кардинальні зміни, що відбулися унаслідок проведення буржуазних реформ, не було змінено існуючу політичну систему, що призвело до зросту революційних та робітничих рухів. Такий стан справ призвів до проведення владою контрреформ. Для виявлення їх суті потрібно вивчити зміни, які стосувалися судової системи, органів земського та міського самоврядування.