4.4. Поведінські фактори стилів керівництва менеджера

Досліджуючи ефективність різних стилів керівництва, німецькі вчені доказали, що самі високі результати досягають трудові колек­тиви, які очолюють менеджери з демократичним стилем керівництва, а самі низькі — з ліберальним і авторитарним.

Вчені досліджували продуктивність праці, прибуток, психо­логічний клімат і плинність. Відправною була посилка на те, що жодний із стилів керівництва зустрічається дуже рідко, а мистецтвокерівництва вимагає гнучкості менеджера, щоб використати пере­ваги кожного стиля в залежності від особливості конкретної си­туації. Управлінська решітка побудована таким чином. На осі У відкладувалась міра турботи про людей, як прагнення досягти високих кінцевих результатів на основі поваги підлеглих, створення оптимальних умов праці і психологічного клімату в колективі, мотивації праці. На осі X— турбота про виробництво, прагнення до одержання позитивних виробничих результатів. Міра турботи менеджера вимірюється дев'ятибальною оцінкою: 1 бал — мінімально (низька), а 9 — максимально (висока).

Тип керівництва базується на конкретній системі припущень від­носно способів використання влади і повноважень в інтересах людей в межах трудового колективу.

Із всієї сукупності типів керівництва можна вибрати 5 варіантів, які характеризують індивідуальні якості поведінки менеджерів:

9.1 — менеджер проявляє максимальну турботу про ефективність виробництва (9 балів), поєднуючи з мінімальною турботою про під­леглих (1 бал). Цей керівник тільки вказує підлеглим, що і як вони повинні робити.

1.9 — менеджер проявляє мінімальну турботу про виробництво (1 бал), поєднуючи з максимальною турботою про людей (9 балів). Він основну увагу приділяє збереженню дружніх відносин з працівника­ми навіть за рахунок виробничих показників.

1.1 — менеджер проявляє мінімальну турботу як про вироб­ництво, так і про потреби людей. Він турбується про те, як зберегти своє місце в організації.

5.5 — дії менеджера є філософією «золотої середини», яка осно­вана на системі припущень про мирне співіснування з підлеглими.

9.9 — менеджер проявляє високий рівень турботи як про ви­робництво, так і про людей. У його діях переважають демократичні прийоми і способи рішень виробничих і особистих завдань.

Всі наведені типи керівництва у системі ГРіД є основними. Але практика виділяє ще 3 додаткових типи керівництва, які поєднуються з основними у конкретних ситуаціях:

1. Полтерналізм (матеріалізм) — коли менеджер поєднує високий рівень турботи про виробництво і про людей, коли це йому потрібно. Не постійно, а додатково. Перевагу ж віддає виконавству.

2. Опортунізм — це використання менеджером будь-яких або усіх підходів керівництва, які дають йому укріпити своє положення як ке­рівника або одержати особисті переваги.

3. Фасадізм (від слова фасад) — означає лицеву, фасадну сторону будівлі. Керівний фасад може бути фальшивим, тому що може заго­роджувати те, що є у дійсності. Це показне керівництво.

Більшість керівників використовують крім основної моделі по­ведінки ще і додаткові, а то навіть взагалі декілька моделей.

Допоміжна модель поведінки менеджера потрібна тоді коли не­можливо реалізувати основний стиль керівництва. Звідси, допоміжна модель керівництва — це точна манера поведінки, яку застосовує ме­неджер у стресовій або у конфліктній ситуації і вийти з неї традицій­ними засобами неможливо.

Наприклад, менеджеру треба справитись з «непокірним» праців­ником. Спочатку він діє за типом 9.9, а коли це не спрацьовує, він займає більш жорстку позицію — 9.1. А якщо і це не допомагає, то використовує модель 1.1.