Практичне заняття 4,5

Тема12,13. Необоротні активи підприємства. Фінансове забезпечення відтворення основних засобів та ефективність їх використання

Зміст практичної роботи: Дослідження структури основних засобів. Розрахунок рівня забезпеченості підприємств основними фондами, визначення показників руху й ефективності використання основних виробничих фондів в сільськогосподарському підприємстві та обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності використання основних засобів аграрних підприємств.

Мета: Опанувати методику розрахунку структури основних фондів, забезпеченості господарств основними фондами, усвідомити їх зміст і вплив на економіку підприємств, освоїти методику визначення показників руху й ефективності використання основних виробничих фондів та набути навиків обґрунтування заходів щодо підвищення економічної ефективності використання основних засобів на підприємстві.

Терміни і поняття.

Необоротні активи - це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать підприємству, забезпечують його функціонування й термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Основні виробничі фонди – знаряддя праці, виражені у вартісній формі, що беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму, а свою вартість передають частинами на заново створений продукт.

Строк корисного використання основного засобу – очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися підприємством, або обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує отримати від їх використання.

Амортизація – процес перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції з метою нагромадження коштів для повного їх відновлення.

Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів, накопичена з початку строку його корисного використання.

Фондозабезпеченість виробництва – показник, що визначається відношенням первісної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці – частка від ділення вартості основних виробничих фондів с.-г. призначення на середньорічну кількість працівників.

Фондовіддача – узагальнюючий економічний показник використання основних фондів, який характеризується вартістю валової продукції, одержаної на 1 грн., основних фондів, використаних для її виробництва.

Фондомісткість – зворотний до фондовіддачі показник, що характеризується кількістю основних засобів, які припадають на 1 грн. валової продукції, виробленої за участю цих фондів.

Структура основних виробничих фондів – процентне співвідношення окремих складових елементів у загальній первісній вартості основних фондів.

Відновна вартість – це вартість відтворення основних засобів у нових (на момент їх переоцінки) умовах за сучасних способів виробництва і вартості ресурсів з урахуванням інфляційних процесів.

Первісна (балансова) вартість – вартість, за якою основні засоби обліковуються на балансі (за початковою, а після переоцінки – за відновною вартістю).

Залишкова вартість – це первісна (балансова) вартість за мінусом суми зношення основного засобу виробництва.

Ліквідаційна вартість – це вартість можливої реалізації основного засобу після завершення строку його корисного використання.

Оціночна (справедлива) вартість – це вартість, що визначена за цінами, які присутні на ринку на аналогічні засоби праці, без здійснення акту їх купівлі-продажу.

Ринкова вартість – це вартість, що формується при реальному здійсненні акту купівлі-продажу основного засобу.