2.2 Вибір виду, методу отримання заготовки, визначення загальних припусків та розмірів заготовки
Вибрати заготовку – значить установити спосіб її одержання, визначити припуски на обробку поверхонь, розрахувати розміри й установити допуски на неточність виготовлення.
При серійному виробництві необхідно прагнути до того, щоб форма й розміри заготовки максимально наближалися до форми й розмірам готової деталі, тобто маловідходній або безвідхідній заготовці. Це збільшує економію металу, зменшує обсяг наступної механічної обробки й пов'язаний з ним витрата електроенергії, інструмента і т.д., тобто забезпечує заощадження энерго- і матеріалоресурсів.
2.3 Розрахунок припусків та встановлення операційних розмірів та допусків на них
Згідно ГОСТ 7505-89, матеріалу заготовки сталь Сталі 45 маси деталі – 1,05 кг
Встановлюємо вихідні дані.
Визначаємо клас точності штампування [3, c28]. Для даного обладнання вибираємо діапазон Т2—Т3. Приймаємо Т2.
Встановлюємо групу сталі М2, так як вуглецю от 0,35до 0,65% [3, c8].
Визначаємо ступінь складності поковки [3, c30], як відношення маси заготовки до маси геометричної фігури, в яку вписується дана поковка.
де Тз – маса заготовки, кг
Тф – маса фігури, кг.
В даному випадку маса заготовки визначається за формулою:
,
(2.7)
де Кр = 1,6 - коефіцієнт для визначення орієнтованої розрахункової маси поковки
Тд = 1,05 – маса деталі, кг
Маса фігури визначається за формулою:
,
(2.8)
де
Vф
– об’єм фігури, см
ρ=7,85
– питома вага сталі,
Вибираємо ступінь складності С1 [3, c30].
Вихідний індекс приймаємо 7.
Таблиця 2.2 – Розміри заготовки
Розмір деталі, мм |
Ra, мкм |
Припуск Z, мм |
Розмір заготовки,мм |
Допуск Т, мм |
Гран. відхил, мм |
шестигранник а=70 |
20 |
0,9x2 |
Ø71.8 |
1 |
+0,7 -0,3 |
Ø40 |
20 |
1,1х2 |
Ø42,2 |
1 |
+0,7 -0,3 |
М24х1,5-6q Ø24,3 |
20 |
1х2 |
Ø26,5 |
0,9 |
+0,6 -0,3 |
М56x2 7H Ø55,6 |
20 |
1.1х2 |
Ø53,4 |
1 |
+0,7 -0,3 |
87 |
20 |
0,9х2 |
88,8 |
1 |
+0,7 -0,3 |
20 |
20 |
0,8 |
20,8 |
0,9 |
+0,6 -0,3 |
24 |
20 |
0,8 |
24,8 |
0,9 |
+0,6 -0,3 |
Рисунок 2.2 – Ескіз заготовки
Визначаємо масу заготовки та коефіцієнт використання матеріалу:
1. Визначаємо об’єм заготовки:
Об’єм заготовки визначається за формулою:
2. Визначаємо масу заготовки:
г
ρ = 7,85 – питома вага сталі,
3. Визначаємо коефіцієнт використання матеріалу:
Таблиця 2.3 – Загальні та операційні припуски
Найменування і номер пов. деталі |
Загальний припуск 2Z, мм |
Операційні припуски, мм |
||
Попередня обробка |
Кінцева обробка |
Оздоблювання |
||
шестигранник a=70 IT14/2 |
1,8 |
1.8 |
- |
− |
Ø40h7 |
2.2 |
1 |
0,9 |
0,3 |
Ø24.3d11 |
2,2 |
1,3 |
0,9 |
− |
Ø55.6D11 |
2.2 |
1,3 |
0,9 |
− |
Таблиця 2.4 – Визначення міжопераційних розмірів та допусків на них
№пп |
Найменування поверхні, Операційні переходи |
Операційні припуски |
Операційні розміри |
Допустимі відхилення |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Шеcтигранник а=70 IT14/2 |
||||
1 |
Заготовка |
|
71.8 |
+0,7 -0,3 |
2 |
Попереднє фрезерування |
1.8 |
70 |
+0,37 -0.37 |
Зовнішня поверхня обертання Ø40h7 |
||||
1 |
Заготовка |
|
42,2 |
+0,7 -0,3 |
2 |
Попереднє точіння |
1 |
41,2 |
-0,62 |
3 |
Остаточне точіння |
0,9 |
40,3 |
-0,25 |
4 |
Шліфування |
0,3 |
40 |
-0,025 |
М24х1,5-6q |
||||
1 |
Заготовка |
|
27.2 |
+0,6 -0,3 |
2 |
Попереднє точіння |
1,3 |
25,9 |
-0,52 |
3 |
Остаточне точіння |
0,9 |
24 |
-0,065 -0,195 |
M56x2 7H |
||||
1 |
Заготовка |
|
53.4 |
+0,7 -0,3 |
2 |
Попереднє точіння |
1,3 |
54.7 |
+0,74 |
Продовження таблиці 2.4
3 |
Остаточне точіння |
0,9 |
55.6 |
+0,29 +0,1 |
|||
4 |
Нарізання різьби |
0.4 |
56 |
|
|||
Торці 87IT14/2 |
|||||||
1 |
Заготовка |
|
88,8 |
+0,6 -0,3 |
|||
2 |
Попереднє точіння |
1,8 |
87 |
+0,435 -0,435 |
|||
Уступ 24IT14/2 |
|||||||
1 |
Заготовка |
|
23,2 |
+0,6 -0,3 |
|||
2 |
Попереднє точіння |
0,8 |
24 |
+0,26 -0,26 |
|||
Уступ 20IT14/2 |
|||||||
1 |
Заготовка |
|
19,2 |
+0,6 -0,3 |
|||
2 |
Попереднє точіння |
0,8 |
20 |
+0,26 -0,26 |
|||
Для найбільш точної зовнішньої поверхні обертання Ø40h7 наводимо схему розташування припусків та розраховуємо найбільші та найменші операційні припуски та розміри.
Для зовнішньої поверхні обертання Ø40h7
Z0 =2.2 мм – загальний припуск;
Z1 =1 мм –припуск на попередню обробку;
Z2 = 0,9 мм – припуск на кінцеву обробку;
Z3 = 0.3 мм – припуск на оздоблювальну обробку;
Припуски та допуски на поверхню що обробляється розраховуємо табличний способом. Для найбільш точної зовнішньої поверхні обертання Ø40h7 Ra1,25 наводимо схему розташування припусків та розраховуємо найбільші та найменші операційні припуски та розміри.
Розміри заготовки:
Dmin=D-δ Dmax=D+ δ
Dmin=42.2-0,3=41.9 мм Dmax=42.2+0.7=42.9мм
Попереднє точіння:
Dmin=41.2-0.62=40.58 мм Dmax=41.2+0=41.2 мм
Остаточне точіння
Dmin=40.3-0.25=40.05 мм Dmax=40.3+0=40.3 мм
Шліфування:
Dmin=40-0.025=39.975 мм Dmax =40+0=40мм
Z1min= Dзаг min – D3 max = 1,6 мм
Z1max=Dзаг max – D3 min = 2,32 мм
Z2min= D3 min – D2 max = 0.28 мм
Z2max= D3 max – D2 min = 1.15 мм
Z3min= D2 min – D1 max = 0.05 мм
Z3max= D2 max – D1 min = 0.325 мм
Рисунок 2.3 – Схема розташування припусків