Перевірка показань на місці

У практиці розслідування злочинів поширений спо­сіб перевірки показань обвинувачених (підозрюваних), потерпілих і свідків безпосередньо на тому місці, де відбувалася подія, відносно якої одержано ці показан­ня. Необхідність в застосуванні цього способу виникає у випадках, коли іншим шляхом, крім співставлених показань з тим, що в дійсності є на місці події, про яку йде мова в показаннях, неможливо переконатися в їх достовірності.

Коли в слідчого виникає сумнів у тому, чи знає обвинувачений або інша допитувана особа дійсну об­становку на місці, про яку йдеться в показаннях, чи відповідають дійсності показання кількох осіб про одну й ту саму подію, учасниками якої вони були, фактич­ній обстановці на місці і, нарешті, чи взагалі знає до­питувана особа місце, про яке дає показання, — він може організувати перевірку показань на місці. З цією метою на пропозицію слідчого, особа, показання якої перевіряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що відбувалося.

Перевірка показань на місці — це слідча дія, яка полягає в співставленні показань про пов'язані з пев­ним місцем або предметом обставини злочину з фактич­ною обстановкою на цьому місці, показаною слідчо­му в присутності понятих тією особою, яка дала показан­ня, з метою встановлення їх достовірності.

Перевірка показань на місці не передбачена кримі­нально-процесуальним кодексом України. Проте, прове­дення її не суперечить духові кримінально - процесуального закону, не обмежує прав і законних інтересів обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка і базується на єдиних для всіх дій засадах.

Підготовка до перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий:

1. Перевіряє достатність і ступінь конкретності да­них про місце, на якому буде проведена перевірка. Якщо ці дані недостатні, провадиться додатковий до­пит особи, чиї показання перевіряються, під час чого максимально деталізуються відомості про обстановку на місці і дії даної особи. Залежно від обставин роз­слідуваної події допитуваній особі може бути запропо­новано власноручно скласти відповідну схему, де вка­зати взаєморозміщення предметів, місця знаходження окремих учасників події тощо. Цю схему, підписану допитаною особою, слідчий додає до протоколу допиту.

2. Пропонує особі, показання якої перевіряються, взяти участь у слідчій дії і вказати на місці те, про що вона повідомила на допиті; роз'яснює, в чому поля­гає суть перевірки показань на місці і яким буде по­рядок її проведення. Необхідною умовою перевірки показань на місці є добровільна згода на це обвинува­ченого, підозрюваного, потерпілого, свідка.

3. Запрошує до участі в перевірці показань на міс­ці понятих, роз'яснює їм їхні обов'язки. Поняті попереджуються про те, що вони повинні бути присутніми протягом всього процесу перевірки показань на місці і спостерігати все, що при цьому відбуватиметься, звер­нувши особливу увагу на те, що не слідчий, а саме особа, показання якої перевіряються, показує, де і що відбувалося під час події, яка розслідується.

4. В разі потреби до участі в перевірці показань на місці залучає працівників міліції і представників гро­мадськості (для забезпечення порядку і виконання до­ручень слідчого) та спеціалістів (наприклад, судового медика, криміналіста, педагога).

5. Готує необхідні науково-технічні і транспортні засоби. Крім слідчого портфеля при перевірці показань на місці можуть виявитися потрібними різні інструмен­ти для виконання особою, що дала показання, якихось дій. Транспортні засоби можуть бути використані до початку перевірки показань для перевезення учасників слідчої дії на місце, якщо воно знаходиться на далекій відстані. В цьому випадку поїздка на них не є складо­вою частиною перевірки показань на місці. В ході пере­вірки показань транспорт може використовуватися для перевезення учасників за маршрутом, який вказується особою, чиї показання перевіряються; в цьому випадку поїздка на транспортному засобі є складовою части­ною перевірки показань на місці.

6. Складає план проведення перевірки показань на місці. В плані зазначається: де, коли і з якою метою буде проведена слідча дія, порядок і послідовність дій її учасників, реквізити, необхідні для перевірки пока­зань.

У процесі перевірки показань на місці можуть бути застосовані різні тактичні прийоми, метою яких є одер­жання достовірних результатів слідчої дії, підвищення їх доказового значення. Вони повинні відповідати пев­ним умовам, від дотримання яких залежить їх доказо­ве значення.

Загальні тактичні умови проведення перевірки пока­зань на місці полягають у слідуючому:

1. Показання можуть перевірятися лише на тому місці, де відбувалася подія, яка є предметом перевірки. Не можуть мати доказового значення результати пере­вірки показань в іншому, навіть максимально схожому, місці, оскільки при цьому був би порушений найістотніший принцип, що являє собою суть даної слідчої дії — порівняння показань з фактичною обстановкою на місці. Не допустима ніяка реконструкція обстанов­ки на тому місці, про яке йде мова в показанням. В ок­ремих випадках, коли при перевірці показань про шлях, по якому йшов (їхав) обвинувачений, свідок, будуть встановлені якісь зміни (наявність па момент перевірки об'їзду у зв'язку з ремонтом шляху, якого не було під час події), перевірку можна продовжувати, а після за­кінчення слідчої дії — залучити до справи відповідну довідку про стан шляху з період, який цікавить слід­ство. Природно, що коли місце, про яке йдеться в пока­заннях, перестало існувати, дана слідча дія не може бути проведена.

2. Перевірка показань на місці можлива при умо­ві, коли особа, яка дала згоду на це, з достатньою точ­ністю і повнотою пам'ятає обстановку на цьому місці і може показати, де саме вона вчинила певні дії.

3. Особа, показання якої перевіряються, повинна сама, без будь-якого підказування, показувати, де і що відбувалося.

4. Якщо перевіряються показання кількох осіб що­до однієї і тієї самої події, кожна з них виводиться на місце окремо. Групова перевірка показань двох або біль­ше осіб одноразово втрачає будь-яке доказове значення.

Якщо в справі провадиться перевірка показань кіль­кох осіб на одному й тому самому місці, вирішується питання, чи потрібно кожного разу замінювати поня­тих. Досвід показує, що така заміна доцільна у ви­падках, коли перевіряються показання багатьох осіб і є підстави побоюватися, що поняті можуть переплутати обставини і результати проведених перевірок, якщо їх доведеться допитувати в суді.

5. Перевірка показань на місці неприпустима, коли в цьому немає дійсної потреби, а обставини, пов'язані з місцем, про яке йдеться в показаннях, можуть бути вичерпно перевірені іншим шляхом. Виїзд на місце перевірки показань без істотної в цьому потреби пере­творюється в повторення цих показань (допит) у при­сутності понятих, що є порушенням кримінально-про­цесуального закону.

В процесі перевірки показань на місці в разі потре­би провадиться фото- і кінозйомка, складаються схеми тощо. Метою такої фіксації ходу слідчої дії є нагляд­не відображення обстановки, описаної в протоколі, всіх місць, які вказані особою, що її показання переві­ряються.

Перевірки показань на місці оформляється протоколом відтворення обстановки і обставин події і складається за загальними вимогами кримінально-процесуального закону щодо протоколів слідчих дій.

Деякі особливості, порівняно з протоколами інших слідчих дій, має описова частина протоколу. В ній мі­стяться відомості про порядок проведення перевірки показань на місці, зокрема про те, в якій послідовності обвинувачений чи інша особа показували різні предме­ти і які пояснення вони при цьому давали, про спосіб і маршрут руху. Якщо при перевірці показань викори­стовувались транспортні засоби, потрібно навести від­повідні відомості щодо цього (номер автомашини, пріз­вище і адресу водія). В описовій частині протоколу зазначається також про те, які науково-технічні та інші засоби застосовувалися.

Доказове значення результатів перевірки показань на місці визначається тим, що особа, чиї показання перевіряються, показує місце і предмети, знаходження і взаємне розташування яких вона знає в зв'язку з тим, що була на цьому місці і чинила якісь дії (або спостеріга­ла їх) в момент, до якого відносяться її показання. В процесі оцінки результатів перевірки показань на міс­ці слідчий переконується, чи співпадають показання даної особи з об'єктивною обстановкою на місці, тобто чи встановлено обставини, які об'єктивно підтверджу­ють правильність показань. Достовірність результатів перевірки показань на місці в кінцевому підсумку може бути встановлена за допомогою даних, одержаних з інших джерел (перевірки показань інших осіб, протоколів огляду, обшуку тощо).