Впізнання за голосом і особливостями мови

Впізнання за голосом є різновидом впізнання за функціональними ознаками. Слухове сприйняття дає змогу встановити лише схожість, оскільки голос і особливості мови характеризуються досить розповсюдженими серед людей ознаками (тон, інтонаційні зміни, акценти, заїкання). У процесі попереднього допиту потрібно з'ясувати ознаки голосу і мови особи, яка цікавить слідство (тембр голосу, його силу, темп мови, акцент, заїкання, шепелявість, окання та ін.). Порядок пред'явлення для впізнання повинен бути іншим. оскільки особа, яку впізнають, може намагатися змінити голос і в певній мірі приховати особливості мови, в результаті чого об'єктивне впізнання може виявитися неможливим

Тактика пред'явлення для впізнання тут має свої особливості, а саме: 1) воно повинно проводитися так, щоб особа, яка впізнає не бачила об'єкт впізнання, а лише чула його голос; 2) необхідно надати йому можливість порівняти голос об'єкта з голосами статистів, 3) у тексті розмови під час впізнання повинні бути слова, які він чув у момент сприйняття, але вони не повинні стосуватися обставин справи, оскільки в цьому випадку він може "впізнати" не за голосом, а за змістом відповідей на запитання слідчого

Суб'єкт і об'єкт впізнання з відповідними учасниками (слідчий, поняті) слідчої дії розташовуються окремо в суміжних кімнатах, або в одній, але перегородженій. Ці приміщення повинні відповідати певним умовам - щоб в одному приміщенні можна було через відкриті двері чи іншим шляхом добре чути слова, які вимовляються в другому приміщенні, і не можна було бачити людей, які там знаходяться.

При позитивній відповіді він називає порядковий номер чоловіка, голос якого впізнав.

Якщо слідчий не має наміру після пред'явлення для впізнання за голосом пред'являти того ж чоловіка і за зовнішніми ознаками, то в процесі складання протоколу всі учасники можуть знаходитися в одній кімнаті. За звуковим образом можливе впізнання не тільки людей, а й інших об'єктів, які є джерелами звуку і усної мови

Фонограма усної мови особи, яка цікавить слідство, повинна пред'являтися в сукупності з фонограмами не менше трьох статистів, їх усна мова повинна бути схожою з усною мовою цієї особи. Підготовка фонограм полягає в підборі осіб, які володіють схожою усною мовою, записі їх усної мови певного змісту на магнітну плівку, в підборі і записі необхідного звукового середовища.

Якщо фонограма виготовлена не у зв'язку з кримінальною справою і опиняється в розпорядженні слідства в результаті обшуку, виїмки, огляду місця події, то метою впізнання особи за такою фонограмою її усної мови може бути встановлення: 1) належності усного висловлювання, репліки конкретній особі; 2) фактів її знайомства з певними особами які присутності в певному місці; 3) особи померлої людини, якщо встановлено, що її голос може бути записаний на даній плівці.

У випадках, коли слідчий сам записує фонограму усної мови об'єкту впізнання, він повинен максимально врахувати фактори сприйняття усної мови суб'єктом впізнання До цих факторів відносяться зміст, емоційність, гучність, форма усної мови, темп. Інколи для правильного відтворення умов та обставин сприйняття усної мови важливе значення маг звукове середовище, звуковий фон, при якому були промовлені та почуті фрагменти усної мови Пред'явлення для впізнання буде з порушенням тактичних правил проведення цієї слідчої дії, якщо фонограма усної мови об'єкту впізнання, записана, наприклад, на фоні вуличного гаму, буде пред'являтися для впізнання разом з фонограмами, записаними в умовах, наближених до студійних. Наявність у фонограмах таких різких розбіжностей у даному випадку не забезпечує об'єктивності процесу впізнання. Тому на всіх фонограмах усної мови, які пред'являються, звукове середовище повинно бути, по можливості, однаковим.

Якщо на фонограмі усної мови записана бесіда чи розмова декількох осіб, і в їх числі людини, що підлягає впізнанню, і при цьому усна мова всіх учасників розмови не має суттєвих розбіжностей, то можна не записувати додаткових фонограм і пред'явити тільки цю фонограму За таких умов усна мова співрозмовників об'єкту впізнання створює, як вимагає закон, сукупність схожих об'єктів. У цьому випадку особі, яка впізнає, пропонується прослухати фонограму і вказати на частину усної мови, промовлену відомою їй людиною

Підвищенню об'єктивності впізнання буде сприяти збіг ознак усної мови, про які особа, яка впізнає дала показання на попередньому допиті.

Значний вплив на результат впізнання вчиняють такі фактори, як форма, площа, висота приміщення, в якому проводиться прослуховування фонограм, розташування джерел звуку (акустичної системи), а також ізоляція цього приміщення від побутових, виробничих та інших джерел звуку.

Пред'явлення для впізнання фонограм усної мови проводиться в послідовності, відповідній до привласнених номерів. Особі, яка впізнає, повинна бути надана можливість прослухати повністю всі фонограми, що пред'являються, прослухати запис у цілому та окремі фрагменти усної мови повторно або декілька раз. їх прослуховування може здійснюватися двома способами: з використанням головних телефонів (навушників) чи динаміків.

У процесі пред'явлення для впізнання фонограм слідчий ставить питання приблизно в такій формі: «Чи немає на відтворюваних Вам фонограмах усної мови особи, яка Вам відома?», або «Чи немає на відтворюваних Вам фонограмах, усної мови особи, про яку Ви давали показання на попередньому допиті?». Після прослуховування фонограм особа, яка впізнає, повинна зробити висновок у вільній формі. Якщо він вкаже на фонограму усної мови особи, відомої йому у зв'язку з тими чи іншими обставинами, то повинен вказати ознаки, за якими він Л впізнав. Він може висловити припущення про тотожність чи відсутність тотожності усної мови відомих йому осіб з усною мовою на пред'явлених йому фонограмах, або утриматися від визначеного висновку про ту чи іншу фонограму усної мови.

Записуючи в протокол висновок суб'єкта впізнання, потрібно детально вказати ознаки голосу і особливості мови, за якими було впізнано особу. В протоколі потрібно також відмітити акустичні умови, в яких проходило впізнання за фонограмою.