4. Підбір об'єктів, серед яких буде пред'явлено такий, що цікавить слідство, та їх пред'явлення

Кримінально-процесуальний закон вимагає, щоб особа, впізнання якої проводиться, пред'являлася в числі інших осіб, що мають зовнішню схожість з нею, а предмет - у числі однорідних предметів.

Виконання даної процесуальної вимоги є обов’язковим. Без її дотримання доказове значення впізнання зводилося б нанівець, оскільки суб’єкту впізнаних не потрібно було б вибирати з групи осіб чи інших об'єктів той, чий образ він зберіг у пам'яті і чиї прикмети запам'ятав. При груповому пред'явленні об'єктів він порівнює їх не тільки з образом, що зберігся в пам'яті, а й між собою. Це направляє процес впізнання на виявлення індивідуальних особливостей.

Тактичні рекомендації підбору об’єктів

1) родові і видові ознаки об'єктів повинні повністю співпадати, щоб вони розрізнялися лише особистими особливостями;

2) статисти повинні бути однієї статі, на вигляд приблизно одного віку, однакової статури, мати однаковий колір волосся, носити приблизно таку ж зачіску (необхідно враховувати їх расові та національні особливості зовнішності), одягнутими в одяг, який співпадає (матеріал, фасон, колір);

3) предмети повинні бути однієї назви, виду, марки, моделі, розміру, форми, кольору, стану;

4) тварин (птахів) потрібно пред'являти в групі такої ж породи, без суттєвих розбіжностей між собою за зовнішнім виглядом.

Кримінально-процесуальний закон визначив лише мінімальну кількість осіб, які пред'являються для впізнання: їх повинно бути не менше трьох. Максимальне їх число визначається слідчим.

Законом не визначена кількість предметів, що пред'являються для впізнання, лише вказується, що їх повинна бути група.

У тих випадках, коли особа на допиті не змогла назвати конкретні прикмети (ознаки) особи чи предмета, але заявляє, що все ж зможе їх впізнати, кількість статистів чи предметів доцільно збільшити до чотирьох-п'яти.

При розгляді інших умов правильного підбору осіб та предметів, серед яких буде знаходитися об'єкт впізнання, необхідно підкреслити, що ці особи або предмети не повинні бути завідомо знайомі суб'єкту впізнання. В протилежному випадку впізнання може втратити своє доказове значення, оскільки суб'єкт за таких умов позбавлений можливості провести співставлення схожих ознак, виділяти, диференціювати їх, а слідчий не зможе судити про об'єктивність впізнання.

Не можна включати в число статистів людей, котрі задіяні при впізнанні як поняті.

Нерідко об'єкт, який підлягає впізнанню, можуть впізнати декілька осіб. У таких випадках потрібно послідовно провести декілька пред'явлень для впізнання кожній особі окремо. З метою усунення можливості підказування з боку осіб, які вже впізнали об'єкт, вони тимчасово, до закінчення пред'явлення для впізнання іншим особам, супроводжуються в інше приміщення, щоб виключити можливість їх спілкування з тими, хто ще не брав участі у проведенні цієї слідчої дії.

Процесуально не вирішено питання, що стосується статусу предметів, в числі яких пред'являється той, який підлягає впізнанню. Подібні предмети можна взяти на час проведення слідчої дії в громадян, у комісійних магазинах, на складах тощо. У зв'язку з цим на практиці виникає питання, чи потрібно фіксувати факт отримання цих предметів та їх належність. Деякі слідчі відображають такі відомості в довідці або у рапорті, що приєднуються до справи, інші - зовсім не відображають. Взагалі, з метою підвищення доказової цінності результатів пред'явлення для впізнання предметів, доцільно складати протокол з приводу їх отримання і в ньому відображати необхідні ознаки предметів, а також вказувати джерело їх отримання.