Лекція по темі № 26 “Організація та тактика пред’явлення для впізнання”

план лекції

1. Поняття та види пред'явлення для впізнання

2.  Загальні правила пред'явлення для впізнання

3. Попередній допит суб’єкта впізнання

4.  Підбір об'єктів, серед яких буде пред'явлено такий, що цікавить слідство, та їх пред'явлення

5.  Вибір умов і місця пред'явлення для впізнання

6.  Підбір учасників

7. Застосування технічних засобів.

8. Особливості пред'явлення для впізнання предметів.

9. Пред'явлення для впізнання тварин (птахів)

10. Пред'явлення для впізнання ділянок місцевості, приміщень і будівель

ЛІТЕРАТУРА:

1.Самошин З.Г Питання теорії і практики пред’явлення для впізнання на попередньому слідстві. – М. 1976

2.Попович М.М. Впізнання в слідчій та судовій практиці. М., 1978р.

3.Леві А.А. Пред'явлення для впізнання // Отримання та перевірка показів слідчим: Довідник - М -1987

4.Тимош П.Ю. Проблеми діагностики слідів пам’яті людини в кримінальному судочинстві. Київ 1994

5. Шехтер М.С. Зорове впізнання. М, 1981

6. Підручник «Криміналістика » під редакцією Бєлкіна Р.С.-М.- 1999р.

1. Поняття та види пред'явлення для впізнання

Пред'явлення для впізнання є слідчою дією, яка полягає у тому, що особі, яка в минулому сприймала об'єкт і була допитана про його прикмети пред'являється цей об'єкт або його відображення в числі інших однорідних предметів з метою встановлення, чи впізнає вона його і, якщо впізнає, то за якими ознаками.

Пред'явлення для впізнання не відноситься до слідчих дій, обов'язковісгь проведення яких під час розслідування передбачається кримінально-процесуальним законом. Необхідність проведення кожного разу визначається особою, яка проводить розслідування.

За загальним правилом пред'явлення для впізнання недоцільно проводити у випадках коли: а) об'єкти, які потребують впізнання не мають чітко вираженої індивідуальної сукупності ознак або отримали зміни, які позбавили їх попередніх отак і властивостей. б) особа, яка допитується, не може чітко назвати ознаки об'єкту або категорично стверджує, що не зможе впізнати його; в) особа, якій повинні бути пред'явлені об'єкти для впізнання (далі суб'єкт впізнання), через свої фізичні вади чи стан здоров'я не може впізнати їх.

В основі пред'явлення для впізнання лежить складний психічний процес криміналістичної ідентифікації, який полягає у порівнянні образу особи чи предмета, який зберігся в пам'яті суб'єкта впізнання, з пред'явленими об'єктами.

Запам'ятовуванню. збереженню в пам'яті і відтворенню сприяють наступні основні фактори: 1) свідоме запам'ятовування; 2) невеликий проміжок часу, що пройшов з моменту сприйняття, 3) нормальний стан організму; 4) вік (не малолітній і не старий). Зазначені фактори необхідно з'ясовувати під час допиту суб'єкта впізнання.

Пред'явлення для впізнання поділяють на такі види: 1) впізнання людей,

2) трупа; 3) предметів (документів); 4) тварин і птахів; 5) будівель і місцевості. Можливе пред'явлення для впізнання не тільки людей, трупів, предметів (документів) в цілому, але й їх частин. якщо вони мають ті чи інші особливості.

У процесі пред'явлення для впізнання об'єкт може сприйматися за допомогою органів відчуття. Найбільшого розповсюдження в слідчій практиці набуло впізнання, в основі якого лежать зорові відчуття, рідше - звукові (за голосом, особливостями мови) Можливе, але майже не використовується впізнання за смаком і запахом.

Існую певні обмеження в колі об'єктів, які можуть пред'являтися для впізнання. Так. не можуть пред'являтися об'єкти, якщо невпізнанно змінився їх вигляд, або коли вони є унікальними, що виключає можливість для пред'явлення їх серед інших однорідних об'єктів та які не мають форми (рідкі, сипучі), можуть бути об'єктами лише впізнання за родовими ознаками.

Інколи пред'явлення для впізнання людини за зовнішніми даними не можливе з етичних міркувань, коли ознаки, котрі відобразилися в пам'яті суб'єкта знаходяться на інтимних частинах тіла. У таких випадках після ретельного допиту потерпілого (свідка) проводиться освідування конкретної особи, у ході якого ці ознаки не впізнаються, а фіксуються.

Суб'єктами пред’явлення для впізнання можуть бути потерпілі, свідки та обвинувачені.

Закон не встановлює вікових обмежень для особи, яка впізнає. У слідчій практиці були випадки, коли при розслідуванні справ велике значення мало впізнання особи чи предмета малолітніми свідками.

Пред'явлення для впізнання неповнолітнім повинно здійснюватися з дотриманням вимог ст.438 КПК України (за участю законного представника чи його родичів). Враховуючи особливості психіки малолітнього, потрібно максимально нейтралізувати фактори, які травмують його психіку, заспокоїти, якщо він хвилюється.

У разі необхідності пред'явлення для впізнання якогось об'єкту людині, що хворіє психічним захворюванням, слідчий повинен запросити у лікаря, в якого той стоїть на обліку, довідку про те, чи може ця особа за станом здоров'я взяти участь у впізнанні. У спірних питаннях доцільно призначити судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання про можливість цієї психічно хворої особи правильно сприймати явища, що мають значення для справи, і давати щодо них правильні показання.

Щодо людей з іншими захворюваннями, то необхідно враховувати стан їх органів відчуття Так, глухий не може бути суб'єктом впізнання чоловіка за голосом і особливостями мови, але може впізнати за зовнішніми ознаками. Сліпий може впізнати об'єкт на дотик або за функціональними ознаками (за голосом, особливостями мови).

Законодавець не обмежив часу проведення впізнання Суб'єкт впізнання може сприймати пред'явлені йому об'єкти, аналізувати і робити висновки стільки часу, скільки визначить потрібним для отримання об'єктивного висновку. Все це корисно для проведення впізнання. Не слід нав'язувати при впізнанні занадто швидкий темп дій всім учасникам, оскільки це може стати причиною помилки, привести до невпевненого впізнання (вказівки на зовнішню, приблизну схожість) або невпізнання взагалі.

Ступінь впізнання може бути різним. Так, можна стверджувати про категоричне впізнання, схожість чи ймовірність.

Пред'явлення для впізнання може проводитися при наявності юридичних (ст.ст. 174 і 175 К1ІК України) і фактичних підстав, а саме при наявності:

1) суб'єкта впізнання;

2) протоколу його допиту, в якому зафіксовано показання про прикмети й особливості об'єкта та про обставини, в яких він його сприймав;

3) об'єкта, який пред'являється для ідентифікації;

4) декількох схожих об'єктів, які пред'являються разом з об'єктом.

Під фактичними підставами слід розуміти наявність у слідчого даних як процесуального, так і непроцесуального характеру, які дозволяють зробити висновок про необхідність і можливість проведення зазначеної слідчої дії. При відсутності фактичних підстав (особа заявляє, що не пам'ятає жодних ознак певної особи чи предмета, слідчий не має можливості підібрати схожі предмети тощо) проведення впізнання є недоцільним.

Пред'явлення об'єктів, яке проводить слідчий під час акту впізнання, не слід змішувати з пред'явленням - тактичним прийомом, що використовується під час допиту. Пред'явлення об'єктів, частіше речових доказів, при допиті переслідує іншу мету, ніж при впізнанні, а саме викрити особу, що допитується, в брехні, спонукати її давати правдиві показання, встановити інші обставини (під час допиту слідчий пред'являє особі документ і запитує, чи нею він написаний і підписаний, а та впізнає свій чи іншої особи почерк і підпис, і дає про це відповідні показання).

У слідчій практиці трапляються випадки, коли при огляді місця події або обшуку, особи, присутні при проведенні цих процесуальних дій як очевидці, поняті чи просто спостерігачі, впізнають якусь знайому їм річ і роблять про це заяву. Такі заяви не є пред'явленням для впізнання, тому що вони проводяться не шляхом пред'явлення об'єкту певній особі, а в результаті того, що хтось із присутніх при огляді чи обшуку сам побачив і впізнав знайому річ.

Не є пред'явленням для впізнання показ трупа місцевим жителям з метою встановлення його особи, без попереднього допиту цих громадян про прикмети особи, труп якої знайдено. У подібному випадку допитуються тільки ті особи, які впізнали труп, і тільки після його впізнання.

Не буде пред'явлення для впізнання і у випадку, кали хтось випадково впізнає в когось свою річ і заявить про це у міліцію. Такі заяви потрібно оформлювати не протоколом пред'явлення для впізнання, а протоколом-заявою або протоколом допиту потерпілого.

У практиці розшуку злочинців інколи застосовується публікація портретів осіб, які розшукуються, чи показ їх в телевізійних передачах, пред'явлення для ознайомлення потерпілим, свідкам фототаблиць, фотоальбомів з особами, які знаходяться на обліку в оперативних службах. Встановлення особи таким способом не є впізнанням в процесуальному розумінні. Його можна розцінювати лише як один із оперативних способів розшуку.

На практиці ще трапляються випадки проведення так званого "оперативного впізнання", коли потерпілому чи свідку підозрюваний показується спочатку негласно для останнього. Якщо його впізнають, проводиться офіційне пред'явлення підозрюваною для впізнання, якщо ні - не проводиться. Такі дії є порушенням законності й можуть призвести до тяжких наслідків. "Оперативне впізнання" проводиться без будь-яких процесуальних гарантій, які забезпечували б встановлення істини. Крім того, сама його обстановка сприяє помилковому впізнаванню.