4. Тактичні та пізнавально-методичні прийоми допиту.

Обєктивність інформації, що одержується під час допиту, перш за все залежить від психологічної позиції обвинуваченого:

• бажає він чи ні давати показання, або збирається приховувати правду.

Навіть якщо допитуваний дає правдиві свідчення (на його думку), то в цьому випадку слідчий вибирає тактичні прийоми спілкування, що спрямовані на допомогу допитуваному згадати минуле, відділити реально сприйняте від фантазії, здогадки після сприйняття. Звідси психологічні особливості повязуються з основою допиту як способу вилучення інформації про субєктивний образ (слід памяті) у допитуваного. Врахування психологічних особливостей передбачає:

• встановлення стану органів чуття у допитуваного;

• встановлення умов сприйняття джерел інформації;

• встановлення часу який пройшов з моменту сприйняття до початку допиту;

• встановлення відносин допитуваного до події злочину;

• встановлення професійних якостей допитуваного до події злочину;

• встановлювання професійних якостей допитуваного.

Зазначені фактори впливають на формування та відтворення свідчень під час допиту. З урахуванням цих факторів будується тактика допиту та застосовуються відповідні тактичні прийоми матеріалізації уявних образів.

Тактичні прийоми допиту служать засобами управління спілкування та отримання обєктивної іформації. До них відносять:

1. прогнозування та планування допиту;

2. формування психологічного контакту (досягається встановленням сприятливих відносин з допитуваним, збудженням інтересу та підвищенням активності до спілкування та мети допиту, зняттям конфліктного настрою у допитуваного )

3. безпосереднє спілкування(вільна розповідь постановка питань, предявлення доказів)

тактичні прийоми, що застосовуються в безконфліктних ситуація:

- асоціація за суміжністю;

- асоціація за схожістю;

- асоціація за протилежністю.

Допит на місці події являється важливим прийомом деталізації свідчень та пригадування забутого.

В конфліктних ситуаціях, коли допитуваний приховує інформацію:

-переконання, звернення до почуття гідності, гордості, справедливості.

Прийоми переконання повинні бути зрозумілими допитуваному, їх слід повторювати кілька разів, посилатись на відсутність логіки фактів.

Для викриття неправдивих свідчень застосовують прийоми психологічного впливу:

• замовчування обставин, які відомі слідчому;

• створення умов, за яких у допитуваного формується думка, що слідчий знає замовчуванні ним факти;

• застосування технічних комбінацій, побудованих на послідовності запитань, що ставляться;

• постановка несподіваних запитань стосовно фактів, що приховуються;

• демонстрація слідчих та технічних можливостей встановлення обставин, що приховуються.

Тактичні прийоми предявлення доказів під час допиту:

1) згадування про докази,

2) перерахування доказів,

3) надання можливості допитуваному оглянути докази,

4) демонстрація доказів.

Предявлення доказів здійснюється такими прийомами:

- предявлення в порядку зростання;

- предвлення в порядку зменшення;

- предявлення сукупності доказів;

- предявлення головного доказу.

- орієнтування допитуваного на викладення фактів, які цікавлять слідчого.

- деталізація та конкретизація свідчень.

- допит за різними планами.

Тактика допиту свідків і потерпілих.

В безконфліктній ситуації не постає необхідність викривати особу.

Проте це не значить, що достовірність показань допитуваного гарантована у всіх випадках і допитуваний може щось забути, деякі елементи події сприймаються не вірно (сильне емоційне збудження, переляк). Тобто. В безконфліктній ситуації допитуваний частину інформації, яка має відношення до справи, може “не донести” чи донести її в викривленому вигляді.

Тому задача слідчого при допиті в безконфліктній ситуації заключається в тому, щоб надати допитуваному допомогу у відтворенні дійсної картини розслідуваної події і нагадуванні забутих фактів.

Існує ряд тактичних прийомів допиту в умовах безконфліктних ситуаціях.

Виклик свідка і потерпілого. Не потрібно викликати свідка повісткою з попередженням про те, що у випадку не явки вони можуть бути доставлені приводом. Краще якщо буде практикуватись виклик по службовому чи домашньому телефону, а при запрошені в письмовій формі – не повісткою, а просто не формальною запискою.

Має значення форма попередження допитуваного про кримінальну відповідальність за дачу за відомо неправдивих показань та відмову давати показання. Слідчий повинен вміти роз’яснити допитуваному усю серйозність і відповідальність даної слідчої дії, в той же час зробити це без “офіціозу”, щоб не погіршити встановлення психологічного контакту.

Але, як що існують підстави передбачати, що свідок або потерпілий не будуть говорити, то в такому випадку попередження повинно робиться у більш жорсткій формі. В ході допиту слідчому необхідно бути уважним, коректним, спокійним, серйозним. Допит проводиться культурно, ввічливо, але в той же час без “панібратства”. Необхідно враховувати, що особа перебуваючи в приміщеннях міліції, прокуратури, суду, відчуває себе скованою. Тож необхідно проявляти високу культуру, витриманість.

Незважаючи на те, що свідок повідомлений з приводу якого питання він викликаний, слідчий ставить перше питання так, щоб особа знала про що вона повинна розповідати.

Допитуваному пропонується згадати, що він робив, чи чим займався в конкретний день починаючи з певного моменту. Ефективним прийомом буде - допит в хронологічному порядку.

Важливим тактичним прийомом під час допиту – є вміння вислуховувати. Розповідь краще вислуховувати в хронологічному порядку. Але часто необхідно використовувати і постановку питань, як засіб, який активізує в пам’яті людини асоціативні зв’язки.

Позитивні результати дає пред’явлення різних речових доказів, фотозйомки, схем, планів. Наприклад, при розслідуванні ДТП свідку можна пред’являти план-схему, щоб він показав: напрямок руху, де знаходились транспортні засоби і т. п.

Застосовуючи ті чи інші методи, необхідно бути обережним: завжди необхідно пам’ятати, що при не вмілому їх використанні можна перейти від встановлення дійсної картини події або нагадування про якісь факти і починаються “підказки”, питання – підказки, що є неприпустимим.

В слідчі практиці і літературі рекомендується три методи одержання показань: вільна розповідь, “запитання-відповіді” і поєднання першого і другого методів.

Допитуваний у процесі вільної розповіді свідка вирішує слідуючі завдання:

• засвоєння суті показань;

• визначення програми в показаннях, які вимагають уточнення і перевірки;

• визначення психічних якостей особи для вибору найдоцільніших тактичних прийомів допиту;

• оцінка показань.

Відомі допити, де показання свідка складається з відповідей на поставлені питання. Цей метод застосовується тоді, коли свідок не може позв’язно викласти свої думки, або не бажає дати розгорнуті показання і намагається обмежити їх питаннями, поставленими слідчим.

В ході допиту свідка велике значення має точне розуміння його показань, змісту і значення вживаних слів. А тому слід ретельно з’ясовувати смисл окремих виразів, характеристик, які дає свідок, шляхом постановки відповідних запитань.

В залежності від призначення питання бувають:

• додаткові (викликають певні асоціації);

• постановка нагадуючих питань ( витяги з протоколів);

• контрольні (документи або особи від яких надійшла інформація);

• деталізуючи (різновид контрольних, але які деталізують).

Якщо свідок дає неправдиві свідчення, чи замовчує відомі йому факти, слідчий може використати залежно від конкретних обставин, тактичні прийоми:

• допит за епізодами;

• деталізуючи запитання;

• оголошення фрагментів показань інших осіб;

• пред’явлення речових і письмових доказів, що спростовують неправдиві показання.

Тактичні прийоми допиту потерпілого визначаються обставинами справи:

• по-перше потерпілий безпосередньо сприймає факт злочину, або злочинця;

• по-друге потерпілий в більшості випадків є особою, яка зацікавлена в кінцевому результаті;

При виборі тактики допиту, як і при оцінці показань потерпілого важливо враховувати і ряд об’єктивних обставин прийняття події (час, освітлення, погода) і суб’єктивних факторів (психічний стан – переляк, біль, хвилювання тощо) .

В усіх випадках необхідно вибрати тактичний прийом допиту, який дозволив би виключити обставини, що впливають на показання.

З’ясувати психічний стан потерпілого, слідчий може поставити йому ряд уточнюючих і контрольних запитань. На першому допиті не повні показання, як правило, дають потерпілі по статевим злочинам. Рекомендується на першому допиті встановити заподіяну матеріальну шкоду, зорієнтуватись в обставинах події, потерпілий повідомить ту суму яка відповідає дійсності, тут же встановлюються усі питання, які мають значення для встановлення злочинця і відшукування доказів.