Особистий обшук

Особистий обшук складається із двох частин:

• Перша частина носить превентивний характер, слідчий повинен перевірити і вилучити у особи, яка обшукується речі, якими можна нанести пошкодження ( ножі, ключі, кастети, і т. ін.).

• Друга частина заключається в обслідуванні одежі, головного убору, білизни , взуття, та інших речей; у випадку необхідності обслідується тіло особи, яка обшукується ( волосся, полость роту, вуха, ніс, і т. ін.)

Як правило особистий обшук ведеться «зверху - вниз», починаючи з головного убору або пальто, піджака. Під час огляду головного убору, у випадках необхідності розрізають, підкладку, відділяють картон і потову полоску, бинти, стрічки та інші прикраси. При огляді одежі ретельно вивчаються шви, підкладка, кишені, складки, а також комірець, рукава, плечі, пояса одежі та заплати. Розпорювати шви можна лише при наявності впевненості, що там схована яка не будь річ. При огляді взуття необхідно провірити, не сховані чи предмети, які розшукують під стелькою, підкладкою або в середині каблука.

Обслідуванню підлягають також такі предмети, котрі знаходяться при особі, яка обшукується, зонтик, фотоапарат, радіоприймач, портфель, трость, коробки із сірниками, цигарки. Можуть робитись записи на внутрішній кришці годинника, в мундштуці.

Обшук тіла рекомендується проводити з участю лікаря, або фельдшера. При наявності на тілі пов’язок слід запропонувати лікарю зняти їх, і замінити на інші (дозволяється, якщо це не шкідливо для здоров’я особи).

Детальна стадія

Тільки після ретельного продумування порядку обшуку наступає найбільш важлива частина всієї роботи - детальне обслідування і пошук.

Гарантією успішного обшуку являється планомірність, систематичність, повнота і ретельність пошуку. Все це забезпечується психологічними якостями і властивостями членів оперативної групи, що проводить обшук ( уважність, почуття відповідальності, правильним мисленням). Тому вам необхідно вже зараз виробляти в собі ці якості і властивості: уважним слуханням лекції, роботою на заняттях, капітальною підготовкою, розумінням необхідності цієї діяльності і т.д.

Обмір приміщень і предметів Визначення місць зберігання відшуканих предметів

Практиці відомі велика кількість простих та витончених способів переховування злочинцями цінностей і майна, знарядь злочину.

Це можуть бути місця призначені для постійного доступу, як правило тайники - сейфи із вільним доступом які ретельно приховуються.

Тайник - це спеціально обладнане, ретельно замасковане приміщення або малопомітне, малодоступне приховане природне або штучно створене місце для зберігання речей або переховування людей.

Інколи створюються тайники, можливість користування якими обмежена. Вони використовуються для довгого зберігання. Відомі випадки коли золоті монети замуровувались в цокольну частину будівлі. Для виявлення таких тайників велике значення має інформація тримана при проведенні оперативно розшукові заходів, використання пошуково-технічних засобів, наприклад ТОР-1.

Третій вид тайників - це схованки створені для безпечного транспортування цінностей і предметів.

Вони створюються злочинцями в багажі та ручній поклажі, в транспортних засобах, в одежі, або взутті, (зашиваються під прокладку, виготовлення спеціальних поясів, пустотілих каблуків).

При створенні таємного сховища злочинці нерідко використовують свої навички і уміння, свій досвід, в тому числі життєвий і професійний.

При обладнанні тайників враховується цілий ряд факторів психологічного характеру:

• Розрахунок на появу фактору втоми і автоматизму. Тому предмети, які особа намагається приховати, документи, часто переховують в книгу, котра знаходиться в середині книжної полки, коли у особи, яка проводить обшук проявиться втома і автоматизм (втрата уважності).

• Розрахунок на гидливість.

• Розрахунок на прояв такту та інших благородних проявів із сторони слідчого (укриття предметів в ліжку дитини, або одежі, в постелі тяжко хворого і т.ін.)

• Навмисна “неохайність” схову предмету (залишення на виду)

Фіксація результатів ст. 188 КПК.

Результати обшуку фіксуються в протоколі. В ньому при описі об’єктів повинно бути вказано:

• Місце і спосіб виявлення тайника

• зовнішні признаки тайника, його розміри

• найменування виявленого об’єкту, спосіб зберігання цього об’єкту, ознаки виявленого об’єкту (розміри, колір, кількість, вага і т. Ін.)

Зовнішній стан тайника та виявлені об’єкти необхідно сфотографувати відповідно до правил оглядової , вузлової та детальної зйомки. Місця виявлення тайників рекомендується відмічати на плані.

Копія протоколу вручається під розписку особі, у якої було проведено обшук.

Оцінка і використання результатів обшуку-

Це аналіз отриманих результатів в направленні відносності їх до злочину, що розслідується, достатності для виявлення та оперування ними в процесі розслідування.