Фіксація результатів огляду місця події

Для закріплення інформації, відображеної у фізичних ознаках матеріальних об'єктів, застосовується предметна форма. Це приєднання в натурі предмета, носія інформації чи виготовлення фізично подібних моделей у вигляді знімків та відбитків. Також при провадженні слідчих дій можуть застосовуватися кінозйомка, фотозйомка та відеозапис.

Для правильного вибору і застосування одного з названих засобів фіксації важливо визначити їх співвідношення. Обов'язковим засобом фіксації любої слідчої дії є складання протоколу ( ст.85 КПК). Всі ж останні засоби фіксації виступають у якості факультативних. Вони застосовуються на розсуд слідчого, а отримані результати слугують додатком до протоколу слідчої дії. Фотографування, кінозйомка, звукозапис та інші факультативні засоби фіксації не можуть замінити собою протоколу. Більш того протокол є правовою основою застосування факультативних засобів, при відсутності протоколу додатки до нього втрачають доказове значення.

При застосуванні кінозйомки, відеозапису, звукозапису про це повідомляється всім учасникам слідчої дії. Після зйомки, запису та виготовлення кіно-, відеоплівки вони демонструються всім учасникам слідчої дії, про що складається протокол. Звукозапис відтворюється її учасникам перед закінченням слідчої дії. Висловлені ними зауваження та доповнення до звукозапису заносяться у фонограму та до протоколу( ст. 85, 195 КПК України).

Складання протоколу слідчої дії має на меті забезпечити можливість переконатися в обґрунтованості та законності проведеної слідчої дії, отже правильно вирішити питання про допустимість отриманих при цьому доказів, закріпити знайдені дані шляхом фіксації їх самих, обставин їх знайдення та відомостей, які підтверджують достовірність доказів. Для цього у провадженні деяких слідчих дій беруть участь поняті, які засвідчують правильність записів у протоколі своїми підписами. Протокол слідчої дії дозволяє визначити достовірність отриманих доказів.

Відомо, що достовірність використаних у доказуванні доказових матеріалів безпосередньо пов'язано із встановленням об'єктивної істини. Власне кажучи, доказування і є встановленням істинності будь-яких положень за допомогою аргументів, посилань, істинність яких є встановленою. Тому використовувані слідчим фактичні дані можуть мати значення доказів лише тоді, коли визначена їх достовірність. Це обумовлює необхідність ретельної фіксації у протоколах слідчих дій обставин знайдення тих або інших даних.

Переважне значення та особливе місце протоколу серед інших заходів фіксації пояснюється рядом його властивостей. Протокол дає можливість відображення повідомлень, матеріальних предметів, а також процес незалежно від тривалості останніх, не потребує для виготовлення складних технічних засобів, в достатній мірі захищений від перекручень, вільний від зайвої інформації. По цій причині тільки протокол здатен посвідчити дотримання всіх вимог закону, що визначають процесуальну форму слідчої дії від її початку до фіксації отриманих результатів. Останні передбачені законом засоби фіксують здебільшого лише пізнавальний результат слідчої дії, і тільки звукозапис і кінозйомка - почасти її хід.

Порядок складання протоколу слідчої дії детально врегульований кримінально-процесуальним законом (ст.85 КПК). Із суми приписів, які містять вимогу до любого протоколу і до протоколів окремих слідчих дій, витікають такі правила складання протоколів:

1) Невідкладність. Протоколи слідчих дій складаються або в ході слідчої дії, або безпосередньо після її завершення.

2) Відображення факту роз'яснення прав і обов'язків учасникам слідчої дії.

3) Відображення як змісту, так і результатів пізнавальної діяльності. Дії слідчого повинні викладатися у тій послідовності, в якій вони виконувалися, а виявлені при їх провадженні суттєві для справи обставини фіксуються в протоколі.

4) Збереження форми словесного повідомлення. Показання обвинуваченого, підозрюваного і потерпілого записуються в протоколі допиту від першої особи і по можливості дослівно.

5) Вказівка на умови і результати застосування технічних засобів.

6) Особливий порядок посвідчення протоколів. Всі учасники слідчої дії підписують протокол слідчої дії, що являється засобом посвідчення правильності його змісту.

Оцінка ж інших засобів фіксації: фото-, кінозйомки, звукозапису, виготовлення знімків, відбитків, планів і схем в якості факультативних ніяк не зменшує їх доказового значення. Навряд чи правильно вважати додатки до протоколу простою ілюстрацією, яка не має власної цінності. Слід мати на увазі, що факультативні засоби фіксації по об'єму даних які в них містяться можуть переважати протокол.

Так, звукозапис в більшій мірі, ніж протокол, відображає особливості процесу отримання інформації при таких слідчих діях, як допит, очна ставка та інших, що супроводжуються отриманням усних повідомлень. Фіксуються тон і послідовність питань, чим передається загально направленість і атмосфера допиту, а також інтонація, логічні наголоси, паузи у відповідях допитує мого, суттєво доповнюючи часом зміст сказаного.

Фотографування і кінозйомка переважають протоколювання спроможністю відтворювати форму і просторові відношення всіх елементів відображеного об'єкту. На відміну від фотографії, кінофільм здатен передати динамічні характеристики об'єкта, наприклад, хід і результати виявленні і вилучення речових доказів при обшуку. Сполучення звукозапису і кіно зображення синхронно відображає дії і мову, збагачуючи цим зміст повідомлення.

Сучасні технічні засоби виготовлення моделей речових доказів передають дійсні параметри оригіналу (відбитків), а іноді і його дійсний рельєф (зліпки), відтворення яких неможливе іншим способом.

Таким чином, факультативні засоби фіксації застосовуються слідчим не для ілюстрації протоколів, а для більш адекватного відображення обставин, які зафіксовані в протоколі в загальній формі чи малодоступні протоколюванню.

Визначаючи доказове значення додатків, їх нерідко розглядають, як частину протоколу. Такий погляд правильно відображає невід'ємність фотографії, кінофільму, фонограми від протоколу. Проте не можна ігнорувати і відмінності між протоколом і додатком, що стосуються форми передачі інформації.

Звідси витікає важливий практичний висновок: застосовуючи поряд з протоколюванням факультативний засіб фіксації, слідчий повинен намагатися використати особливості кожного з цих засобів для максимально повного відображення відповідних обставин. Недооцінка доказового значення додатків може призвести до втрати фактичних даних, переоцінка ж здатна збіднити інформаційний зміст обов'язкового способа фіксації - протоколу.

Різниця у способах передачі інформації між протоколом і додатками нерідко призводить до того, що додатки за своїм інформаційним змістом відрізняються від протоколу. У всіх подібних випадках було б невірно віддавати перевагу протоколу, оскільки він є обов'язковим засобом фіксації, в той час як додаток - факультативним. Ретельне дослідження причин протиріч нерідко дозволяє вирішити колізію на користь інформації, зафіксованої технічним засобом. Це не можна не враховувати при оцінці доказового значення додатків.

Застосування техніки повинно охоплювати всі випадки, коли в цьому є необхідність. Не викликає сумніву доцільність застосування фото-, кінозйомки та інших засобів наглядної фіксації при обшуку (місто розташування тайників, процес вилучення прихованих речей, самі ці речі), освідуванні (вид слідів злочину, особливих прикмет), пред'явленні для впізнання (ознаки групи впізнаваємих осіб, прикмети, по яким відбулося впізнання) та інших слідчих дій.

Правильність фіксації результатів слідчої дії за допомогою фотографії, кінозйомки, планів, схем, знімків і відбитків посвідчується в протоколі слідчої дії підписами понятих та інших учасників. Для цього вони повинні мати можливість оцінити одержані результати застосування науково-технічних засобів.

Закон вимагає, щоб в протоколі зазначалися результати застосування технічних засобів. При подібних обставинах виникає необхідність відображення в протоколі не результатів, а лише самого факту застосування технічних засобів. Після виготовлення фотознімків і кінофільму останні, в свою чергу, повинні бути посвідчені, для чого вони демонструються учасникам слідчої дії із складанням про це спеціального протоколу (ст.85² КПК). Ця складна процедура, певно, неминуча до тих пір, поки на зміну звичайним фото-, і кінозйомці не прийдуть експресні методи фіксації, такі, як прискорена фотозйомка і відеозапис, що дасть можливість посвідчувати правильність фіксації безпосередньо в протоколі слідчої дії.

Таким чином, під фіксацією доказів слід розуміти систему здійснюваних у відповідності з кримінально-процесуальним законом дій слідчого, направлених на перетворення сприйнятої ним доказової інформації у форму, яка забезпечує, максимально повне збереження і використанні отриманих даних в цілях доказування.

Основним способом фіксації результатів огляду місця події е складання протоколу. Слідчий складає його, як правило, після закінчення огляду. Під час ог­ляду він робить чорнові замітки для майбутнього про­токолу. Складається протокол на місці події, а не в ка­бінеті слідчого, бо в процесі написання його нерідко виникають сумніви щодо тих чи інших обставин, які можуть бути з певністю розв'язані лише на місці.

Відповідно до ст. 195 КПК України протокол огляду складається з додержанням правил ст. 85 КПК України, яка визначає загальні положення про протоколи слід­чих дій. До протоколу додаються певні матеріали, які пояснюють його зміст; в їх числі можуть бути фото­знімки, матеріали звукозапису, кінозйомок (ст. 85' КПК України), плани, схеми, зліпки тощо (ст. 85 КПК України).

Протокол огляду місця події має велике значення, оскільки він є джерелом доказів. Тому до нього пред'являються високі вимоги. Зокрема, він має бути написаний грамотно, детально, точно, ясно і доступно. Складається протокол з трьох частин: всгупної, описо­вої та заключної.

У вступній частині викладається, де, коли, хто, о котрій годині, в присутності кого і на яких підставах провадив огляд місця події. Тим самим ця частина містить дані, які перш за все надаючь протоколу зна­чення процесуального документа. У вступній частині слід також зазначити обставини, за яких проведено огляд: умови освітлення, погода, температура повітря тощо.

В описовій частині послідовно зазначають усе, що було виявлено під час огляду. Тут описують межі і за­гальну характеристику оглянутого місця, входи чи ви­ходи, дані про шлях злочинця, точне розташування предметів з зазначенням їх найважливіших ознак, негативні обставини тощо.

Для точності викладу не потрібно застосовувати такі вирази, як «поблизу», «віддалік», «навпроти», «по­руч». Слід уникати слів «праворуч» та «ліворуч» або додатково зазначати, з якого боку дивляться при цьому на предмет; значення мало відомих для не спеціалістів назв предметів, наприклад, в галузі техніки, слід ко­ротко розшифровувати. При цьому доцільно користу­ватися спеціальними довідниками для слідчого.

Для чіткості та якості викладу можна рекомендувати ділити описову частину протоколу на підрозділи з відповідни­ми заголовками.

У протоколі описується, а не пояснюється все, що виявив слідчий. В нього не потрібно записувати свої власні міркування і припущення відносно будь-яких обставин на місці події, оскільки вони можуть бути по­милковими, а це, в свою чергу, може привести до не­правильних висновків як самого слідчого, так і інших осіб, які будуть знайомитись з протоколом

У заключній частині протоколу зазначається, які предмети було вилучено, як вони упаковані та куди направлані, які виготовлені зліпки, які види і в яких умовах проведено фото- чи кінозйомки тощо. Якщо на місці події знайдено труп, то в протоколі також зазна­чається, куди направлено його та речі, які зроблено зауваження присутнім при огляді особами з приводу дій слідчого, якщо такі зауваження мають місце, та яке рішення прийняв щодо них слідчий.

Протокол пишеться слідчим від руки або друкуєть­ся. Його підписує слідчий і всі особи, які брали участь у огляді, і поняті. Виготов­лені при огляді копії і моделі слідів, а також плани, креслення додаються до протоколу, про що в ньому робиться відповідний запис.

Допоміжними способами фіксації результатів огля­ду місця події є фото- і кінозйомка, а також виготов­лення планів і схем (додаток 1).

Фотознімки місця події (орієнтовні, оглядові, вузлові і детальні) допов­нюють протокол і дають змогу наочно показати розта­шування місця події відносно навколишньої місцевості, зафіксувати вигляд, цього місця і окремих його деталей.